Складнопідрядні речення з підрядними часу

Підрядні речення часу замінюють або уточнюють обстави­ну часу головного речення і відповідають на питання обставин часу (коли? відколи? доки? як довго?).

Підрядні речення часу до головного приєднуються за до­помогою сполучних слів коли, відколи, поки, доки та сполуч­ників підрядності коли, як, тільки, як тільки, тільки що, тіль­ки-но, лиш, лише, ледве, скоро, щойно, в міру того як, тимчасом як, у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, після того як, перед тим як, до того як та ін., наприклад: Як тільки літо, так я й в дорогу! (Леся Українка).

Складені сполучники після того як, перед тим як, до того як можуть розщеплюватися на вказівні слова після того, перед тим, до того і на сполучник підрядності як — у такому разі між ними ставиться кома: Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка). Після того, як провалився тут Лабунець обома колесами зразу, — не їздять (Є. Гуцало). Якщо такі словосполучення сприймаються як сполучники, то кома між їхніми частинами не ставиться: Пе­ред тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ґанок, тонко за­свистів (І. Муратов).

Якщо розщепити складені сполучники на зразок у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, складовою частиною яких виступає іменник, то речення з підрядного часу перетвориться на підрядне означальне: З того часу, (з яко­го часу?) як він почав ясніше формувати свої думки, свої ба­жання, потреба розумної, живої, корисної праці стала його без­премінною умовою життя (М. Коцюбинський). Вже люди, певне, від тієї пори тут не живуть, (від якої пори?) як з раєм попрощались (Леся Українка). Але в реченні В той час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надійшов сам по­сесор (1. Нечуй-Левицький) підрядна частина кваліфікується як підрядне речення часу.

У головному реченні можуть бути вказівні слова тоді, відтоді, доти: Мати тоді сита, коли діти не голодні (К. Гор­дієнко). Скільки раз листки змінились відтоді, як ми звідсіль виїхали, розлучились... (І. Вирган). Вони танцювали доти, доки зовсім потомились (І. Нечуй-Левицький).

Частіше буває, що підрядне речення часу пов'язується без­посередньо з присудком головного речення (не через вказівне слово): Моєю ти була, ще як Земля із полум'я творилась (О. Па-хльовська). Поки сонце зійде, роса очі виїсть (І. Карпенко-Карий). В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, коли я вдих­нув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький).

Іноді підрядне речення часу уточнює обставину часу го­ловного речення, виражену повнозначним словом: Ранком, лиш тільки забринів день, хлопці вже сиділи разом, поглядаючи три­вожними очима на двері (І. Микитенко). Щовечора, як зіронька до місяця сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить (Леся Українка). Раз увечері пізненько, як мати заснула, вий­шла слухать соловейка, мов зроду не чула (Нар. творчість).

Складнопідрядні речення з підрядними часу, залежно від виду й часових форм дієслів-присудків в обох його частинах та від значення сполучників і сполучних слів, можуть переда­вати різні співвідношення між двома супутніми діями (подія­ми), а саме:

а) вказують на повний часовий збіг двох дій чи станів: Влітку, поки козакував одинцем, стеріг рибальську хату отам у затоці, цілий університет пройшов (О. Гончар). Поки мати страву носила, батько став частувати старостів (Г. Квітка-Основ'яненко). Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї (М. Рильський). Про все на світі забу­вав Андрій Іванович тоді, коли спілкувався з бджолами (Ю. Збанацький);

б) вказують на частковий збіг дії, про яку повідомляється в головному реченні, з дією, що про неї мовиться в підрядному, або навпаки (це передається зокрема різним співвідношенням доконаного й недоконаного видів діє­слів-присудків): Коли вона прокинулась, на столі вже горіла свічка (О. Гончар). Коли звалювали першого дуба — на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса (Гри­горій Тютюнник);

в) вказують на те, що дія, про яку йшлося в головному реченні, відбувається чи відбуватиметься після дії, на­званої в підрядній частині: Коли вийшов син, вона здих-нула важко та тяжко і схилила свою голову на груди (Панас Мирний). Коли ж картину ухвалить преса й гро­мадськість, — режисер мене почне поважати (Ю. Яновський). Ледве Емене встигла сховатись, як у двір увій­шов її батько (М. Коцюбинський). Тільки що вони обі­гнули гору, як перед ними блиснула темная хвиля мутного ставка (Панас Мирний); в останніх двох реченнях сло­во як — не сполучник, а підсилювальна частка;

г) вказують на те, що дія, про яку йде мова в головній частині, передує дії, про яку повідомляється в підрядній частині: Така пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї точки (О. Донченко). Так, тут мала місце жорстока боротьба, поки вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати харак­тери (О. Довженко); г) вказують на початкову або кінцеву межу дії, про яку повідомляється в головному реченні: Відколи Настя вступила в його хату, в хаті стало тихо та весело, мов ангел перелетів її та навіяв спокій (М. Коцюбинський). Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, немало сонячних доріг тобі розкрилить час (М. Упеник). Як я заз­дрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їх нелюдсь­ка втома не валила на часинку (Леся Українка). Поти дерево гни, поки дасться гнути (Нар. творчість). Особливістю складнопідрядних речень із підрядним часу є те, що реально на час дії, про яку повідомляється в підрядній частнині, може вказувати головна частина, як у реченнях Була середина жовтня, коли я повернувся в рідні ліси (Ю. Збанаць­кий). Коли ми вийшли з поїзда, була вже ніч (Є. Гуцало). Уже зовсім розвиднілось, коли вони прибули в Лиманське (О. Гончар). Уже сутеніло, коли Горбенко повернувся додому (Б. Антоненко-Давидович).

Це стосується також речень, у формально головній частині яких є дієслово доконаного виду із заперечною часткою не, яке вказує на незавершеність дії (із значенням «не встигну­ти»). Підрядна частина в таких реченнях починається сполуч­ником як: Не встиг Тимко обернутися, як чиїсь теплі ніжні руки закрили йому обличчя (Григорій Тютюнник). Ще не вста­ли вони з-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (О. Гончар).

Іноді, особливо коли обидві предикативні частини склад­ного речення вказують на теперішній час, підрядне речення часу набуває додаткового значення умови: Коли з любові плаче жінка — всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк). Навіть шуліка не б'є чужих пташенят, коли вони ще в гнізді (О. Гончар). Не буде щастя ні мені, ні люду, доки на світі нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський). Якщо в такому реченні сполучники коли, як, поки можна замінити сполуч­ником якщо, то це речення слід трактувати як умовне (у ньо­му не йдеться про якийсь конкретний час): Сумно і смутно людині, (за якої умови?) коли Іякщо] висихає і сліпне уява (О. Довженко). Часом важко однозначно сказати, яке це речен­ня — часове чи умовне, наприклад: Коли настає відлига, не вар­то поспішати проскочити лід навіть у чоботях (З газети).

Якщо підрядне речення пояснює іменник головного речен­ня, то, незважаючи на те що в ньому йдеться про час, його зараховуємо до означальних: Люблю я ті часи, (які?) як сонце вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно, ніжно ллє (М. Рильський). Настав час, (яки й?) коли вечірній сутінок швидко западає в нічний... (В. Барка). Комаха прокляв день і хвилину, (я к і?) коли в нього з'явилась думка виїхати з дому (В. Домонтович).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: