Решетки сопротивления изменениям.

Решетка сопротивления изменениям также была предложена Хинклом (см. [22]). Она похожа на импликативную, но отличается по процедуре проведения. Испытуемому предлагают пару конструктов и, после того как он выбрал предпочитаемый полюс по каждому из них. его спрашивают, по какому из этих конструктов он предпочел бы измениться. Исследования, проведенные Хинклом, показывают, что конструкты, имеющие наибольшее число импликаций, наиболее сильно сопротивляются изменениям.

41. Техніки викликання конструктів (загальна характеристика).

Елементи можуть викликатися декількома способами:

1. Конкретним набором (наприклад, імена реальних людей, літературних героїв, назви фотографій чи предметів, малюнки тощо).

2. Рольовим списком, що заповнюється самим випробуваним (наприклад, «чоловік, що оцінюється позитивно», «батько», «я через 10 років» і т.ін.).

3. Вибором у процесі бесіди, обговорення обраної області чи теми.

Репертуар елементів може варіювати в широких межах. Однак занадто мало (менше 8) і занадто багато (більше 25) елементів брати небажано, тому що в першому випадку ми одержимо ненадійні оцінки зв'язків між конструктами, а в другому випадку процедура заповнення репертуарних решіток може бути стомлюючою для досліджуваного (і для психолога), а за своєю інформативністю не буде суттєво відрізнятися від решіток, що має 15 чи 20 елементів.

42. Процедура та особливості використання техніки мінімального контексту (тріад).

Спосіб виклику конструктів методом тріад. Один з найпоширеніших методів запропонований Дж. Келлі за назвою «метод мінімального контексту» (1955). З репертуару вибираються трійки елементів (тріади). Для кожної тріади досліджуваний повинен вибрати два елементи, найбільш подібних у чомусь між собою і такі, що відрізняються, за цим же параметром, від третього. Обов'язкова вимога полягає в тому, щоб обидва полюси конструкта були визначені (принцип біполярності). Якщо елементів не дуже багато, то можна брати всі можливі тріади з набору. Однак, як показують конкретні дослідження, після тридцяти тріад рідко з'являються абсолютно нові конструкти (Похилько В. И., Федотова Е. О., 1984). Тому на практиці, як правило, обмежуються невеликим набором тріад, наприклад, з таким розрахунком, щоб кожен елемент зустрівся з кожним хоча б один раз.

43Процедура та особливості використання техніки «Сходинки».

44.Процедура та особливості використання техніки «Піраміда».

Процедури «Сходи» і «Піраміда». Ці процедури дозволяють викликати суперординатні (більш базові, широкі) і субординатні (підлеглі) конструкти. Процедура може бути застосована самостійно чи до викликаного на попередньому етапі конструкта.

Психолог вибирає одиніз викликаних конструктів і пропонує випробуваному розглянути його більш уважно. Наприклад, був викликаний конструкт «сором’язливий - товариський». Досліджуваному пропонується вибрати полюс, якому віддається перевага. Далі діалог може йти приблизнотак:

«Сходи»

- Чому Ви надаєте перевагу товариським?

- Тому що товариські, як правило, що процвітають, а сором’язливі - усі невдахи.

- Чому так важливо бути процвітаючим?

- Процвітаючих люди поважають, а невдах шкодують.

«Піраміда»

- Що саме Ви маєте на увазі, коли говорите,що людина сором’язлива?

- Починає хвилюватися, коли на нього звертають увагу.

- А несоромлива людина в таких випадках?..

- Радується, навіть прагне до цього.

- А що значить «починає хвилюватися»?

-Ну... червоніє, запинається.

-А що Ви маєте на увазі, коли говорите, що людина товариська?

- Має багато знайомих і друзів.

Процедура «Сходи» дозволяє підніматися з конструкта більш низького рівня до найбільш загальних для даної людини.

Процедура «Піраміда» дозволяє викликати конструкти більш низького рівня, більш детальні, субординатні. Обидві процедури можна поєднувати. Наприклад, починаючи з процедури «Сходи» (з конструкта, що здається досліднику важливим і значимим), переходити, на «Піраміду» і навпаки.

Як бачимо з приведеного вище опису, багато процедур схожі на структуроване інтерв'ю, допомагають організувати бесіду, підтримати контакт із випробуваним. При наявності певного досвіду дослідник може використовувати для викликання конструктів звичайну бесіду, уточнюючи обрані конструкти разом з випробуваним у заключній частині зустрічі.

45.Процедура та особливості використання техніки самоперсоніфікації.

Метод самоперсонификации. Этот метод - вариант метода триад. Отличие состоит в том, что в каждую триаду в качестве одного из элементов входит элемент «Я сам». Этот метод позволяет выявлять наиболее личностно-релевантные конструкты.

48. Особливості заповнення решіток.

Метод репертуарних решіток. Цей термін запропонований автором методу і теорії конструктов Джорджем Келлі. Репертуарні решітки є матрицею, яка заповнюється або самим випробовуваним, або експериментатором в процесі обстеження або бесіди. Стовпцям матриці відповідає певна група об'єктів (званих в даній традиції елементами). Як об'єкти можуть виступати люди, предмети, поняття, відносини, звуки, кольори - все, що цікавить психодіагноста. Рядки матриці є конструкти - біполярні ознаки, параметри, шкали. Конструкти або задаються дослідником, або виявляються у випробовуваного за допомогою спеціальних прийомів і процедур виявлення.

В процесі заповнення репертуарних решіток випробовуваний повинен оцінити кожен об'єкт по кожному конструкту або якимсь іншим чином поставити у відповідність елементи конструктам. Визначення репертуарна означає, що елементи вибираються по певних правилах, так, щоб вони відповідали якій-небудь одній області і всі разом були зв'язані осмисленим чином (контекстом) аналогічно репертуару ролей в п'єсі. Передбачається, що, змінюючи репертуар елементів, можна “настроювати” методики на виявлення конструктов різного рівня спільності і що відносяться до різних підсистем. Другий сенс цього визначення полягає в тому, що в техніці репертуарних решіток часто елементи задаються у вигляді узагальнених інструкцій (“чоловік, ровесник, до якого ви відноситеся позитивно ”, “людина, що зробила сильний вплив на ваші погляди ”), репертуару ролей, на місце яких кожна конкретна людина в думках підставляє своїх знайомих людей або конкретні предмети, якщо як елементи задані назви предметів.

Аналіз репертуарних решіток дозволяє оцінити силу і спрямованість зв'язків між конструктамі людини, що заповнила її, виявити найбільш важливі і значущі параметри (глибинні конструкти), лежачі в основі конкретних оцінок і відносин, побудувати цілісну підсистему конструктів, що дозволяє описувати і передбачати оцінки і відносини людини (своєрідну індивідуальну семантичну карту).

Деякі типи репертуарних решіток дозволяють виявляти ієрархічні відносини між конструктами. Аналіз серії репертуарних решіток, що заповнюються однією і тією ж людиною в різні моменти часу, дозволяє стежити за динамікою конструктів і оцінок, будувати траєкторії зміни стану людини в системі його власних суб'єктивних шкал.

49. Способи та методи аналізу даних решіток.

Основні методи і способи кількісного аналізу даних, отриманих за допомогою ТРР:

1) Для аналізу одиничних решіток використовуються підрахунок частот і збігів, контент-аналіз, аналіз чинника, кластерний аналіз, багатовимірне шкалювання.

2) Для порівняння і аналізу декількох Р.Р., коли декілька чоловік, незалежно один від одного, заповнили їх, що стосуються вивчення проблеми в одній і тій же області, використовуються наступні методи:

а) зчеплення решіток, що мають загальні елементи, і обробка такої однєї "розширеної" решітки конструктів;

б) порівняння решіток, що мають однакові елементи і конструкти, що дозволяє виявити ступінь узгодженості і відмінності сприйняття тих чи інших об'єктів або явищ;

в) аналогічно другому способу, проте з початкових решіток віддаляються найбільш відмінні один від одного елементи і конструкти, тим самим акцент робиться тільки на узгодженості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: