СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒

(Загальнообов’язкове державне соціальне страхування)

2.1. Загальні положення соціального захисту працівників

Згідно ст. 253 КЗпП «Особи, що працюють за трудовим договором на підприємствах або у фізичних осіб, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню».

Специфіка такого соціального захисту полягає в тому, що всі працівники, які працюють на договірній основі і сплачують внески до відповідних Фондів, автоматично стають суб’єктами державного соціального страхування без їх особистої згоди на те.

Це положення затверджено в «Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», головна мета якого є соціальний захист працівників і надання їм необхідної соціальної допомоги. Але ці «Основи...» не є актом прямої дії, тому механізмом їх регулювання є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403)

Цей Закон відповідно до зазначених «Основ…» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я.

В цьому законі передбачені наступні види соціального страхування:

– у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

– від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (страхування від нещасного випадку);

– медичне;

Ст..3 цього Закону наголошує, що соціальне страхування здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування;

2) обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов’язковості фінансування Фондом витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу;

7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

8) економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

9) цільового використання коштів соціального страхування;

10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Страховий полюс для всіх працівників відкривається автоматично з підписанням наказу про прийняття їх на роботу, а роботодавець стає страховиком усіх своїх працівників з моменту реєстрації підприємства у відповідних Фондах державного соціального страхування.

При цьому, кожному працівнику видається свідоцтво, яке є єдиним на всі види страхування і являється документом суворої звітності. Форма даного свідоцтва і порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розглянемо деякі положення даного Закону:

Ст. 15 П рава, обов’язки та відповідальність роботодавця:

1. Роботодавець як страхувальник має право на:

– отримання від Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду;

– про результати проведення перевірки використання коштів Фонду;

– судовий захист своїх прав.

2. Роботодавець зобов’язаний:

1) оплачувати застрахованим особам відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;

2) вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;

3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;

4) подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:

– розмір заробітної плати працівників;

– річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

– використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду;

5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

6) подавати звітність до Фонду у строки, що встановлені правлінням Фонду;

7) повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

5. Роботодавець несе відповідальність за:

1) порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення;

2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;

3) подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду;

4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом.

Ст. 16. Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб

1. Застраховані особи мають право на:

1) безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів Фонду та роз’яснення з питань соціального страхування;

2) отримання страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом;

3) участь у розслідуванні страхового випадку

4) послуги медичної реабілітації та професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років;

5) відшкодування витрат під час проходження медичної і професійної реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрат на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує;

6) послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства;

8) оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг;

9) судовий захист своїх прав.

2. Застраховані особи зобов’язані:

1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;

2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг;

3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання:

– лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування;

– дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують;

– не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;

5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності;

6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

3. Застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Ст. 17. Вирішення спорів

1. Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

2. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

3. Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

Такі самі комісії на тих самих засадах створюються при робочих органах Фонду із залученням представників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.

Положення про діяльність цих комісій затверджується правлінням Фонду.

2.2. Соціальний захист при тимчасовій втраті працездатності

Цей вид соціального захисту працівників визначається в IV розділі даного закону
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»

Такому виду страхування підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах та інших організаціях незалежно від форми власності та господарювання, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

Розмір страхової допомоги по даному виду страхування регулюється страховим стажем застрахованої особи. Працівникам, які мають страховий стаж більше шести місяців, страхова допомога нараховується у відсотках їх середньомісячного заробітку, а працівникам із страховим стажем менше шести місяців – страхова допомога нараховується:

– по тимчасовій непрацездатності - не більше 1 мінімальної заробітної плати;

– по вагітності та пологах – від 1 до 2-х мінімальної заробітної плати.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св/В

де ТП - тривалість страхового стажу (визначається у місяцях); Св - сума єдиного внеску за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Стаття 20. Види матеріальної допомоги за даним страхуванням

І. Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною)

Тимчасова непрацездатність, це не залежні від працівника обставини, які не дають йому можливості виконувати свої трудові обов’язки за укладеним трудовим договором. До таких обставин відноситься: хвороба, травмування, вагітність і пологи, догляд за дитиною, тощо. Тому, основним видом допомоги за даних обставин є оплата лікарняних листів.

Перші 5 днів хвороби оплату лікарняних здійснюється підприємством, а решту – Фондом

Тривалість непрацездатності, яка оплачується лікарняними:

– хвороба або травма постійного працівника (окрім нещасного випадку на виробництві) – за весь термін хвороби або до встановлення інвалідності;

– хвороби або травми працівника сезонної чи тимчасової роботи – до 75 днів;

– догляд за хворою дитиною віком до 14 років: вдома – до 14 днів, на стаціонарі – за весь період лікування дитини;

– догляд за хворим членом сім’ї – до 3 днів (як виняток – до 7 днів);

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу:

Страховий стаж % середнього заробітку

до 3 років від 3 до 5 років від 5 до 8 років понад 8 років 50 % 60 % 70 % 100 %

Також 100 % середнього заробітку надається:

– застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

– ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

– особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";

– донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

– особі, що травмувалась чи захворіла під час скоєння нею злочину;

– у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

– за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

– за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

– у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

– за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

ІІ. Допомога по вагітності та пологах 100 % компенсація втраченої заробітної плати

– при вагітності і пологах: 70 + 56 (70) днів.

– при усиновленні дитини протягом 2-х місяців з дня її народження: 56 (70) днів;

За період відпустки по вагітності і пологах, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до 3-х річного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

ІІІ. Допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:

– дружини (чоловіка);

– дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середньо-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;

– батька, матері;

– діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували зар плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

IV. Оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу

після перенесених захворювань і травм

Для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа має право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

2.3. Соціальний захист від нещасного випадку на виробництві

Правовою основою соціального захисту працівників від нещасного випадку на виробництві є «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що визначається в V розділі закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно ст..35 даного закону, цьому виду страхуванню підлягають:

– особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

– учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

– особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Усі вище зазначені особи вважаються застрахованими з моменту прийняття їх на роботу або на навчання, залучення до роботи у період проходження виробничої практики, або залучення до трудової діяльності у виправних закладах незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:

– особи, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;

– громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом, також прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою і до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років, їй надається допомога Фонду.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим.

Страхові виплати складаються із: (ст..36 п.7 даного Закону…)

– страхової виплати втраченого заробітку (далі - щомісячна страхова виплата);

– страхової виплати одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

– страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

– страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків не є страховою виплатою, та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

А) Щомісячна страхова виплата

(Виплата частки втраченого заробітку)

Розмір щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеню втрати професійної працездатності працівника, і не повинна перевищувати суму його середньої заробітної плати, яку отримував потерпілий до ушкодження здоров’я.

Ступінь втрати працездатності встановлюється медичною соціальною експертною комісією (МСЕК), яка визначає:

– відсоток втрати потерпілим працездатності;

– групу інвалідності;

– необхідні види медичної і соціальної допомоги.

До отримання висновку МСЕК, потерпілого оглядає лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК), яка встановлює:

– термін вимушеної лікарняної відпустки;

– необхідність переведення потерпілого на іншу більш легшу роботу;

– характер і тривалість іншої більш легшої роботи.

Не вважаючи на те, чи потерпілий тимчасово працює на легшій нижче оплачуваній роботі, чи він знаходиться у вимушеній лікарняній відпустці, йому, до прийняття рішення МСЕК, виплачується середньомісячний заробіток, нарахований за три останні місяці на попередній роботі.

При цьому, за згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний працевлаштувати його на рекомендовану йому ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше одного року, то роботодавець, за зверненням потерпілого і згідно з висновком ЛКК або МСЕК, забезпечує його професійну реабілітацію, тобто навчання та перекваліфікацію на іншу роботу.

За термін такої реабілітації Фонд виплачує потерпілому середньо місячний заробіток, нарахований за 3 останні місяця його попередньої роботи до ушкодження здоров’я.

При переведені потерпілого на легшу роботу з меншим заробітком, йому щомісячно компенсується частка втраченого заробітку, який він отримував на попередній роботі. При цьому, компенсація частки втраченого заробітку нараховується в такому розмірі, щоб вона в сумі з новою заробітною платою не перевищувала розмір заробітної плати, що отримував потерпілий до ушкодження здоров’я.

У разі смерті потерпілого, право на отримання щомісячних страхових виплат мають утриманці померлого, а саме:

– діти, які не досягли 16 років;

– діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

– діти, які є учнями, студентами, курсантами - до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

– особи, які досягли пенсійного віку, але не працюють;

– дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли;

– інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

– любий член сім’ї померлого, якщо він не працює і доглядає дітей, братів (сестер) або онуків померлого до восьмирічного віку;

– неповнолітні діти, на яких померлий виплачував аліменти;

– дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных