Розвиток мозаїчного мистецтва в Україні

На території України мозаїчне мистецтво зародилося значно пізніше, в X столітті, і було пов'язане з прийняттям християнства, а й особливого розвитку відразу не отримала з-за нестачі матеріалу. Пізніше було налагоджено виробництво скляної смальти в Києві, це викликало розквіт мозаїчного мистецтва. Найвідомішими і вражаючими витворами мистецтва є мозаїчні панно в Софійському соборі в Києві і Михайлівському Золотоверхому монастирі.

Собор Софія Київська, закладений в 1037 році великим князем київським Ярославом Мудрим, зберіг до наших днів не тільки багатство древньої архітектури, а й мальовниче оздоблення XI століття. У Софії Київській гармонійно поєднуються два види монументального живопису - мозаїки та фрески. Мозаїки виділяють головні частини інтер'єру - центральний купол і вівтар. Весь інший простір, другі поверхи ("піл", або хори), обидві сходові клітини та відкриті галереї, що оточували Храм Софії Київської в давнину, були прикрашені фресками. До наших днів збереглося 260 квадратних метрів справжніх мозаїк XI століття і близько трьох тисяч квадратних метрів фрескового розпису.

Система розпису, вибір сюжетів і розміщення зображень підпорядковані чіткому ідейному задуму, що випливають із призначення собору Софії Київської як головного храму Давньоруської феодальної держави.

Присвячений Софії як символу мудрості, Київський Собор Святої Софії, його архітектура і живопис повинні були, за задумом замовників, стверджувати і зміцнювати християнське віровчення, а разом з ним і феодальну владу.

Настільки важливі для того часу релігійні та державні ідеї знайшли втілення в художньому образі Софії Київської і, як лейтмотив, проходять через всю систему її мальовничого оздоблення. У розписах тісно переплелися світське і релігійне почала, зливаючись в урочистий гімн могутності Давньоруської держави, його слави.

У центральному куполі і вівтарі собору Софії Київської розміщені зображення головних персонажів і сцени християнського віровчення. Вони виконані в техніці мозаїки, набрані по сирій штукатурці з дрібних кубиків склоподібної маси - смальти. Сяючий мозаїчний золотий фон посилює яскраві, насичені тони зображень. Мозаїки Софії Київської налічують 177 колірних відтінків.

У зеніті центрального купола Святої Софії Київської, в медальйоні, - величезне поясне зображення Христа-Вседержителя. Навколо медальйона були розташовані чотири архангела. Збереглася лише одна мозаїчна фігура в блакитному вбранні, а три інші дописані олією в 1884 році М. А. Врубелем.

«Христос-Вседержитель». Головний купол

З дванадцяти зображень апостолів у ріст, поміщених в простінках світлового барабана, вціліла тільки верхня частина мозаїчної фігури Павла. Нижче, на сферичних вітрилах, що підтримують центральний купол собору Софія Київська, - чотири євангелісти (повністю збереглося лише зображення Марка). На арках вціліло п'ятнадцять мозаїчних медальйонів із зображеннями мучеників. На двох стовпах східної арки розміщена мозаїчна сцена "Благовіщення": ліворуч - Архангел Гавриїл, праворуч - діва Марія.

Чудовий ансамбль мозаїк прикрашає головний вівтар Храму Софії Київської. Погляд входить в собор приковує велична монументальна фігура молиться богоматері - Оранти (премудрість божа), розміщена в зведенні вівтаря. Поєднання синього кольору її вбрання і теплого золотого фону є основним принципом колористичного задуму живописного оздоблення собору.

«Оранта»

Оздоблення головного вівтаря собору Софія Київська є високим взірцем синтезу архітектури і живопису, що взагалі характерно для всього стародавнього інтер'єру Софії Київської. Сцени та персонажі, набрані мозаїкою, - це символи, що розкривають основні положення християнського віровчення. Вони сприймаються як своєрідний епіграф до подальшого мальовничому розповіді, викладеному в техніці фрески. Розписані водяними фарбами по сирій штукатурці. На сценах трансепта (головного поперечного членування храму) розташовані євангельські сцени розповідного характеру, з яких краще за інших збереглися "Розп'яття", "Зішестя Христа в пекло", "Явлення Христа до жінок-мироносиць", а також сцена "Зішестя Святого Духа", чудова по композиції, своєрідною манерою письма і м'якому колористичному рішенні.

До пам'яток світового значення на теренах України і Києва належать мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору.

З сакральними спорудами все логічно і зрозуміло, бо мозаїками прикрашали усі значущі храми Візантії. Дещо незвичним було створення мозаїчного декору у єпископських палатах на теренах Київської Русі (адже єпископ не князь). Заможний єпископ Єфрем відвідав свого часу Константинополь і так був вражений красою мозаїк у храмах і палацах, що переніс ідею створення мозаїк і на стіни власного палацу ще 1089 року.

Хронологічно створення мозаїк на теренах Київської Русі відбулось з кінця 10 до 12 століть. Хоча мозаїчне виробництво було на ту пору трудомістким і вимагало специфічних навичок.

Скляне виробництво у слов'ян було, про це свідчать численні уламки скляних браслетів. Але відстань від скляного браслета до сюжетної мозаїки — завелика, бо вимагала знання детально розробленої іконографії.

У письмових джерелах знайдений запис про запрошення візантійських майстрів-мозаїстів, що свого часу декорували інтер'єри Десятинної церкви. У науковців нема сумнівів, що греки-візантійці неодноразово прибували до Києва і пізніше, стилістика мозаїк Софії Київської свідчить, що тут попрацювали візантійські майстри. Відомо навіть, що майстри прибували з Влахернського кварталу Константинополя.

Про князівський храм Архангела Михаїла сповістив літопис, що в літо 1108 року заложена була церва святого Михаїла, золотоверха, Святополком князем, 11 липня... Храм логічно висвятили на честь архангела Михаїла, бо християнським ім'ям князя Святополка було саме ім'я Михаїл. Вважався архангел і патроном-покровителем військової справи, єдиної гідної «роботи» князів. По смерті князя Святополка його привезли до Києва і поховали у церкві, на його кошти вибудуваній. Не дивно, що князь не жалкував грошей на храм свого небесного покровителя, не пожалкував грошей на золото для купола і запросив на працю візантійських мозаїстів.

Михайлівський Золотоверхий був на диво мало пошкоджений навіть після декількох військових розорень самого Києва. Церква була хрестово-купольна, з трьома назвами, шістьма гранчастими стовпами та трьома гранчастими апсидами. У північній частині була вибудувана вежа, сходами котрої князь і вояки дружини піднімались на хори (князівська верхівка перебувала на службі відокремлено від натовпу у храмі). З висоти хор непогано було видно і коштовні мозаїки, створені у вівтарній апсиді та на двох найближчих стовпах. Композиція мозаїк повторювала аналогічну, що була створена у храмі Софії Київської. Була тут і своя Богородиця Оранта, що була цілковито втрачена. Нижче Оранти була смуга мозаїк зі сценою євхаристії (причастя апостолів), котру проводив для апостолів сам Христос. Нижче цієї смуги був святительський чин. Мозаїками були прикрашені навіть шиферні плитки підлоги. Окрім мозаїк були ще фрески і ікони, коштовний посуд.

Мозаїка Євхаристія з київського Михайлівського золотоверхого собору

Додатково було створено два зображення святого вояка Дмитра Солунського та архідиякона Стефана на рівні сцени євхаристії. Цілковито втрачені як Оранта, так і весь святительський чин. Найменше постраждала смуга мозаїк з євхаристією, хоча вона розколота всередині. З восьми фігур апостолів повністю збереглася лише фігура апостола Фадея. Збереглася і більша частина смуги орнаменту, що відокремлювала сцену євхаристії від святительського чина.

Мозаїки були розташовані на висоті 5, 65 метрів над рівнем підлоги, а фігури створені видовженими, що перебивало (приховувало) їх перспективне скорочення. Вивченням мозаїк ґрунтовно займався мистецтвознавець Д.В. Айналов. Незважаючи на відсутність атрибутів, він запропонував свою схему, хто є хто в композиції. Групу ліворуч очолив апостол Петро, групу праворуч, відповідно, Павло. Майстри позбавили голови Апостолів німбів, їх мають лише Христос на янголи з рипідами (опахалами-віялами). Майстри не позбавили сцену урочистості, але апостоли створюють вільні групки, помітно ускладнена мова жестів, розташування рук і голів. Талановито створені мозаїки, мистецький рівень котрих переважав над мозаїками Софії Київської.

Мозаїки Михайлівського Золотоверхого відрізняються також надзвичайно тонко розробленими колористичними гамами. В них переважають зелені і золоті фарби. Кількість зелених — надзвичайно багата і простягається від тьмяних зелених до яскравих і насичених. золоті і зелені доповнені і білими, і рожевими, і бузковими.

Святий Дмитрій Солунський. Іоан Златоуст

Мозаїка ХІІ століття Мозаїка ХІ століття

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: