Стилістично обмежена лексика.

У своєму повному вияві стилістично обмежена лексика охоплює всі слова й лексичні сполучення слів, які перебувають поза межами лексики загальновживаної. В єдності всіх своїх шарів стилістично обмежена лексика найчисельніша, комунікативно й стилістично найрозгалуженіша. Схематично можна виділити такі групи стилістично обмеженої нормативно-літературної лексики: професійно-виробнича, офіційно-ділова, науково-термінологічна, побутова й емоційна та ін. Кожна з груп не загальновживаної лексик має своє стилістичне забарвлення й використання. Водночас фонетико — граматичні й функціональні межі між ними не усталені, мінливі, проміжні, взаємодоповнювальні, стилістично чітко не розмежовані. Наприклад, загальновживане за радянських часів слово — термін процент тепер стало пасивним, тоді як слово відсоток функціонально активізувалось, перейшло до активного лексичного складу мови.

Професійно-виробнича лексика. Ця група охоплює дуже велику кількість слів, які властиві мов­ленню осіб певної професії. Це переважно назви знарядь і матеріалів праці, виробничих процесів, характерних для різних професій, спеціальностей. Наприклад, лексеми оранка, сівба, боронування, угноєння, хімічні і мінеральні добрива, косовиця, обмолот тощо перева­жають у мовленні працівників сільського господар­ства, врубмашина, штрек, вуглекомбайн — у мовленні шахтарів, слова домна, мартен, вагранка частіше за інших використовують металурги, бетон, цегла, по­верх, риштування — будівельники, вмикач, вимкнен­ня струму, рубильник, високовольтна дуга — електри­ки, рея, камбуз, кубрик, такелаж, нордвест — моряки і т. ін.

Офіційно-ділова лексика. Вона представле­на словами, рідше — сполученнями слів, які найчасті­ше використовуються в писемному мовленні: в ділових паперах, у канцелярському спілкуванні, в урядових, державних актах, постановах (заява, оголошення, спра­ва, акт, довідка, розпорядження та ін.). Офіційно-діло­ва лексика найбільшою мірою формує офіційно-діловий стиль мови.

Окремий шар офіційно-ділової лексики — це назви державних організацій, закладів і позадержавних (об’єднань за інтересами, віросповіданням, віком то­що): міністерства; партії, клуби, церкви та ін., а та­кож і найменування осіб, які обіймають відповідні поса­ди: Президент України, міністр; староста та ін.

Офіційно-ділова лексика широко використовується в усному мовленні (в діалогах і монологах), у держав­них установах, на виробничих підприємствах тощо. Частина ділової лексики стає загальновживаною.

Науково-термінологічна лексика. Одні­єю з найчисленніших груп лексем у словниковому скла­ді кожної сучасної розвиненої літературної мови, отже й української, є науково-термінологічна (наукова) лек­сика, яка обслуговує потреби загальнонаукового і галу­зево-наукового спілкування. Ця лексика відображає минуле і сучасне в науковому сприйманні людиною себе самої і всього навколишнього, зберігає вже пізнане людством для прийдешніх поколінь.

Побутова лексика. Як і науково-термінологіч- на, побутова лексика становить одну з найпоширеніших груп у словниковому складі мови.

Побутову лексику часто називають специфічно- побутовою. Її використовують у побутовій сфері життя людини. Елементами побутової лексики є назви деталей побуту (селянського, робітничого та ін.), най­частіше — назви одягу, їжі, предметів, меблів тощо.

Емоційна лексика. Виокремлення в лексиці літературної мови емоційних, емоційно-експресивних лексем здійснюється не за власне мовною ознакою, а за почуттєвою, тобто позамовною, ознакою. Номінативне словосполучення «емоційна лексика» є відносною тер­мінологічною назвою, бо кожне слово (поле, вікно, зе­лений, читати тощо) може стати в певному реченні, контексті емоційним, набути виразної почуттєвості. Якнайбільшою мірою це залежить від суб’єктивно-ін­дивідуального враження, почуття, з яким конкретний мовець використовує певне слово в усному чи писемно­му мовленні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: