Якісні властивості грошей.

Модуль 1. Грошовий оборот та грошова система країни

Тема 1. Сутність і функції грошей

Походження і сутність грошей.

Форми грошей та їх еволюція.

Функції грошей, сфера їх використання.

Якісні властивості грошей.

1. Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Гроші відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку суспільства. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Систематичне дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії, як науки.

Існують такі концепції походження грошей:

· раціоналістична (Арістотель, Кнапп, Фрідман, Шварц): гроші виникли внаслідок угоди між людьми або були запроваджені актами держави;

· еволюційна: Сміт, Рікардо, Маркс стверджували, що виникнення грошей обумовлено труднощами, які існують при бартерному обміні. Вони вважають, що гроші виникають стихійно внаслідок виділення із маси товарів одного товару, який став посередником.

Гроші та держава існують у тісному взаємозв’язку – гроші є суттєвим компонентом ринкової економіки. Однак держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати і змінювати атрибути грошей, впливати на їх форму, на умови функціонування грошей.

Роль держави у формуванні грошей стає помітною лише в епоху золотомонетного стандарту. У цей період держава взяла на себе такі зобов’язання:

· надавати грошам точно визначену форму (монета);

· визначати номінал і порядок емісії грошових знаків;

· контролювати процес виготовлення грошей (карбування монет, фіксація проби металу);

· організувати боротьбу з фальсифікацією монет.

Незважаючи на багатовікові дослідження грошей, людство сьогодні не має остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші? Існують такі підходи до вирішення сутності грошей:

1. Сучасні західні економісти обмежились визначенням сутності грошей, як усього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі економічні призначення і сфери використання грошей.

2. Представники трудової теорії вартості вважають гроші – специфічний товар, що виконує роль загального еквівалента. Цей підхід є більш методологічно витриманим, але має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб, нагромадження цінностей.

3. Прибічники портфельного підходу вважають гроші одним з елементів активів окремого економічного суб’єкта (готівка, вклади до запитання, строкові вклади, облігації, акції, нерухомість, автомобілі). За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення, як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості, і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два.

Ознаки грошей:

1. На відміну від звичайного товару гроші мають загальну споживчу вартість.

2. Гроші у процесі обігу набувають абсолютну мінову (обмінну) вартість, яка може існувати окремо від внутрішньої вартості товару. На цій основі формується можливість переходу від грошей, що мали товарну форму, до грошей, що не мають речової форми.

3. Маючи абсолютну мінову вартість, гроші стають носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.

Категорії грошей:

1. Гроші як гроші виступають посередником при обміні товарів.

2. Гроші як капітал – гроші, які здатні самі приносити дохід. Для цього виготовлені товари потрібно реалізувати за гроші, нагромадити та використати їх цінності так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити.

2. Еволюція форм грошей відбувалася у напрямку від повноцінних до неповноцінних грошей. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який прирівнювався до грошей. Спочатку роль грошей виконували реальні матеріальні блага, вартість яких створювала основу формування вартості грошей. Такі гроші називалися товарними і були відносно стійкими. У ролі грошей виступали найчастіше предмети першої необхідності (худоба, зерно, сіль, риба). Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.

У міру подальшого розширення і поглиблення товарно-грошових відносин ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: гроші мають бути однорідними, портативними, економічно подільними, здатними тривалий час зберігати свою вартість. Отже, наступила епоха металевих грошей. Вона характерна тим, що тривалий час в обігу використовувалися повноцінні золоті або срібні монети, номінальна вартість яких відповідала їхній ваговій вартості.

Новий етап у розвитку монети пов'язаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Головна її відмінність полягає у тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу. Розмінна монета карбувалася спочатку з дорогоцінного металу, а згодом зі сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Емісія таких монет стала прибутковою справою для держави, монетний дохід створюється внаслідок перевищення номінальної вартості монети над реальними витратами на їх виготовлення.

Епоха товарних грошей вимостила шлях для паперових грошей. Вони наділені примусовим курсом і замінюють товарні гроші у їхніх функціях засобів обігу і платежу. Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення, що зумовлено відсутністю власної вартості паперових грошей, дефіцитом державного боргу та незбалансованістю платіжного балансу країни. Все це примушує державу випускати надмірну кількість грошей для покриття державних витрат, що призводить до зменшення мінової вартості всієї маси грошей і грошової одиниці зокрема.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. В обігу кредитні гроші функціонують у вигляді боргових зобов’язань, що переносять боргові вимоги з одного суб’єкта на інший.

Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки або комерційного векселя. Використаний як платіжний засіб він став обертатися. З розвитком банківського кредиту банки стали випускати замість векселів банкноти. Згодом, коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей – депозитні гроші.

Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які існують в пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух через комп’ютерні системи за розпорядженнями власників рахунків, які надаються за допомогою пластикових карток.

Квазі гроші або майже гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова сутність суттєво послаблена, відхиляється від загальноприйнятих форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

· при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

· наприклад, вексель у певних межах може використовуватись, як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загально прийнятому розумінні.

3. Функція грошей – певне призначення грошей щодо обслуговування руху цінності в процесі відтворення.

Функції грошей:

1. Міра цінності (вартості) – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання цінностей товарів, надаючи їй форму ціни. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають самостійною формою мінової вартості, призначеної вимірювати вартість товарів. Ця функція виражає відношення товару до грошей, як до загального еквівалента. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю виміру. Вартість, представлена в грошовій одиниці, виступає масштабом цін. Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів.

2. Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Дана функція поєднується із попередньою функцією міри вартості. У цій функції гроші є реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість нього отримує гроші. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т-Г-Т на відміну від бартерного обміну за схемою Т-Т. Участь в обміні грошей надає товарному метаморфозу принципово нову якість: він розпадається на два самостійні акти – продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т), які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєві зміни у ринкові відносини:

· по-перше, як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну;

· по-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну; власник грошей за проданий товар може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалі використати їх за іншим призначенням;

· по-третє, на відміну від бартерного обміну, де єдино можливою метою є обмін споживних вартостей, товарний обіг відкриває можливість для нагромадження грошей як вартості в її абстрактній формі, що сприяє процесу розширеного відтворення.

3. Засіб платежу – функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Гроші у цій функції мають свою специфічну форму руху за системою: Т-З…З-Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобов’язання (вексель) про наступну сплату грошей у визначений строк (Т-З). Під час погашення боргових зобов’язань гроші виконують функцію засобу платежу (З-Г). Отже, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів. Таку функцію гроші виконують при наданні і погашенні грошових позичок, при грошових взаєминах з фінансовими органами (податкові платежі), а також при погашенні заборгованості.

Основний зміст функції засобу платежу полягає в тому, що гроші погашають вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:

· по-перше, як міра вартості під час визначення контрактної ціни реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець зобов’язаний погасити у визначений строк;

· по-друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу;

· по-третє, на основі обігу боргових зобов’язань виникла принципово нова форма грошей – кредитні.

4. Засіб нагромадження – функція грошей, пов’язана з їхньою здатністю бути засобом нагромадження та збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Функцію нагромадження у формі скарбу ідеально виконують повноцінні гроші (золото і срібло), які мають власну вартість. Нагромадження грошей має таке призначення: збереження вартості; створення резерву платіжних засобів; розширення виробництва й одержання додаткового прибутку.

5. Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виходячи на міжнародну арену, гроші починають виконувати функцію світових грошей. Початково її виконувало золото. Але поступово на його місце прийшли національні валюти розвинутих країн (долар США, англійський фунт стерлінгів та ін.). Світові гроші є синтезом попередніх функцій і мають призначення: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу і є формою матеріалізації суспільного багатства.

4. Щоб відповідати ринковим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специфічних властивостей, які адекватні сутності грошей, надають грошам якісну відмінність від звичайних активів. Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей:

1. Стабільність цінності. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку. Головним механізмом вирішення завдання стабільності цінності грошей стало регулювання попиту і пропозиції грошей на грошових ринках зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центральних банків.

2. Економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв’язку з чим готівка в обороті поступово замінюється депозитними грошима. Але забезпечення обороту такими грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій.

3. Довгостроковість використання готівки. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз повинні мати готівкові гроші. Говорити про цю властивість депозитних грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті. Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх виготовляють з надміцного, з зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, але й вигляді монет.

4. Однорідність грошей полягає у рівнозначності грошової одиниці з усіх форм грошей, що є в обороті. З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються однаковими. Насправді окремі види грошей виявляються неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів. Якщо довіра до центрального банку вища, ніж до комерційних, то економічні агенти віддаватимуть перевагу готівці, яку емітує центральний банк, перед депозитними грошима, за які відповідають комерційні банки. Надійність депозитних грошей теж неоднакова, оскільки кожний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності.

5. Подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні вільно ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо.

6. Портативність. Гроші мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися у повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку їх портативність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші – банкноти та розмінна монета. Чекова книжка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для переведення грошей по каналах електронного зв’язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: