Техносфера, як цілісна система.

Тема: Ноосфера. Техносфера. Біосфера – 2.

План

1. Ноосфера. Концепція ноосфери.

2. Техносфера, як цілісна система.

3. Біосфера – 2.

Література

1. Л.П. Царик, П.Л. Царик, І.М. Вітенко «Екологія». – Київ: Генеза, 2011. – 96с.
2. Б.Б. Гавриленко, А.Г. Тунік, Л.П. Осаул, І.В. Зубко «Екологія рідного краю». – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – 128 с.
3. Р.О. Романчук «Екологічна освіта». – Запоріжжя: ЛІПС, 2005. – 160 с.
4. А.К. Запольський, А.І. Салюк «Основи екології». – К.: Вища школа, 2001.
5. В.С. Джигирей «Екологія та охорона навколишнього природного середовища». – К.: Знання, 2000.
6. Л.Б. Лук 'янова «Основи екології». – К.: Вища школа, 2000.

1. Ноосфера. Концепція ноосфери.

Ноосфера – сфера розуму, сфера взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна людська діяльність стає визначальним фактором розвитку. Ця сфера позначається також термінами «антропосфера», «біосфера», «біотехносфера».

Ноосфера – сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства, частина планети і навколопланетного простору зі слідами діяльності людини. Термін ноосфера запропонував французький математик Едуард Леруа.

Концепція ноосфери стверджує, що відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі, як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи). Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури, особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери відокремлюють антропосферу (сукупність людей, як організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених людиною та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їхній взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;

2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

Український вчений С.А. Подолинський, обрахувавши баланс енергії для планети Земля, показав залежність ноосфери від джерел енергії і їхній культурний вплив на формування економіки і соціуму Землі. Цим він дав поштовх і підґрунтя працям Вернадського, Ціолковського та інших космістів. Космізм в роботах К.Е. Ціолковського і О.Л. Чижевського дає нову якість розуміння і межам ноосфери. У такому розумінні ноосфера розповсюджена в пізнанні засобами телескопів до меж далеких галактик і ми отримали інформацію про аномалії сонячної планетарної системи проти норми, що переважає у Всесвіті. У межах руху космічних зондів, планетарних роботів-дослідників, Марс почав відкривати свої таємниці. Вже розробляються проекти освоєння інших планет і космічного простору.

На думку О.Т. Звєрєва, основними законами ноосфери є:

• Історичні передумови (закономірності) виникнення ноосфери (В.І. Вернадський);
• Закон ноосфери В.І. Вернадського;
• Фундаментальна константа ноосфери – моральність;
• Закон необхідності перемоги екологічного світогляду;
• Закон неминучості збільшення ролі екополітики;
• Принципи наростання цілеспрямованого впливу людей на систему людина – суспільство – природа;
• Закон гармонійного примирення свободи і національних особливостей з плануванням і об'єднанням (П.Тейяр де Шарден);
• Закон єднання дій та ідей людства (В.І. Вернадський).

Техносфера, як цілісна система.

Техносфера – сфера, яка містить штучні технічні споруди, які виготовляються та використовуються людиною:

1) частина біосфери (за деякими уявленнями, – з часом вся біосфера), корінним чином перетворена людиною за допомогою опосередкованого впливу технічних засобів, технічні та техногенні об'єкти (будівлі, дороги, механізми) в цілях якнайкращої відповідності соціально-економічним потребам людства;

2) найскладніша частина антропосфери, що охоплює взаємодію технічних засобів виробництва з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу;

3) практично замкнута регіонально-глобальна майбутня технологічна система утилізації і реутилізації, що залучаються до господарського обороту природних ресурсів, розрахована на ізоляцію господарсько-виробничих циклів від природного обміну речовин і потоку енергії.

Техносфера, як цілісна система, включає в себе:

• власне самі технічні артефакти, тобто техніку як об'єкт та її соціокультурне значення;
• специфічне технічне знання, уміння, правила, теорії, їх культурну цінність;
• технічну діяльність в двох планах:
• як інженерну,
• і пов'язану з повсякденним життям;
• специфічну техноментальність;
• систему відносин між людиною та природою, де техніка виступає як певний посередник.

Біосфера – 2.

«Біосфера 2» – гігантський герметизований комплекс споруд з бетону, сталевих труб і 5600 скляних панелей. Моделює замкнену екологічну систему, збудований компанією «Space Biosphere Ventures» на кошти мільярдера Едварда Басса в пустелі Сонора, Аризона, США. Цифра «2» у назві покликана підкреслити, що «Біосферою 1» є Земля. Альтернативна версія з приводу «першої Biosphere» – саме так називався американський павільйон на всесвітній виставці Експо – 67, свого часу не менш відомий, ніж Атоміум. На користь цієї версії говорить помітна зовнішня схожість в конструкції Biosphere і Biosphere 2. Головним завданням «Біосфери 2» було з'ясувати: чи зможе людина жити і працювати в замкнутому середовищі. У віддаленому майбутньому такі системи можуть бути корисні як автономні поселення в космосі, або в разі крайнього погіршення умов життя на Землі.

У 1985 році більше 200 американських учених й інженерів об'єдналися для того, щоб побудувати в пустелі величезну скляну будівлю із зразками земної флори і фауни. Планувалось герметично закрити будівлю від будь-яких надходжень сторонніх речовин та енергії (крім енергії сонячного світла) й поселити там на два роки команду з восьми добровольців, яких відразу прозвали «біонавтами». Експеримент повинен був сприяти вивченню зв'язків у природній біосфері та перевірити можливість тривалого існування людей у замкненій системі, наприклад при далеких космічних польотах. Постачати кисень повинні були рослини. Вода, як розраховували, буде забезпечуватися природним кругообігом і процесами біологічного самоочищення. Їжа – з місцевих рослин і тварин.

Внутрішня площа будівлі (1,3 га) поділялася на три основні частини. У першій розмістилися зразки п'яти характерних екосистем Землі:

• «Ліс» – ділянка тропічного лісу;
• «Океан» – басейн з солоною водою;
• «Пустеля»;
• «Савана» з річкою;
• «Болото».

У всіх цих частинах поселили відібраних ботаніками і зоологами представників флори і фауни. Другу частину будівлі відвели системам життєзабезпечення: 0,25 га для вирощування їстівних рослин (139 видів, враховуючи тропічні фрукти з «Лісу»), басейни для риби (взяли тиляпію, як невибагливий вид, що швидко набирає масу і смачний у приготуванні) і відсік біологічного очищення стічних вод. Житлові відсіки для «біонавтів» (кожному 33 м² з загальною їдальнею та вітальнею). Сонячні батареї забезпечували електроенергію для комп'ютерів і нічного освітлення.

Наприкінці вересня 1991 року вісім чоловік «замурували» у скляній оранжереї. Незабаром почалися проблеми. Погода виявилася надзвичайно хмарною, йшов дощ з конденсату, фотосинтез йшов слабкіше норми. До того ж у ґрунті розмножились бактерії, які споживали кисень і за 16 місяців його вміст у повітрі знизився з нормальних 21% до 14%. Довелося додавати кисень ззовні, з балонів. Врожаї їстівних рослин виявилися нижчими за розраховані, населення «Біосфери 2» постійно голодувало (вже в листопаді довелося розкрити продуктовий надзвичайний запас, за два роки досліду середня втрата ваги біонавтів склала 13%). Зникли заселені комахи-запилювачі (загалом вимерло від 15 до 30% видів), зате розмножувались таргани, яких ніхто не заселяв. Біонавти все ж таки змогли прожити намічені два роки, але в цілому експеримент виявився невдалим. Втім, він зайвий раз довів, наскільки тонкі й вразливі механізми біосфери, що забезпечують наше життя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: