Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах

Навчальний процес у вищих навчальних закладах України орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення знань, швидкої адаптації до змін в соціально-культурній сфері та організації праці в умовах ринкової економіки. Він базується на принци­пах науковості, гуманізму, демократизму, наступності і безпе­рервності та зводиться до системи заходів, спрямованих на ре­алізацію змісту освіти.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки та навчальними планами і відображається у підруч­никах, навчальних посібниках, методичних матеріалах, а також у процесі проведення навчальних занять.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу включає:

— державні стандарти освіти;

— навчальні плани;

— навчальні програми з усіх дисциплін;

— програми практик;

— підручники і навчальні посібники;

— контрольні роботи з навчальних дисциплін;

— контрольні завдання до семінарських, лабораторних і практичних занять;

— індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи;

— методичні матеріали з питання виконання курсових і ди­пломних робіт.

Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки є перелі­ком обов'язкових та вибіркових навчальних дисциплін із за­значенням обсягу годин, відведених для їх вивчення і форм підсумкового контролю. Нормативна частина змісту освіти ви­значається державними стандартами освіти, а вибіркова — ви­щим навчальним закладом.

Основним нормативним документом, що визначає організа­цію навчального процесу є навчальний план.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми і обсяг проведення навчальних занять, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і під­сумкового контролю.

Зміст та вимоги до знань і вмінь з навчальної дисципліни визначаються навчальною програмою дисципліни. Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо-професійної програми підготовки ВНЗ складається робоча навчальна про­грама дисципліни.

Робоча навчальна програма містить виклад конкретного змі­сту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчен­ня та обсяг, визначає форми і засоби підсумкового контролю.

Складовими робочої навчальної програми є:

— тематичний план;

— засоби проведення поточного і підсумкового контролю;

— перелік навчально-методичної літератури.

Відповідальність за відповідність рівня підготовки студентів вимогам державних стандартів освіти несуть керівники факу­льтетів і кафедр.

Індивідуальний навчальний план студента складається на під­ставі робочого навчального плану і включає всі нормативні на­вчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисцип­лін. Вибіркові навчальні дисципліни включені до індивідуаль­ного навчального плану студента є обов'язковими для вивчення.

Студент є відповідальним за виконання індивідуального на­вчального плану.

Навчальний час студента складається з певної кількості ака­демічних годин (одна академічна година — 45 хв.), навчальних днів, тижнів, семестрів, курсів.

Тривалість семестру визнача­ється навчальним планом, проте сумарна тривалість канікул ста­новить не менше 8 тижнів.

Для студентів третього та наступних курсів ВНЗ може вста­новлюватись вільне відвідування занять. В усіх інших випад­ках — відвідування занять є обов'язковим для студентів.

Форми організації навчання. Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у формах навчальних занять, виконання індивідуальних завдань, самостійної роботи, прак­тичної підготовки, контрольних заходів та у формі навчально-тренувальних занять.

Основними видами навчальних занять є: лекції, лаборатор­ні, практичні, семінарські заняття і консультації.

Підсумкові оцінки, отримані студентами за виконання всіх видів навчальних занять, можуть враховуватись при виставлен­ні семестрової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Лекція є основною формою навчального заняття у ВНЗ й призначається для викладу та засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція охоплює матеріали однієї або кількох тем Навчаль­ної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навча­льною програмою.

Лекції проводяться професорами, доцентами, старшими ви­кладачами вищого навчального закладу та запрошеними провід­ними науковцями і фахівцями-практиками з однією або більше академічними групами. Лектор зобов'язаний дотримуватись на­вчальної програми щодо тематики занять, але не є обмеженим у трактуванні навчального матеріалу та в формах і засобах його подачі. Лекції, які не охоплені навчальною програмою, прово­дяться в окремо відведений час.

Лабораторне заняття є формою навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача проводить експери­менти (досліди) з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває нави­чок роботи з лабораторним устаткуванням, вимірювальною апа­ратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень.

Лабораторні заняття проводяться не більше як з половиною академічної групи в спеціально обладнаних приміщеннях або в умовах реального професійного середовища (наприклад, в спор­тивному залі).

Практичне заняття є формою навчального заняття, при яко­му викладач організовує розгляд студентам окремих теоретич­них положень навчальної дисципліни та формує вміння і нави­чки їх практичного застосування шляхом виконання студентом відповідних індивідуальних завдань. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методично­му матеріалі — тестах, наборі завдань.

Практичне завдання включає проведення попереднього ко­нтролю знань, умінь і навичок студентів, постановку проблеми викладачем, обговорення й розв'язання завдань, їх оцінку. Кі­лькість студентів на практичному занятті не повинна переви­щувати половини складу академічної групи.

Семінарське заняття є формою навчального заняття в акаде­мічній групі, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів (реферати).

Викладач оцінює і фіксує в журналі підготовлені студента­ми реферати, їхні виступи в дискусії, уміння формулювати й від­стоювати свою позицію.

Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки та розкриття твор­чих здібностей. Вони можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.

Види, обсяг і форми індивідуальних навчальних занять, а та­кож форми та методи поточного і підсумкового контролю ви­значаються індивідуальним навчальним планом студента. Ін­дивідуальні заняття проводяться за окремим графіком.

Специфіка навчання у закладі вищої фізкультурної освіти вимагає більш широкого застосування індивідуальних занять як для оволодіння навчальними дисциплінами, так і для пов­ного розкриття спортивного обдарування на досягнення студе­нтом якнайвищих досягнень в обраному виді спорту.

Консультація є навчальним заняттям під час якого студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання, пояс­нення певних теоретичних положень або аспектів їх практич­ного застосування. Організація консультацій передбачається як для груп, так і для окремих студентів, якщо стосується питань, пов'язаних з виконанням індивідуальних завдань або планів спортивної підготовки.

Індивідуальні завдання (реферат, курсові і дипломні роботи, тощо) з окремих дисциплін виконуються в терміни, передбаче­ні навчальним планом вищого навчального закладу. Вони ви­конуються студентом самостійно при консультації з боку ви­кладача. Комплексна тема може виконуватись кількома студе­нтами.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення і поглиб­лення знань та їх застосування при вирішенні комплексних фахових завдань. Тематика курсових робіт повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватись з прак­тичними потребами фаху.

Курсові роботи захищаються перед комісією кафедри, оці­нюються за чотирьохбальною шкалою і зберігаються на кафедрі протягом року.

Дипломні (кваліфікаційні) роботи виконуються на заверша­льному етапі навчання студентів. Вони передбачають як систе­матизацію теоретичних і практичних знань зі спеціальності, застосування їх при вирішенні конкретних завдань, так і роз­виток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою до­слідження і експерименту, пов'язаних з темою роботи.

Студент має право обрати тему дипломної роботи з числа запропонованих випускаючою кафедрою або запропонувати свою тему, відповідно її обґрунтувавши. Захист дипломних ро­біт здійснюється у державних комісіях після виконання студен­том усіх вимог навчального плану і при позитивних відгуках керівника дипломної роботи та позитивних рецензіях на дип­ломний проект фахівців чи науковців відповідного рівня.

Захист може проводитись як у ВНЗ, так і в організації, для якої тематика роботи становить теоретичний або практичний інтерес. Захищені дипломні роботи зберігаються у бібліотеках вищих навчальних закладів протягом 3-х років.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових занять час. Робочим навчальним планом повинно бути відведено від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу студента для само­стійної роботи. Самостійна робота студента закладу вищої фіз­культурної освіти може виконуватись не лише в бібліотеці, на­вчальному кабінеті, лабораторії, але й в умовах тренувального збору (в готелі), під час переїзду до місць змагань і в інших, складних для засвоєння навчального матеріалу умовах.

Само­стійна робота забезпечується чітким індивідуальним графіком навчання студента, наявністю відповідних підручників, навча­льних та методичних посібників, текстів лекцій викладача (в т.ч. на електронних носіях інформації) та власними конспектами лекцій; можливістю скористатися відповідною науковою і пе­ріодичною літературою.

Зміст самостійної роботи студента визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами і завдання­ми викладача.

Спортивне вдосконалення студентів спеціалізованого вищого навчального закладу є природною і найважливішою ланкою їх­ньої підготовки. Значимість рівня спортивної підготовки ви­пливає з самої суті майбутньої діяльності фізкультурного пра­цівника. Особливість спортивної діяльності полягає в тому, що деякі аспекти спорту неможливо вивчити, а можна лише відчу­ти й то тільки на відповідно високому змагальному рівні.

У вищому навчальному закладі фізкультурного профілю, як правило, вчаться студенти, стаж спортивної діяльності яких становить 3-7 років. У студентському віці наступає найрезуль­тативніша спортивна пора в більшості видів спорту, хоча в де­яких видах (спортивна гімнастика, плавання) найкраща пора може вже залишитися в минулому. Проте й ті, хто вже прой­шов пік своїх спортивних досягнень, й ті, хто в розквіті змага­льної діяльності, й ті, хто на підході до своїх спортивних висот, з однаковою мірою серйозності повинні ставитися до тренуваль­ного процесу. Адже тренування студента фізкультурного закладу освіти носить дещо глибший, педагогічно-аналітичний характер. Саме тому розкладом занять та навчальним планом перед­бачено певну кількість годин для спортивно-педагогічного вдо­сконалення (СПВ) або підвищення спортивної майстерності (ПСМ). Частину годин, виділених студентові для СПВ, ПСМ чи спортивної спеціалізації, студент може, за погодженням із навчальною частиною, кафедрою відпрацювати в ДЮСШ, в навчально-тренувальних групах при кафедрах, у збірних коман­дах клубів і регіонів, інших спортивних організаціях. Це спри­яє глибшому практичному оволодінню студентом основами своєї професії. Варто мати на увазі, що частина студентів бере участь в тренувальному процесі збірних командах України і спортив­них товариств, у школах вищої спортивної майстерності, на тренувальних зборах і змаганнях. Це дуже збільшує ефектив­ність спортивного вдосконалення студента і сприяє його фахо­вому зростанню.

Наукова робота студента відіграє чималу роль в підготовці фахівців, особливо у відборі студентів, здібних до ведення нау­кової роботи в галузі фізичної культури.

Підготовка рефератів, участь в студентських наукових кон­ференціях, перші публікації, контакти з науковцями, підготов­ка курсових і дипломних робіт — все це етапи становлення майбутнього вченого.

Особливо цінними є наукові роботи в галузі фізичної куль­тури, виконані студентами-спортсменами, які добре розуміють предмет дослідження й особистий спортивний досвід яких є неоціненним.

Практика показує, що досвідчений спортсмен, при всіх ін­ших, різних умовах, більш успішно працює в спортивній науці, з легкістю освоює «пограничні» галузі інших наук. Тому дуже важливо прищепити смак до експериментальних наукових до­сліджень студентам-спортсменам, які в своєму захоплені спор­том зрідка вдаються до наукового аналізу без заохочення з боку авторитетного наставника.

Згідно з діючими нормативними документами, студенти-відмінники за рішенням Вченої ради ВНЗ можуть скеровуватися до аспірантури безпосередньо після закінчення навчання.

Практична підготовка має на меті набуття студентом профе­сійних навичок та вмінь. Вона проводиться в умовах професій­ної діяльності під організаційно-методичним керівництвом ви­кладача вищого навчального закладу та спеціаліста з конкрет­ного фаху.

Практична підготовка студентів вищого навчального закла­ду фізкультурного профілю здійснюється:

— у фізкультурних організаціях (комітети фізичної культу­ри, добровільні спортивні товариства, спортивні клуби, дитя­чо-юнацькі спортивні школи, спортивні споруди);

— в навчальних закладах (школи, училища, вищі навчальні заклади, виховні установи);

— в установах охорони здоров'я (лікарні, будинки відпочи­нку, санаторії, оздоровчі центри, консультативні пункти).

Практична підготовка регламентується навчальним планом вищого навчального закладу та Положенням про проведення практики студентів вищого навчального закладу України.

Загальну організацію практик та контроль за її проведенням здійснює керівник практики. Навчально-методичне керівницт­во і виконання програм практик забезпечують відповідні кафе­дри навчального закладу.

До керівництва практикою можуть залучатися провідні фа­хівці спортивних організацій і підрозділів, які є базою практи­ки. За наявністю вакантних місць студенти можуть зараховува­тись на штатні посади. Але не менше 50 % часу вони повинні відводити на загально-професійну підготовку.

Контрольні заходи передбачають поточний та підсумковий ко­нтроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних і семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкре­тної роботи. Форма проведення поточного контролю і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою.

Підсумковий контроль включає семестровий контроль та дер­жавну атестацію студента. Він проводиться з метою оцінки ре­зультатів навчання на певному освітньому рівні або на окремих його етапах.

У разі використання модульної форми підсумкового конт­ролю після закінчення логічно завершеної частини занять з пе­вної дисципліни, результати модульного контролю враховуються при виставленні підсумкової оцінки.

Семестровий контроль проводиться у формах екзамену, ди­ференційованого заліку і заліку. Студент допускається до семе­стрового контролю, якщо він виконав всі види робіт, передба­чені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Екзамен є контрольним заходом перевірки засвоєння студен­том теоретичного і практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни.

Диференційований залік полягає в оцінці засвоєння студен­том навчального матеріалу виключно на підставі виконання індивідуальних завдань, а залік — на підставі виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських і лаборатор­них заняттях.

Заліки плануються при відсутності модульного контролю і ек­замену і не передбачають обов'язкову присутність студентів.

Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за п'ятибальною шкалою. Екзамени і заліки скла­даються в період екзаменаційних сесій або у встановлені ви­щим навчальним закладом терміни складання заліків та екза­менів. Студенти, які не з'явились на екзамен без поважної при­чини, вважають такими, що одержали незадовільну оцінку.

Студентам, які під час сесії одержали не більше двох неза­довільних оцінок, дозволяється ліквідувати академічну заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисциплі­ни: один раз викладачу, другий — комісії, призначеній деканом.

Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом.

Державна екзаменаційна комісія здійснює державну атеста­цію студентів після завершення навчання на певному освітньо­му (кваліфікаційному) рівні з метою встановлення фактичної відповідальності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики.

Державна комісія перевіряє рівень підготовки випускників, присвоює їм відповідний освітній рівень (кваліфікацію), вно­сить пропозиції щодо поліпшення освітньо-професійної підго­товки фахівців.

ВИСНОВОК

Таким чином, вивчення даної теми сприяє розширенню уявлень студентів про:

- особливості формування Європейської вищої освіти, зокрема кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

- структуру і систему вищої освіти в Україні;

- особливості організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Контрольні питання

1. Які переваги мають випускники ВНЗ країн, які приєднуються до Болонського процесу?

2. Які уніфіковані документи отримують випускники вищої школи країн Європи?

3. В чому полягає індивідуалізація у підходах дот навчання студентів?

4. Які є рівні акредитації вищих навчальних закладів та як здійснюється державна атестація?

5. Що таке система ступеневої освіти?

6. Які види діяльності здійснюють вищі навчальні заклади освіти?

7. Фахівців яких освітньо-кваліфікаційних рівнів готують вищі заклади освіти?

8. Завдання для самостійної роботи

9. Складіть перелік вищих закладів освіти усіх рівнів акре­дитації у Вашому регіоні, які провадять підготовку фахівців фізичної культури і спорту.

10. З'ясуйте за якими спеціальностями та освітньо-кваліфі­каційними рівнями проводиться підготовка фахівців у обрано­му Вами навчальному закладі.

11. Охарактеризуйте основні форми навчання у вищому на­вчальному закладі.

12. Чим визначається зміст вищої освіти?

13. Чим характеризується самостійна робота студента?

14. Завдання для самостійної роботи

15. Ознайомтеся зі змістом навчального плану для обраної Вами спеціальності та порівняйте його із іншими спеціальнос­тями.

Література

до питання 1

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колектив­на монографія /Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

2. Болонський процес у фактах і документах / Упорядн. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин 1.1.-Тернопіль, 2003.-56 с.

3. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

4. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі ви­щої освіти і науки України (Наказ МОН України № 49 від 23.01.2004 р.).

5. Корсак К., Побєрезька Г. Світло і тіні «Болонського процесу» // Науко­вий світ. - 2003. - № 12. - С. 8-9.

6. Кремєнь В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзерка­ло тижня. - 2003. - № 48 (473). - 13 груд.

7. Кремєнь В. Модернізація освіти - сьогодні і завтра // Освіта Украї­ни. - 2003. - № 42-43. -10 черв.

8. Кремєнь В. Модернізація системи освіти як важливий чинник іннова­ційного розвитку держави // Освіта України. - 2003. - №34. - 13 трав.

9. Мачулін В.Ф., Бойко Р.В., Шкляр Л.Є. ВАК у контексті Болонського процесу // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. - 2005. - № 3. – С. 2-6.

10. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. - К.: Науко­во-методичний центр вищої освіти, 2004. - 26 с.

11. Тимчасове положення про організацію навчального процесу у кредит­но-модульній системі підготовки фахівців (Наказ МОН України № 48 від 23.01.2004 р.).

до питання 2

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колектив­на монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підруч­ник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.

3. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996. — 127 с.

4. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

5. Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. - № 17. - 26 лютого 2002. - С. 2-8.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культу­ру і спорт» (від 18 червня 1999 року) // Голос України. - 1999. - 17 липня.

7. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». - К., 1994. - 22 с.

8. Концептуальні засади подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - № 1. - С. 5-12.

9. Концепція кадрового забезпечення галузі «Фізичне виховання і спорт». - К.: КГИФК, 1992.- 18 с.

10. Національна доктрина розвитку фізичної культури іспорту.-К.,2004.-16 с.

11. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

12. Перелік напрямків підготовки фахівців з вищою освітою за професій­ним спрямуванням спеціальностей різних кваліфікаційних рівні та ро­бітничих професій: Наказ міністра освіти України - К., 1994.

13. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К., 1998. - 48 с.

до питання 3

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підруч­ник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.

2. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колектив­на монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

3. Державна національна програма «Освіта: Україна XXI століття». — К., 1994.

4. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

5. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

6. Студент і закон: Збірник законодавчо-правових документів. - К.: Чет­верта хвиля, 1997. - 240 с.

7. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. - К.: Видавничий дім «Аkаdеmіа», 1997. - 290 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.

9. Фуллан М. Сили змін: Вимірювання глибинних освітніх реформ / Перекл. з англ. Г. Шиян та Р. Шиян. - Львів: Літопис, 2000. - 269 с.

10. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К., 1998. - 48 с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: