Функції комунікації

Основною причиною, яка змушує людей вступати в комунікацію, є потреби індивіда або групи людей. Оптимальною для опису людських потреб є схема-піра-міда, запропонована американським психологом Абрахамом-Харольдом Маслоу (1908—1970). Згідно з концепцією мотивації А.-X. Маслоу, потреби людини утворюють ієрархію з п´яти рівнів, від нижчих (базових, біологічних), котрі розташовані в основі піраміди, до вищих потреб самореалізації особистості, які формують вершину піраміди:

1) фізіологічні потреби — їжа, вода, повітря;

2) потреби безпеки — дах над головою, одяг, відсутність страху, порядок,закон;

3) потреби взаємин — любов, дружба, сім´я;

4) потреби самоповаги — висока самооцінка, повага інших людей, влада, репутація, престиж, статус, слава;

5) потреби самореалізації — прагнення бути самим собою, робити те, що бажаєш.

Особливістю такої ієрархії є те, що перш ніж індивід звернеться до вищих потреб, повинні бути реалізовані його потреби нижчих рівнів, наприклад людина не переймається своєю безпекою, якщо потерпає від голоду; потреби любові та дружби відступають, коли життя людини в небезпеці, тощо. У будь-якому разі мета комунікації — обслуговувати ті чи інші потреби комунікантів. Відтак повідомлення передають, щоб:

1) попереджати (дорожні знаки);

2) інформувати (поширення новин);

3) пояснювати (підручник, інструкція);

4) переконувати (напис Зберігайте гроші в нашому банку);

5) розважати (анекдот, пісня) тощо.

Функції комунікації виокремлюють лише з метою аналізу, причому йдеться як Про функції комунікації загалом, так і про функції окремих комунікативних актів. У реальному комунікативному процесі навіть окремий акт комунікації виконує декілька функцій, одна або дві з яких можуть бути визначальними. Побутує традиційна думка, що мова виконує такі функції:

а) пізнавальну (когнітивну), або інформаційну, функцію — відображення ідей, понять, думок та передавання їх іншим комунікантам;

6) оцінну функцію — вираження особистих оцінок та ставлень;

в) афективну функцію — відтворення емоцій та почуттів.

Німецько-австралійський психолог та лінгвіст Карл Бюлер (1879—1963) виокремив три функції мови, які виявляються у кожному мовленнєвому акті:

а) функцію вираження (експресивну), яка співвідноситься з мовцем;

б) функцію звертання (апелятивну), яка співвідноситься зі слухачем;

в) функцію повідомлення (репрезентативну), яка співвідноситься з предметом мовлення.

Відповідно до цих функцій адресант виражає себе, апелює до адресата і репрезентує предмет комунікації. Одна із найбільш поширених класифікацій функцій комунікації Р. Якобсона враховує складові моделі комунікації, де за кожним учасником та елементом закріплена певна функція (таблиця 18).

Таблиця 18

Функції комунікації за Р. Якобсоном

Ці функції водночас виконує кожний комунікативний акт, але інколи одна з них більш виразна, тоді він перетворюється на вишукану поезію, військовий наказ, розмову про погоду тощо. Хоча фактор «адресат» закладений у модель Р. Якобсона, зворотний зв´язок — реальне відображення повідомлення — враховано неадекватно, тому недоліком класифікації є те, що модель спрямована в одному напрямку: від адресанта до адресата.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: