Структура і система вищої освіти в Україні

Система кадрового забезпечення галузі фізичної культури, як і інших галузей, здійснюється через освітні заклади, що вхо­дять в єдину систему освіти. Освіта є основою духовного, соці­ального, економічного і культурного розвитку держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства. Вища освіта ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості.

Освіту в Україні визнано пріоритетною сферою соціально­го, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна система освіти є незалежною від політичних, громадських і ре­лігійних організацій, вона носить науковий, світський харак­тер. Навчання в Україні дітей до 15 років є обов'язковим.

Управління освітою в Україні здійснюється на принципі по­єднання діяльності органів державного управління освітою і ор­ганів громадського самоврядування.

Державними органами управління освітою є:

— Міністерство освіти і науки України (МОН України);

— інші міністерства і відомства, які мають у своєму підпо­рядкуванні навчально-виховні заклади (Міністерство молоді та спорту, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство аграрної політики та ін.);

— Вища атестаційна комісія України (ВАК України).

У регіонах обласними та районними державними адмініст­раціями створюються обласні, міські, районні органи управ­ління освітою.

В Україні встановлена та діє єдина структура системи осві­ти. Вона включає в себе:

— дошкільне виховання;

— загальну середню освіту;

— професійну освіту;

— вищу освіту;

— післядипломну освіту;

— аспірантуру;

— докторантуру;

— підвищення кваліфікації;

— перепідготовку кадрів;

— позашкільне навчання і виховання;

— самоосвіту.

Навчально-виховні заклади створюються державними, коо­перативними, громадськими організаціями, підприємствами, установами, приватними особами відповідно до потреб і при наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методич­ної бази і педагогічних кадрів.

Незалежно від статусу і приналежності навчальні заклади зобов'язані забезпечити якість освіти в обсязі державних ви­мог. Потреба в державних вищих навчальних закладах визнача­ється Кабінетом Міністрів України, потребу в інших закладах (недержавних) — регіональні органи державної влади.

В системі освіти особливе місце займає вища освіта, яка здій­снюється на базі повної середньої освіти.

В Україні вищим навчальними закладами (ВНЗ) є: учили­ща, технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, уні­верситети. ВНЗ можуть створювати навчальні, навчально-ме­тодичні та науково-виробничі комплекси і об'єднання.

Вищі навчальні заклади здійснюють такі види діяльності:

— підготовку фахівців різних рівнів кваліфікації;

— науково-дослідну роботу;

— підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів ви­щої кваліфікації;

— атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів;

— підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів;

— культурно-освітню, видавничу, фінансово-економічну, го­сподарську, науково-виробничу, комерційну діяльність;

— здійснення зовнішніх зв'язків.

Державні ВНЗ здійснюють свою діяльність за державними замовленнями та договорами. Випускникам ВНЗ присвоюється кваліфікація фахівця з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності і певного освітньо-кваліфіка­ційного рівня (ОКР).

Законом «Про вищу освіту» в Україні введено багатоступе­неву систему вузівської освіти. Вона передбачає здобуття дер­жавного освітнього цензу:

а) за освітнім рівнем:

· неповна вища освіта;

· базова вища освіта;

· повна вища освіта;

б) за кваліфікацією:

· молодший спеціаліст;

· бакалавр;

· спеціаліст;

· магістр;

в) за науковим ступенем:

· кандидат наук;

· доктор наук;

г) за науковим званням:

· старший науковий співробітник;

· доцент;

· професор.

Вищі навчальні заклади — є 4-х рівнів:

· ВНЗ 1-го рівня (технікуми, училища) — готують молод­ших спеціалістів;

· ВНЗ 2-го рівня (коледжі, інститути, консерваторії) — го­тують бакалаврів;

· ВНЗ 3-го рівня (інститути) — готують спеціалістів і магі­стрів;

· ВНЗ 4-го рівня (інститути, академії, університети) — го­тують спеціалістів і магістрів.

Рівень ВНЗ не залежить від його назви чи засновника, а виключно від рівня державної акредитації.

Акредитація вищого навчального закладу — це процес озна­йомлення з умовами і результатами діяльності вищих навчаль­них закладів, який завершується офіційним визнанням права ВНЗ здійснювати свою діяльність на рівні державних вимог і стандартів освіти.

Акредитація здійснюються у відповідності з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 червня 1992 року.

Акредитованими можуть бути окремі спеціальності або ВНЗ в цілому.

Акредитація здійснюється у три етапи: ліцензування, атестація і власне акредитація.

Акредитацію здійснює міжгалузева акредитаційна комісія разом із міністерствами і відомствами, що мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ.

Безпосередньо акредитацію проводять екс­пертні групи відповідно до напрямків підготовки фахівців. Експертні групи проводять:

— експертизу рівня вищої освіти з кожної спеціальності;

— професійне тестування випускників;

— вивчення умінь випускників розв'язувати завдання щодо професійної діяльності;

— експертизу якості виконання дипломних і курсових робіт;

— вибіркове опитування випускників, що працюють у на­родному господарстві;

— аналіз досягнень випускників вузу після його закінчення;

— експертизу механізму оновлення кадрів;

— експертизу розвитку наукових досліджень.

За результатами експертизи готується мотивований висно­вок, який подається Міжгалузевій акредитаційній комісії.

Акредитованому ВНЗ видається відповідний сертифікат, з визначеним строком його дії. В залежності від рівня акредита­ції ВНЗ, органом державного управління йому може бути нада­на автономія з певних питань (Національні університети).

У класифікаторі спеціальностей за напрямком базової ви­щої освіти «Фізичне виховання і спорт» (6.0102) передбачені такі кваліфікаційні рівні фахівців:

— фізичне виховання (8.010201) — магістр;

— фізичне виховання (7.010201) — спеціаліст;

— фізичне виховання (6.010200) — бакалавр;

— фізичне виховання (5.01020101) — молодший спеціаліст.

— фізична реабілітація (8.010202) — магістр;

— фізична реабілітація (7.010202) — спеціаліст;

— фізична реабілітація (6.010200) — бакалавр.

— олімпійський та професійний спорт (8.010203) — магістр;

— олімпійський та професійний спорт (7.010203) — спеціаліст;

— олімпійський та професійний спорт (6.010200) — бакалавр.

Підготовку та перепідготовку кадрів фізкультурної галузі в Україні здійснюють такі заклади вищої освіти:

1. Національний університет фізичного виховання і спорту України (м. Київ) — акредитований за IV рівнем акредитації.

2. Державні інститути (академії) фізичної культури:

— Львівський — акредитований за IV рівнем;

— Харківський — акредитований за IV рівнем;

— Дніпропетровський — акредитований за IV рівнем;

— Донецький — акредитований за III рівнем.

3. Технікуми та коледжі фізичної культури:

— Івано-Франківський коледж фізичної культури — акредитований за III рівнем;

— Дніпродзержинський технікум фізичної культури — акредитований за IIрівнем.

4. Факультети фізичного виховання університетів і педагогіч­них вузів — ліцензовані за III та IV рівнем акредитації;

5. Вищі училища фізичної культури в містах і областях Украї­ни — акредитовані (ліцензовані) за І рівнем акредитації.

Органом державного управління освітою є Міністерство осві­ти і науки України (МОН України). Відтак, загальні норматив­но-правові та інші відносини в системі навчальних закладів фізкультурної освіти регулюються нормативними актами МОН України, якщо вони не заперечують нормативні акти за­сновника навчального закладу.

Управління вищим навчальним закладом є зовнішнім і вну­трішнім.

Зовнішнє управління ВНЗ здійснюється:

Кабінетом Міністрів України.

Міністерством освіти і науки України.

Організацією-засновником.

Місцевими органами влади.

Регіональною Радою ректорів ВНЗ.

Внутрішнє управління ВНЗ здійснюють:

Ректор.

Колективні органи управління.

Посадові особи інституту.

До колективних органів управління відносяться:

Загальні збори (конференція) ВНЗ.

Вчена рада ВНЗ.

Ректорська рада (ректорат) ВНЗ.

Науково-методичні Ради (вузівські, факультетські).

Деканати.

Громадські організації ВНЗ та його підрозділів.

Основним внутрішнім нормативним документом ВНЗ є Ста­тут, який укладається у відповідності з нормативними докуме­нтами органів державного управління освітою та засновника, затверджується загальними зборами (конференцією) і реєстру­ється засновником ВНЗ.

На підставі Статуту розробляється і відповідним чином за­тверджується комплект нормативних документів (положень), які врегульовують всі основні напрямки діяльності ВНЗ і його під­розділів. Чим чіткіше розроблені положення, тим чіткіше і ви­рішуються всі питання життя вузу.

У ВНЗ на підставі Статуту можуть бути розроблені додатко­ві документи, серед яких, наприклад:

Положення про студентське самоврядування.

Положення про порядок утворення і використання фонду матеріального стимулювання праці.

Положення про фонд соціальної допомоги студентам.

Положення про факультет.

Положення про навчально-наукову (виробничу) лабораторію.

Положення про студентський гуртожиток.

Положення про навчальний науково-методичний комплекс.

Положення про організацію виховної роботи.

В деяких підрозділах ВНЗ розробляються документи, що ре­гулюють внутрішні трудові стосунки (внутрішній розпорядок).

Ректор здійснює керівництво всією діяльністю вищого на­вчального закладу. Він обирається загальними зборами (кон­ференцією) ВНЗ і призначається на посаду органом державно­го управління на умовах контракту.

Ректор несе повну відповідальність за результати роботи вищого навчального закладу. В своїх діях він керується чинним законодавством, виступає від імені ВНЗ, представляє його в усіх органах, розпоряджається майном ВНЗ, заключає угоди, видає доручення тощо.

У межах компетенції ректор ВНЗ видає накази і дає розпо­рядження, які є обов'язковими для виконання всіма співробіт­никами, студентами та іншими особами.

Ректор здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи робітників і службовців і забезпечує заміщення посад профе­сорсько-викладацького складу, педагогічних і наукових праців­ників, призначає керівників структурних підрозділів, які вхо­дять до складу ВНЗ.

Органом управління факультету є Вчена рада факультету, головою якої є декан. Принципи формування і права Ради ви­значаються Статутом ВНЗ. Рада (Вчена рада) ВНЗ може части­ну своїх повноважень передавати Раді факультету.

Керівництво діяльністю факультету здійснює декан. Декан у рамках своїх повноважень видає розпорядження, які обов'язкові для всіх працівників і студентів факультету. Декан несе повну відповідальність за результати роботи факультету.

Керівництво діяльністю кафедри здійснює завідувач кафед­ри, який обирається Вченою радою ВНЗ та призначається рек­тором. Завідувач несе повну відповідальність за результати ро­боти кафедри.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: