Психологічні особливості допиту неповнолітніх.

Підготовка і проведення допиту неповнолітніх багато в чому зумовлені віковими й індивідуальними особливо­стями допитуваної особи. Знання цих особливостей має важливе значення для правильного обрання прийомів установлення психологічного контакту, режиму прове­дення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його показань.

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18-літнього віку. У літературі з психології запропоновано шість віко­вих груп неповнолітніх: 1) дитячий вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від З до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 ро­ків); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старілий шкільний вік (рання юність) (від 14 до 18 років).

Вікові особливості — це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психо­логічних особливостей неповнолітніх окремих вікових груп необхідно враховувати не лише хронологічний вік індивіда, а й властивості культури і товариства, до якого вони належать, соціально-економічний стан, стать, інди­відуально-типологічні якості.

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступа­ти на допиті як свідок чи потерпілий, у кримінально-про­цесуальному законодавстві не визначений. У п. З ст. 69 КПК України лише вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з висновком судово-психіат­ричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати фак­ти, що мають доказове значення, і давати показання про них. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання по­казань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3-5 років повідомляли на до­питі дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини у справі. Водночас дітей рекомендується допитувати лише у разі крайньої потреби, позаяк допит може нега­тивно вплинути на їх психіку.

Для дітей дошкільної вікової групи характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

При відтворенні події, що спостерігалася, діти можуть давати свідчення про факти, які не помітили дорослі. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ха­рактерними є наявність підвищеного навіювання і схиль­ність до фантазування. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці по­казань неповнолітнього.

Підлітковий вік — це перехідний етап від дитин­ства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цьо­го віку —«почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим.

Несприятливе найближче побутове оточення і відсут­ність достатнього життєвого досвіду спричиняють фор­мування перекручених уявлень про такі моральні понят­тя, як дружба, товариськість, сміливість, скромність то­що. Часто підліток бере участь у вчиненні злочину через помилкову товариськість, боязнь зарекомендувати себе боягузом, не виявити рішучість, сміливість.

Неповнолітнім цього віку властивий негативізм, як заперечення чужих авторитетів (особливо у періоди віко­вих криз). Підліток може заперечувати авторитет батьків, педагогів, усіх, хто має «владу», ігнорувати ви­моги, що ставляться до нього. Так, підліток Б. (14 років) привів у свою квартиру неповнолітнього В. (15 років), раніше йому незнайомого, який перебував на обліку в міліції за невідвідування школи і бродяжництво; він про­сився переночувати. Мати Б. вимагала, щоб син провів «гостя», не залишав його на ніч. Б. відкинув «претензії» матері у такий спосіб: «Це моя справа, у свою кімнату ко­го хочу, того і приводжу». На ранок, коли неповнолітній

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

В. залишив квартиру, Б. і його мати виявили зникнення золотих каблучок.

Старший шкільний вік (рання юність) — завершаль­ний етап переходу до дорослості. Старші школярі харак­теризуються досить високим розвитком психічних про­цесів. Рання юність — це вік формування світогляду. У цей період визначаються життєві ідеали, робиться вибір професійної спрямованості. Це вік, коли неповнолітній намагається визначити зміст і мету життя. У період ран­ньої юності змінюється об'єкт поклоніння, який стає для неповнолітнього вищим авторитетом (референтом).

Психології неповнолітніх притаманне явище кон­формізму. Конформність — це піддатливість людини ре­альному чи уявному тиску групи. Яскравий прояв кон-формності неповнолітніх виявляється під час вчинення ними групових злочинів. Так, учні 8-го класу Б., П., Я. і учень ПТУ Р. побили учня 9-го класу М., заподіявши йо­му середньої тяжкості тілесні ушкодження. Один із обви­нувачених у справі Я. у показаннях так пояснював свою поведінку: «Р. мені сказав, що я повинен побити М., я відповів, що бити його не буду. Тоді Р. сказав, що поб'є його сам. Він підійшов до М. і почав завдавати йому уда­рів. Після того як Р. ударив М., Б. і П., які знаходились біля мене, а також і я підбігли до М. і почали його бити. Я не хотів бити М., як це вийшло, я не знаю...».

Через соціально-психологічні особливості неповно­літніх різних вікових груп їхня поведінка може набувати віктимного характеру, а самі неповнолітні можуть става­ти жертвами злочинів. Підвищеною віктимністю доволі часто характеризуються неповнолітні з асоціальними настановами, які віддають перевагу безцільному витра­чанню часу і нерідко провокують конфліктні відносини. Так, неповнолітні В. (16 років), П. (14 років), Ф. (10 ро­ків) з метою вживання вина і таблеток тазепаму прийшли на квартиру до В. Після спільного вживання спиртних

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

напоїв і таблеток Ф. почав конфліктувати з іншими не­повнолітніми: непристойно висловлюватися на їх адресу, викривати їх у принизливих учинках, погрожувати знайомими йому друзями. Конфлікт закінчився за­подіянням неповнолітньому Ф. побоїв і катувань. Зокре­ма, неповнолітній В., притягнутий у цій справі до кри­мінальної відповідальності, підключав до Ф. електрич­ний струм через трансформатор, припікав йому обличчя, губи, волосся сигаретою, бив зав'язаним у вузол рушни­ком, нагрітою праскою припікав гомілки ніг, розпеченою на вогні ампулою написав на обличчі нецензурну лайку.

Віктимогенні ситуації можуть створюватися і бути пов'язані з процесом самоствердження неповнолітніх. Прагнення дівчаток до престижу, що неправильно розу­міється, потреба відстояти рівне положення з хлопчика­ми нерідко виявляється в демонстрації шкідливих зви­чок — дівчата палять, нецензурно висловлюються, роз­куто поводяться. Така їхня поведінка може створювати враження сексуальної доступності й сприяти виникнен­ню ситуацій сексуальних зазіхань. Так, неповнолітнім М. була зґвалтована неповнолітня Ш. Обвинувачений М. у своїх показаннях вчинений злочин пояснював у такий спосіб: «Про Ш. як про дівчину легкої поведінки мені розповідав С. Я вирішив з нею познайомитися. Коли я підійшов до ПІ., вона курила, у розмові вживала нецен­зурні вирази, поводилася безсоромно. Після того як ми познайомилися, я запропонував їй пройтися зі мною на будівництво, вона погодилася. На території будівельного майданчика я запропонував ПІ. вступити зі мною у стате­вий зв'язок, однак вона почала просити, щоб я її не за­ймав, тому що вона ще дівчинка. Я не повірив їй і змусив підкоритися своїм вимогам».

Ефективному використанню тактичних прийомів до­питу, правильній оцінці отриманих показань сприяє знання слідчим закономірностей формування показань

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

неповнолітніх. Розуміння механізму формування пока­зань визначає можливість виявлення й усунення в них перекручень.

Більш правильному і точному сприйняттю непов­нолітніх сприяє розуміння ними змісту того, що відбу­вається. У деяких випадках неповнолітні сприймають дії злочинців, інші факти, справжнього значення яких вони можуть не розуміти. Так, Н., працюючи сторожем дитя­чого садка, завів у приміщення охоронюваного об'єкта неповнолітню В. (6 років), роздягнув і вчинив щодо неї розпусні дії. У подальшому на допиті неповнолітня В., відповідаючи на запитання слідчого, досить докладно, у доступних їй виразах і поняттях розповіла про всі дії, що були вчинені злочинцем.

Сприйняття дітей, зумовлене нестійкістю уваги, слабкістю логічного мислення, схильністю до фантазу­вання, відрізняється від дорослих: 1) поверховістю; 2) фрагментарністю; 3) яскравим емоційним забарв­ленням.

Обсяг і характер сприйняття зовнішніх ознак люди­ни залежать від віку особи, яка сприймає, і рівня її роз­витку. Цікаві психологічні досліди, засновані на викори­станні малюнків із зображеннями людей і предметів, у яких брали участь діти трьох, п'яти і семи років, були проведені X. Т. Бедильбаєвою. Результати її дослідження свідчать про те, що неповнолітні цих вікових груп вияв­ляли більше уваги й інтересу до малюнків із зображен­ням людей порівняно з зображенням предметів. При сприйнятті зображення людей вони неоднаково ставили­ся до різних особливостей зовніпінього вигляду людини. Так, діти всіх трьох вікових груп називали стать зобра­женої людини (100 % випадків), основний колір малюн­ка (74-90 %), одяг (59 % діти молодшого і 100 % се­реднього і старшого віку). Багато дітей зазначали вік зо­браженої людини і дію, що, на їхню думку, виконувала

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

намальована людина. Щодо інших особливостей зобра­жень були зафіксовані великі вікові розбіжності. Зокре­ма, окремі частини тіла трилітки перелічували в 11 % ви­падків, а старші — у 80 %. Те саме можна сказати про міміку: вираз обличчя охарактеризували 5-6 % молод­шої і середньої групи, 43 % — старшого віку.

Оцінці віку іншої людини підлітками було присвячене дослідження В. Н. Куніциної. Результати дослідження по­казують, що вік є значимим компонентом зовнішності і за­значається у 49 % описань семикласників і у 75 % — вось­микласників. Визначення віку, що надаються, часто відповідають часовим уявленням підлітка, відмінним від часового масштабу дорослих людей: вік «середній» — 24 роки, «похилий» вік — 38-40 років. При встановленні віку підлітки використовували занадто великі часові інтервали (іноді 10-15 років). Особи, яких випробовували, найкраще визначали вік своїх однолітків (41 % правиль­них відповідей) і дітей, молодших від себе (32 % правиль­них відповідей). Точність оцінки віку осіб зрілого і літньо­го віку була низькою (відповідно 13 % і 7 %). Більшість помилок було зроблено у тому разі, коли деякі ознаки зовнішності людини не відповідали її віку. Так, вік 36-літ-нього чоловіка, який мав велику лисину, усіма підлітками був значно завищений. Підвищена емоційно-динамічна виразність сприйманих осіб навпаки, сприяла активному заниженню їхнього справжнього віку.

Помилки сприйняття можуть бути пов'язані з впли­вом на організм неповнолітнього алкогольних напоїв, наркотичних та інших психоактивних речовин. Зокрема, при алкогольному сп'янінні погіршується здатність пра­вильно оцінювати просторово-часові відношення, мож­ливість адекватно сприймати події, що відбуваються, і їх послідовність, розуміти значення того, що відбувається.

Процес відтворення на допиті пов'язаний зі здатністю правильно висловлювати свої думки. Особливі труднощі

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

при цьому виникають у допитуваних, які належать до мо­лодших вікових груп неповнолітніх. Намагаючись висло­вити власну думку і не знаходячи потрібного слова, непов­нолітній може замінити його іншим, яке йому відоме.

Психічні стани, у яких перебуває допитуваний, спри­яють обранню неповнолітнім відповідної позиції на до­питі: відмови від показань, повідомлення неправдивих відомостей, зміни раніше даних показань. Так, у процесі розслідування групового зґвалтування неповнолітньої О. (13 років) потерпіла на допиті просила не карати зло­чинців і вказала, що на суді вона не буде давати показан­ня про вчинені щодо неї дії неповнолітніми В., Г. і Н. Мо­тивами такої заяви, як згодом з'ясувалося, стали страх і почуття сорому.

Допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років про­вадиться у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язко­вою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий на власний розсуд. У разі потреби при допиті неповно­літнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК України). Згідно зі ст. 438 КПК України при допиті неповнолітньо­го обвинуваченого присутність педагога або лікаря, бать­ків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопо­танням захисника.

Завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти слідчому визначити особливості особистості неповно­літнього, встановити з ним психологічний контакт, виро­бити тактику допиту, сформулювати запитання з ураху­ванням особливостей психіки неповнолітнього.

При підготовці до допиту неповнолітнього здійсню­ється вибір місця й обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого), що має сприяти встановленню психо­логічного контакту й одержанню необхідної інформації.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧО! ДІЯЛЬНОСТІ___________________

Доцільно заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання тако­го завдання забезпечується складанням плану допиту.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього ре­комендується провести бесіди на сторонні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки тощо), продемон­струвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слід­чий повинен триматись спокійно, доброзичливо, але й до­статньо твердо. Така манера поведінки сприяє встанов­ленню необхідного контакту з підлітком, налаштовує йо­го на відверту бесіду.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен ви­користовувати постановку запитань, що мають елементи навіювання (навідні запитання). Дуже обережно слід за­стосовувати оголошення показань інших осіб. Постанов­ка навідних запитань часто є причиною виникнення доб­росовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж пока­зання неповнолітнього можуть бути наслідком помилко­вого розуміння «геройства», «товариськості».

Специфічними тактичними прийомами при допитах неповнолітніх є: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності і значення пред'явлених і оголоше­них матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: