Характеристика Конотопських статей

Коното́пські статті́ (17 червня 1672) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська область, Україна). Договір визначав юридично-правовий статус козацької Гетьманщини у складі Московської держави.

Після обрання на загальній козацькій раді гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, між гетьманським урядом і царською адміністрацією було укладено Конотопські статті. Вони проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною та Московським царством. При підписанні статей було присутнє московське посольство на чолі з Григорієм Ромодановським, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович, генеральна і полкова сташина Війська Запорозького, 4 тисячі козацького війська і делегація ніжинських міщан.

Конотопські статті були укладені на основі Глухівських статей 1669 року. До нового договору додавалося 10 статей, які обмежували автономію Війська Запорозького.

Умови договору:

- гетьману заборонялося без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і особливо підтримувати зв’язки з правобережним гетьманом П. Дорошенком;

- козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися війська Запорозького;

- лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Речі Посполитої;

- гетьман не мав права позбавити старшину урядів і посад без згоди старшинської ради чи вироку військового суду.

Скасувавши компанійські полки як реальну військову силу, на яку міг опертися гетьман, Конотопські статті створили передумови для посилення впливів московського уряду на Гетьманщині.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: