Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій 3 страница

Продовження табл.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Закінчення табл.

Допит передбачає проведення діагностики особи до­питуваного (типу темпераменту, характеру, психологіч­ного стану, рівня інтелекту, соціального статусу, схиль­ності до алкоголізму та ін.). Така діагностика може здій­снюватися за зовнішнім виглядом людини, манерами поведінки, одягом, акуратністю або неохайністю, трем­тінням рук, почервонінням обличчя тощо. Причому ці ознаки повинні розглядатися в комплексі і мати лише орієнтуюче значення. Неприпустимо гіперболізувати зовнішні дані людини з метою діагностики особи допиту­ваного. Зокрема, ознаки зовнішності не можуть катего-

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

рично свідчити про риси характеру особи чи типу темпе­раменту¹.

Система тактико-психологічних прийомів, що спри­яють отриманню інформації. Тактико-психологічні прийоми, що сприяють отриманню інформації в процесі допиту, класифікуються на кілька типів відповідно до тих завдань, що перед ними ставляться: а) ті, що акту-

¹ Викликають заперечення спрощені підходи фізіогноміки до ви­значення рис характеру людини. Свідченням цього є такі одно­значні зв'язки, що рекомендуються фізіогномікою: лоб людини: вузький і низький, такий, що подався назад, — слабкий розум; високий та широкий — великий розум; широкий і опуклий у ку­тах — багата фантазія, хворобливе уявлення; круглий, опуклий до середини — серйозність, розум; ніс: великий — гордість, честолюб­ство, самостійність, енергія; прямий — спокій; ніс, що виступає да­леко перед обличчям, з виїмкою — енергія; «орлиний» ніс — често­любство; тупий, приплюснутий ніс — тупість і розбещеність; вуха: якщо всі частини зовнішнього вуха розвинені рівномірно, — хо­роші розумові здібності; надто м'ясисті вуха — похмурість, жор­стокість; надто маленькі вуха — чуттєвість; загострені догори ву­ха — розум, поміркованість... (детальніше див.: Томас Ф. Тайньї лица: Физиогномика. — К.: Мистецтво, 1991. — 59 с). Пропонуємо опис типів темпераменту з точки зору фізіогноміки: Сангвінік. У нього жирне тіло і красиве обличчя. Шкіра гаряча і волога. Нігті — красивої продовженої форми. У нього жива міміка, виразні рухи. Мова і рухи швидкі. Холерик. Ця людина з густим, таким, що низько спускається на лоб, волоссям, сухою, гарячою шкірою, швидкою ходою. Говорить і рухається швидко, навіть дещо метушливо. Флегматик. Ця людина з великими руками і вологою шкірою, схильна до повноти. Тіло у нього м'яке слабке. Міміка бліда, повільний темп мови і рухів. Часто хропе уві сні. Флегматика важко розсмішити або засмутити. Меланхолік. Його тіло розвинуте слабко, міміка і рухи невиразні. Боязкий та не­впевнений у собі. Голос тихий, погляд покірливий. Завжди похму­рий та нелюдяний. Якщо шкіра у меланхоліка суха, холодна, то він, як правило, різкий у висловлюваннях. У таких людей зазвичай великі мочки вух (детальніше див.: Физиогномика. Популярное, самое подробное и наглядное руководство / Сост. Г. П. Кузьмин, И. П. Ржаницьша. — М.: Радио и связь, 1990. — 47 с).

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

алізують у пам'яті забуте; б) спрямовані на встановлення мотивації показань; в) такі, що сприяють викриттю вин­ного; г) ті, що сприяють виявленню неправди; ґ) такі, що усувають конфліктні ситуації і сприяють вста­новленню психологічного контакту.

Під час допиту використовуються різні тактичні (так-тико-психологічні) прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред'явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину, переко­нання в необхідності надання допомоги органам розслі­дування тощо.

Існує певна класифікація запитань, що використову­ються у процесі допиту. За своєю спрямованістю запитан­ня поділяються на основні (спрямовані на з'ясування основних відомостей у справі) і додаткові (спрямовані на з'ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитан­ня можуть бути: уточнювальними — спрямовані на най­повніше і найточніше з'ясування питань, що мають зна­чення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?»); нагаду вальними — переслідують мету оживити пам'ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви робили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?»); контрольними — спрямовані на перевірку да­них, що були повідомлені допитуваним, з'ясування дже­рел одержання фактів (наприклад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16 годині?»).

У процесі допиту як тактичний прийом застосову­ється пред'явлення доказів. Сутність пред'явлення до­казів на допиті полягає в демонстрації змісту і значення наявної в розпорядженні слідчого доказової інформації для впливу на допитуваного з метою: надання допомоги

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

допитуваному в пригадуванні забутого; орієнтування йо­го на викладення відомостей про факти, що цікавлять слідство; деталізації показань допитуваного; викриття допитуваного, який дає неправдиві показання, тощо.

Приклад:

Слідчий: Як Ви провели вчорашній день?

Підозрюваний: Як звичайно. Був на роботі. Гу­ляв. Потім ліг спати.

Слідчий: Вам пред'являється довідка, з якої ви­пливає, що вчора Ви не вийшли на роботу. Поясніть, чо­му Ви говорите неправду.

Підозрюваний: Так, я говорив неправду. Я про­спав і вирішив на роботу не йти. До того ж мене на десяту годину викликали у військкомат, куди я і пішов.

Слідчий:3 вилученої в процесі обшуку повістки на ваше ім'я видно, що Вас викликали у військкомат на сьо­годнішній день. Ви знову говорите неправду.

Підозрюваний:Я боявся, що мене звільнять за прогул і тому усім говорив, що був у військкоматі.

Слідчий:О котрій годині Ви повернулися у гурто­житок?

Підозрюваний: На початку дванадцятої ночі.

Слідчий: Вам пред'являються показання Ваших сусідів по кімнаті, які стверджують, що Ви прийшли о другій годині ночі...

Існують різні способи пред'явлення доказової інфор­мації. Доцільною є класифікація способів пред'явлення доказів за такими підставами.

1. За характером використання доказів у розсліду­ванні:

а) пред'явлення доказів на одному допиті;

б) пред'явлення доказів під час кількох допитів
однієї особи.

13 4-460 193

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

2. За характером взаємозв'язку доказів у кримі­
нальній справі:

а) роздільне пред'явлення одиничних доказів;

б) пред'явлення комплексу взаємозалежних до­
казів;

в) пред'явлення всієї системи доказів.

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

а) згадування про наявні докази на допиті;

б) перерахування доказів, що мають місце, із за­
значенням джерел їх походження;

в) показ доказів допитуваному не повністю, ми­
мохідь;

г) надання допитуваному можливості розгляда­
ти, вивчати докази;

ґ) підкреслена демонстрація ознак пропоновано­го об'єкта, що пред'являється.

4. За характером послідовності пред'явлення доказів:

а) пред'явлення доказів у послідовності «зро­
стання сили»;

б) пред'явлення доказів у послідовності «змен­
шення сили».

5. За характером додаткових умов, які посилюють
вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:

а) несподіване пред'явлення доказів;

б) пред'явлення доказів після попереднього з'я­
сування обставин, які пов'язані з ними;

в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значен­
ня у кримінальній справі;

г) використання науково-технічних засобів для
роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що
пред'являються;

ґ) супроводження пред'явлення доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її об­ставин.

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доціль­ність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути упо­рядковані відповідно до ситуації допиту. Види типових ситуацій допиту: 1) повідомлення правдивих показань; 2) добросовісна помилка допитуваного; 3) суперечності у показаннях допитуваного; 4) відмова від давання пока­зань; 5) повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежить не лише від ситуаційної зумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.

Можна також запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті: 1) встановлення психологічного контакту з допитува­ним; 2) спонукання його до давання показань; 3) уточнен­ня показань і усунення в них суперечностей; 4) актуа­лізація забутого в пам'яті допитуваного; 5) викриття не­правди; 6) усунення перекручень при добросовісній по­милці допитуваного та ін.

Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть містити підсистеми прийомів, що зумовлено можливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю у процесуальному становищі допитуваного.

До тактико-психологічних прийомів, що сприяють актуалізації в пам'яті забутого, належать прийоми, спрямовані на збудження у допитуваного асоціативних зв'язків, які викликають спогад.

Допитуваний може зробити заяву на зразок «я вже нічого не пам'ятаю», «був п'яний і не пам'ятаю того, що відбувалося». При такому «непрямому відмовленні» від показань допитуваний зазвичай повідомляє про повне випадання з пам'яті подій, що цікавлять слідчого, і не виявляє зусиль до спогаду «забутого». Встановити, чи має місце «непряме відмовлення» від показань або допи-

13*4-460 195

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

туваний дійсно забув обставини, які цікавлять органи розслідування, допомагає слідчому аналіз таких даних, як час, що минув із моменту сприйняття певних фактів, характер події, подальша діяльність допитуваного, його стан у момент сприйняття, індивідуальні особливості пам'яті. Це насамперед постановка допитуваному нага-дувальних запитань, психологічною основою яких є пра­гнення пригадати обставини, щоб збудити асоціативні зв'язки у всьому їхньому різноманітті. Дані для запи­тань, що нагадують подію, слідчий чи суддя отримує з матеріалів справи, показань інших осіб, оперативно-роз-шукових органів. Нагадування не повинне включати елементів навіювання, тобто передачі інформації, яка містить у собі твердження щодо відомостей, про які очі­куються свідчення. Позитивний ефект у пригадуванні за­бутого має постановка запитань у хронологічній чи логіч­ній послідовності про обставини, що передували події злочину або настали за нею.

Прийомами, що актуалізують у пам'яті забуте, неза­лежно від того, який характер має запам'ятовування (довільне або мимовільне), є пред'явлення речових і ого­лошення письмових доказів, що сприяють збудженню асоціативних зв'язків і оживляють у пам'яті допитувано­го запам'ятоване. У цьому аспекті слід продумати, як на­явні відомості або речові докази пов'язані з подією, що спостерігалося особою, і чи можуть вони виконувати не­обхідну для них функцію пожвавлення асоціативних зв'язків.

До способів психологічного впливу, що використову­ються для актуалізації забутого, слід також віднести і до­пит на місці події, що переслідує мету активізації спо­гадів у зв'язку з повторним сприйняттям обстановки, у якій спостерігалася подія. Відомо, що в цьому разі полег­шується завдання встановлення таких факторів, що збу­джують який-небудь з видів асоціативних зв'язків. Пе-

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

редбачається, що їхній комплекс, стимульований обста­новкою допиту, може дати певний ефект у будь-якій си­туації.

Психологічна основа прийому полягає в повторному сприйнятті допитуваним обстановки, у якій відбувалася розслідувана подія. Слідча практика свідчить про ефек­тивність проведення допиту на місці події. Так, наприк­лад, Л. була зґвалтована групою юнаків за таких обста­вин. Біля кінотеатру до неї підійшли хлопці, які попроси­ли її викликати з сусіднього будинку їх знайому. Л. пого­дилася їм допомогти. Коли вони підійшли до вказаного будинку, хлопці схопили Л. за руки і завели до під'їзду, а потім на горище будинку, де й зґвалтували її. На допиті Л. повідомила, що вона не пам'ятає, де розташований цей будинок, в який бік від кінотеатру вони пішли, до якого під'їзду заходили. Слідчий вирішив провести допит на місці події. Прибувши до кінотеатру, Л. згадала, якою до­рогою вони йшли, впізнала будинок та під'їзд, до якого вони заходили, і навіть пригадала, як у розмові ґвал­тівники одного зі своєї компанії називали «Рудий». Пока­зання потерпілої сприяли визначенню місця події, вста­новленню особи злочинців і розкриттю злочину.

Тактико-психологічні прийоми, спрямовані на вста­новлення мотивації показань, передбачають постановку серії запитань, що дають змогу визначити мотиви, якими керується особа при даванні показань. Визначення мо­тивів показань тісно пов'язано з процесуальним станови­щем допитуваного. У цьому аспекті мотиви показань свід­ка, обвинуваченого чи потерпілого можуть істотно відріз­нятися й зумовлюватися їхньою роллю в процесі, зацікав­леністю, власними прагненнями. Якщо у зв'язку із з'ясу­ванням таких залежностей звернутися до допиту обвину­ваченого, то поряд із визначенням його ролі в процесі є можливість виділити кілька мотивів показань, що дають­ся ним і є типовими. Так, до їхнього числа можна віднес-

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

ти мотиви каяття, обмови, неправди, приховання певних обставин, пов'язаних із особою обвинуваченого.

Зазвичай мотивація показань обвинуваченого, якщо вони досить щирі, виявляється при його вислуховуванні. Однак показання особи, дані нею у процесі допиту, не завжди дають змогу говорити про їх справжні мотиви. Часто вільні й щирі показання приховують добре проду­ману позицію обвинуваченого, наприклад, прагнення об­мовити іншу особу, висунути іншу версію, відвернути увагу слідчого від головних обставин, які мають істотне значення для розслідування тощо. У таких випадках ус­тановити справжні мотиви показань обвинуваченого складно, тому на практиці в першу чергу застосовують метод порівняння одержуваної інформації з тими дани­ми, що є в розпорядженні слідчого. Але і таке зіставлен­ня показань із наявними даними не завжди досить ефек­тивне, тому що не дає слідчому змоги, використовуючи лише наявну інформацію, дійти висновків, які спросто­вують ці показання. Нерідко йому доводиться здійснюва­ти дії, спрямовані на додаткове збирання даних, пов'яза­них із перевіркою показань.

Тактико-психологічні прийоми, що сприяють ви­криттю винного, полягають у застосуванні комплексу різноманітних способів оперування інформацією, яка є у розпорядженні слідчого і містить дані про винність осо­би у вчиненому злочині. Інформація про винність особи може бути різною за обсягом і доказовою цінністю. Вона включає, як правило, показання свідків, письмові і ре­чові докази, висновки експертів, показання інших осіб, притягнутих як обвинувачені у даній справі. У таких джерелах може міститися інформація, що викриває об­винуваченого у вчиненні злочину. Тому, збираючись ви­користовувати її, слідчий повинен не лише досконало її знати, а й оголосити або пред'явити обвинуваченому в той момент, який може виявитися найбільш ефектив-

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

ним. Час і послідовність оголошення чи пред'явлення викриваючої інформації слід планувати, виходячи з її характеру і можливого психологічного впливу. Таке планування оперування викриваючою інформацією не може бути жорстким, оскільки одержувана в процесі до­питу інформація істотно впливає на реалізацію наміче­ного плану.

Важливе значення в психологічному впливі, що спри­чиняє викриття винного, має і форма, у якій здійсню­ється оперування викриваючою інформацією. Найбільш поширеними формами оперування такою інформацією є оголошення показань, ознайомлення з висновком екс­перта, пред'явлення речового доказу (показ із відповід­ними поясненнями), ознайомлення з документами, що мають викривальний характер. Слідчий повинен певною мірою прогнозувати можливий ефект від пред'явлення обвинуваченому викриваючої інформації і бути готовим до того, що вона не завжди може мати бажаний резуль­тат. У цих випадках необхідно використовувати інші прийоми.

Психологічні прийоми, що сприяють виявленню не­правди в показаннях свідка або обвинуваченого, транс­формуються в систему тактичних прийомів допиту, пов'язаних із постановкою уточнюючих, деталізуючих і контрольних запитань. Виявлення неправди в показан­нях зазвичай відбувається при зіставленні останніх із версією розслідування і системою доказів, зібраних у справі. Рідко неправда охоплює всі пункти предмета до­питу. Зазвичай неправдиві повідомлення звернені до ок­ремих фактів і обставин і, як правило, пов'язані з по­зицією допитуваного, його ставленням до осіб, притягну­тих як обвинувачені, до свого становища в справі, до ре­зультату розгляду справи у суді. Тому неправду можна виявити у тому разі, коли слідчий досить підготовлений до допиту, орієнтується у доказах, зібраних у справі.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

Важливо зазначити, що при неправдивому вислов­люванні порушується його послідовність, а самі пору­шення характеризуються появою пауз. Ця вказівка має істотне значення для діагностики неправди слідчим, оскільки неправда, як уже зазначалося, найчастіше трап­ляється при повідомленні окремих обставин. Ось чому при одержанні показань необхідно відразу зіставляти інформацію, що подається, з тією, що вже існує. У цьому разі постановка запитань, спрямованих на деталізацію повідомленого, є одним із ефективних засобів виявлення неправди, що може мати місце в самому процесі допиту, а також при подальшій перевірці повідомлених даних.

У виявленні неправди одну з головних ролей відіграє постановка контрольних запитань, підставою для фор­мулювання яких є дані, зібрані у справі, а також обста­вини, відносно яких слідчий має точні відомості. Поста­новка таких запитань порушує систему викладання, продуману допитуваним, який говорить неправду, і дає змогу виявити її під час допиту, ґрунтуючись на вияв­ленні суперечностей у показаннях, які не може поясни­ти допитуваний. Контрольні запитання за своїм характе­ром спрямовані головним чином на встановлення відпо­відності дійсності показань, що даються в процесі допи­ту. Тому їхньою головною функцією є виявлення неправ­дивої інформації. Постановка контрольних запитань, пов'язаних із уже зібраними у справі даними, спросто­вує неправду, оскільки спричиняє оголошення додатко­вої інформації, яка об'єктивно відображає відомості що­до встановлюваних фактів або обставин. Важливе зна­чення в процесі виявлення неправди в показаннях має пред'явлення речової інформації. У цій якості речова інформація руйнує продуману допитуваним логіку не­правди і змушує його шукати нові пояснення чи відмов­лятися від повідомленого через його очевидну необґрун­тованість.

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Неправда, пов'язана з наміром допитуваного ухилити­ся від відповідальності або пом'якшити власну долю, має свою психологію, що передбачає викладення або умовчан­ня про ті чи інші обставини в такому плані, який створює певне психологічне налаштування у слідчого (віру в щи­рість показань, у каяття, у неможливість вчинення певних дій конкретною особою з етичних міркувань, в обмову до­питуваного з боку інших осіб — свідків або обвинуваче­них). Продумана позиція брехуна, що намагається справи­ти на слідчого психологічний вплив, на фоні якого розви­вається викладення, іноді досягає мети. У цьому разі зали­шаються нез'ясованими окремі обставини, спотворюється перспектива встановлення істини в справі, піддається сумніву доведеність певних фактів. Тому встановлення не­правди в показаннях і подолання можливих наслідків — одне із завдань слідчого в процесі допиту.

Тактико-психологічні прийоми, що усувають кон­фліктні ситуації і спрямовані на встановлення психоло­гічного контакту, також мають на меті одержання інфор­мації в процесі допиту. Отриманню інформації сприяє пев­ний емоційний фон — важливий компонент психологічно­го контакту, який повинен бути створений слідчим. Такий фон створюється насамперед: прагненням об'єктивно, не-упереджено з'ясувати всі обставини у справі; інтересом до одержуваної інформації, доброзичливим ставленням до допитуваної особи; орієнтацією останньої на систему цін­ностей, що становлять суспільну значущість (боротьба зі злочинністю, викриття обвинуваченого, каяття як усві­домлення й засудження вчиненого). Перелічені орієнтири є й основою для встановлення психологічного контакту.

Психологічний контакт — це найбільш сприятлива психологічна атмосфера допиту, що позитивно впливає на взаємодію та взаємини між учасниками, це певне на­лаштування на спілкування. Психологічний контакт при допиті передбачає можливість виникнення двох його

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання; 2) коли допитуваного змушують до цього. Такий контакт може йти з наростанням, а може згасати, може раптово ви­никнути і також раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двосторонній ха­рактер, його встановлення і підтримання залежать як від слідчого (судді), так і від допитуваного, хоча ініціатива має належати слідчому. Існує двосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слід­чого певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знань психології допитуваного. Він повинен вра­ховувати його індивідуально-психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення пси­хологічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на ви­користанні даних психології, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес становлять способи привертати увагу людей, запропоновані Д. Карнегі. Він рекомендує шість способів: 1) виявляти щирий інтерес до інших людей; 2) усміхатись; 3) пам'ятати, що для люди­ни звук її імені — найсолодший і найважливіший звук людської мови; 4) бути хорошим слухачем; заохочувати інших розповідати вам про себе; 5) вести розмову у колі інтересів вашого співрозмовника; 6) давати людям відчу­ти їх значущість і робити це щиро¹. Банальність деяких прийомів очевидна, однак це не позбавляє їх практично­го значення при певній інтерпретації.

Відповідно до мети і процесуального становища допи­
туваного можуть бути названі тактичні комбінації (си­
стеми прийомів): «•

¹ Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказьівать влияние на людей / Пер. с англ. — К., 1989. — С. 98.

____________ Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

1) така, що сприяє адаптації до обстановки допиту
й усуненню небажаних станів психіки допитуваного:
щодо обвинуваченого (підозрюваного) — уточнення ан­
кетно-біографічних даних; бесіда на сторонню тему або
на тему, що цікавить, але не належить до предмета допи­
ту; демонстрація слідчим поінформованості про обстави­
ни життя допитуваного, його потреби, інтереси; щодо
свідка (потерпілого) — повідомлення про мету допиту;
бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не
належить до предмета допиту; переконання у невідворот­
ності покарання злочинців;

2) така, що стимулює настанову на потребу в спілку­
ванні: щодо обвинуваченого (підозрюваного) — роз'яснен­
ня допитуваному суті процесуального становища; демон­
страція перспектив ситуації, що склалася; роз'яснення
значення щиросердості каяття, інших пом'якшуючих об­
ставин; використання позитивної оцінки окремих якостей
особи допитуваного; щодо свідка (потерпілого) — переко­
нання в необхідності надання допомоги органам розсліду­
вання; роз'яснення суті наслідків учиненого злочину чи
можливості їх виникнення у майбутньому; перегляд фо­
тознімків (предметів), пов'язаних із вчиненим злочином
та його наслідками; використання позитивної оцінки ок­
ремих якостей особи допитуваного.

Конфліктна ситуація виникає в тому разі, якщо інте­реси сторін, які спілкуються, мають різну мету. Така си­туація часто виникає в процесі допиту осіб, які не бажа­ють давати показання, викривляють у показаннях дій­сність, висувають припущення, які за своїм характером спростовують версію слідчого.

У встановленні психологічного контакту в конфлікт­ній ситуації велике значення має рефлексивне управ­ління, мета якого охоплює найближчий (власне встанов­лення контакту) і перспективний (одержання інформації від допитуваного) план. Залежно від процесуального ста-

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___________________

новища допитуваної особи і мотивів, що визначають спрямованість інформації, яка повідомляється нею, вста­новлення психологічного контакту нерідко відбувається в різні періоди допиту (на початку допиту при встанов­ленні особи допитуваного, у процесі одержання від неї інформації). Ключем до встановлення психологічного контакту є визначення мотиву показань, що даються до­питуваним. Це дає слідчому змогу у багатьох випадках зрозуміти його психологічну налаштованість і спрямува­ти її в необхідне русло шляхом роз'яснення важливості одержуваної від нього інформації, етичних вимог до до­питуваного в зв'язку з його роллю у відправленні право­суддя, розкритті та попередженні злочинів.

Процес формування показань. Знання психоло­гічних закономірностей формування показань сприяє ефективній тактиці допиту й оцінці отриманої інфор­мації. Розуміння складного механізму формування пока­зань визначає можливість виявлення й усунення в них помилок (перекручень).

Процес формування показання традиційно поділя­ється на три стадії: сприйняття, запам'ятовування і від­творення. Існують й інші думки щодо стадійності цього процесу (про наявність п'яти, шести чи дванадцяти стадій). Аналіз таких підходів свідчить про їх більш дета­лізований характер.

Сприйняття є першою стадією формування показань. У психології сприйняття розглядають як відображення лю­диною предмета чи явища в цілому при безпосередньому впливі його на органи чуття. Розрізняють зорове, слухове, смакове, нюхове сприйняття і сприйняття дотику. Сприй­няття відрізняється від відчуттів (створюється цілісний об­раз) як більш високий ступінь пізнання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: