Обітниця надихає на формування внут­рішнього, особистого (індивідуального) правового і морального почуттів, які ви­являються у самодисципліні та самоконт­ролі.

Вона суттєво відрізняється від присяги та обіцянки, оскільки не є самонасильством над свободою волевиявлен­ня, на відміну від присяги та обіцянки, які треба розглядати як постійний вияв останньої.

Моральний самоконтроль - здатність самостійно регу­лювати і спрямовувати власну поведінку - залежить від вимогливості юриста до себе, самокритичності, рівня сві­домості. духовного розвитку та особистої моральної куль­тури. Тому обітницю складають не у перший день праці, а після певної адаптації, осмислення свого призначення.

Чинне законодавство не передбачає санкції за порушен­ня обітниці юристом. Це пояснюється тим, що обітниця є основним індивідуально-моральним законом, основною мо­ральною нормою для особи, яка її склала. Тобто обітниця є джерелом деонтологічних норм юриста. Адже усвідомивши свою внутрішню відповідальність перед суспільством, пра­воохоронець виробляє власні моральні норми на основі обі­тниці. Вони є його особистим здобутком, і він несе персо­нальну відповідальність за привселюдно дане зобов'язання. Це його авторитет серед людей та колег по службі.

Обітниця також сприяє формуванню соціальних норм юриста, які регулюють його поведінку, хоча правові норми мають наказовий характер. Особа, яка склала обітницю, фор­мує власну правосвідомість, власний стиль юридичної діяль­ності, які повинні систематично звірятися із суттю обітниці.

^Обов'язки, закріплені обітницею, не є формалізованими правовими нормами, що лише описують потрібний варіант поведінки, а є нормами аксіологічного типу. Вони фіксують суспільне корисну мету та моральні цінності, залишаючи юристові можливість вибору засобів для досягнення постав­лених перед ним завдань. Норми, які передбачають обов 'язки юриста в обітниці, поєднують якості юридичного веління з якостями морально-ідеологічного імперативу. Це такі правові норми, які визначають належну поведінку юриста у сфері його професійної діяльності з погляду не тільки права, а й моралі.

Зумовлений обітницею варіант належної й бажаної по­ведінки юриста здебільшого абстрактний. Тут немає того ступеня конкретизації правових вимог, який дав би змогу застосувати санкції.

Виконання юристом обов'язків, покладених на нього обіт­ницею, грунтується на моральних засадах, які склалися у нього й підтримуються силою громадської думки. Внесення тих узагальнених вимог належної і бажаної поведінки юрис­та у текст обітниці є показником того, що саме ці обов'язки мають для держави особливу значущість. Вони становлять основу законодавчого формування обов'язків юриста.

Сумлінне виконання юристом обов'язків, які випливають з обітниці, виявляється у діях, спрямованих на охорону право порядку. Передбачені обітницею обов'язки - невід'ємний структурний елемент юридичної деонтології.

Отже, факт прийняття обітниці юристом визначає май­бутній професійний шлях, формує свідому правову пове­дінку, стає передумовою правоохоронної діяльності. Така самостійність має постійно супроводжуватися духом права її моралі. Тобто у випадку зміни політичної влади не на ко­ристь народу дух права й дух української національної мо­ралі мають підтримувати у юриста здоровий глузд, допома­гати йому виконувати дану обітницю.

Порушення юристом обітниці - це зрада власної совісті, свого народу. Особа, яка це вчинила, має добровільно залишити службу, бути готовою нести не лише мо­ральну, а й юридичну відповідальність за свої вчинки.

Отже, праця за обітницею - це праця за велінням серця, згідно з принципами юридичної деонтології, за внутрішнім імперативом обов'язку.

Джерелом норм юридичної деонтології є правнича етика та професійна культура взагалі. Усвідомлення юристом на­слідків власних професійних дій формує певний досвід, який враховується у майбутньому. Деонтолопчні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли юрист не піддається таким негативним інстинктам, як самозбережен­ня, кар'єризм, корисливість тощо. У противному разі -це будуть не істинні джерела деонтологічних норм, і це пови­нен усвідомлювати юрист.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: