Політика рос уряду щодо Зап Січі (1734-1775)--Нова Січ.

Царський уряд проводив політику, спрямовану на обмеження автономного устрою Нової Січі. У 1734 р. Січ було підпорядковано київському генерал-губернатору. За метою посилення контролю за діяльністю запорожців у 1735 р. за 2 км. від Січі було збудовано Новосіченський ретраншемєнт, а у 1740 - 1750-х рр. цілий ряд фортець (Сокольська, Микитинська та ін.), в яких були розміщенні російські військові гарнізони. У 1752 р. на землях Бугогардівської та Кодацької паланок утворено Нову Сербію. Постійно проводилась ізоляція земель Запоріжжя за допомогою розміщення російських полків, відчуження частини земель та ін. У 1764 р. до новостворенної Новоросійської губернії було приєднано запорізькі землі по р. Інгул, а у 1770 на півдні володінь нової Січі розпочалося будівництво Дніпровської лінії.

Остаточне рішення про ліквідацію Нової Січі було прийняте після завершення російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Катерина ІІ видала указ, в якому безпідставно звинувачувала запоріжців у державній зраді, наказала заарештувати козацьку старшину, розпустити Запорізьке військо, зруйнувати Січ. Наприкінці травня - початку червня 1775 р. царське військо під командуванням генерала П. Текелі втупило у запорізькі володіння. 5 червня 1775 р. урядові війська захопили і зруйнували Нову Січ. Заарештовану старшину, було звинувачено у зраді та заслано у Сибір і Соловецькі острови. Січову скарбницю та майно було конфісковано, а землі Запоріжжя включено до складу Новоросійської та Азовської губерній. Незадоволені діями російського уряду козаки покинули Запоріжжя. Частина запоріжців переселилася у турецькі володіння, в Добруджу, де вони заснували Задунайську Січ

80. Вклад суч укр.. історіографії у вивч Слобідської України (др..пол.17-18)

Історичні дослідження минулого Слобожанщини почалися ще в кінці 18 ст. Іллі Квітці належить перша систематична праця про слобідські полки, опублікована у 1812. Григорій Квітка є автором кількох історичних розвідок. В 30-х рр.. 19 ст. опублікував історію цивільного устрою Слобідської України Ізмаїл Срезневський. Ученому єпископові Філаретові Гумілевському належить історія це рковного устрою Харківської єпархії, з року 1859. згодом зявилися монографії про окермі слобідські полки різних авторів. Дуже гарні нариси колонізації Слобідської України знаходимо в працях професорів Грушевського і Василенка, в їх загальних курсах. Про організацію господарства й адміністрації маємо монографію професора Миклашевського. Але справжнім історіографом Слобожанщини є академік Дмитро Багалій, відколи він у 1882 зайняв кафедру в Харківському університеті. Йому належит ьнайгрунтовніше розроблення архівних матеріалів до історії Слобожанщини, монографічне дослідження окремих її сторін і нарешті синтетичний курс опублікований у 1918. Його учні також продовжили розпочату ним справу. Так, Дмитро Міллер, розробив наукове розроблення історії Слобожанщини. В. Юркевич видав монографію про заселення Слобожанщини в добу Б.Х.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: