Організаційна ефективність менеджменту

Виділяють економічну, організаційну та соціальну ефективність систем менеджменту.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації за певної системи управління. її доцільно розглядати з двох поглядів. З одного боку, економічна ефективність характеризується показниками, які відображають побудову та функціонування; систем менеджменту, зокрема: рівнем автоматизації робочих місць управлінців, рівнем розробки інструктивного та нормативного матеріалу, загальним діапазоном менеджменту, рівнем технічної озброєності управлін­ців тощо. З іншого боку, економічна ефективність систем менеджменту характеризується показниками, що відображають результати виробни­чо-господарської діяльності. До таких показників можна віднести: вели­чину прибутку, собівартості, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність виробів, фондомісткість, рівень І ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневрування, оборотності тощо.

Організаційна ефективність менеджменту характеризує якість побу­дови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організацшні зміни І тощо. Організацшна ефективність оцінюється за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління, а саме: ^: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлшських працівники» між різними рівнями управлшня, питома вага керівників в загальній чисельності апарату управлшня, коефіцієнт лан-ковості структури менеджменту, швидкість прийняття управлінських рі­шень тощо.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджмен­ту на процеси формування професшних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності і причет­ності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних шституцій тощо. Соціальну ефективність менеджменту також можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її можна оцінити за показниками, що відо­бражають соціально-культурну сферу функціонування організації. До таких показники» належать: стан трудової дисципліни, стабільність кад­рів, стан соціально-виробничої ситуації на підприємстві, умови праці тощо. З шшого боку, соціальну ефективність менеджменту можна оцши-ти за впливом на досягнення виробничо-господарських показників та задоволення потреб ринку, зокрема за: продуктивністю праці, зарплато-віддачею, ріїшем задоволення потреб споживачці, рівнем розвитку соці­альної інфраструктури тощо.

Вплив організаційних змін та організаційного розвитку на системи менеджменту та їх ефективність показано на рис. 1.

Рис. 1. Вплив організаційних змін і організаційного розвитку на ефективність менеджменту

З рис. 1 видно, що організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту завдяки удосконаленню керу­ючої та керованої систем управління організацією. [14, 68]

При цьому економічна ефективність менеджменту визначається, з одного боку, як результат покращання керуючої та керованої систем, з іншого, на засадах трансформації організаційної та економічної ефекти­вності.

Висновок

Таким чином, на підставі усього вище сказаного, можна дати загальну характеристику організаційній структурі, визначивши декілька положень, що визначають її значимість: організаційна структура управління підприємства забезпечує виконання усіх функцій менеджменту; структура організації визначає права й обов'язки на управлінських рівнях; від організаційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання; структура, прийнята в конкретній формі, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість роботи колективу.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі: посилення функцій, зв'язаних з маркетингом; підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління; здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації; тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв'язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем: систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами; порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами; системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях; середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: