Глава 1. Психологія злочинної діяльності

найбільше значення у психологічному плані мають мо­тив і мета вчинення злочину.

Мотив як елемент психологічного механізму зло­чинного діяння, як і дії взагалі, виражає ставлення особи до предмета чи об'єкта, який є метою дії. При здійсненні будь-яких дій особа керується певними спонуканнями, мотивами, що є відображенням у психіці потреб і інте­ресів індивіда. Значущість мотиву впливає на зміст дії і її змістовну сторону. У динаміці злочинної поведінки моти­ву належить одне з важливих місць.

Відомі різні підходи до визначення мотиву злочинної поведінки. Заслуговує на увагу визначення такого мотиву як актуальної потреби, яка задовольняється способом, за­бороненим кримінальним законом (А. Ф. Зелінський).

Мотив — досить складна психологічна структура (ідеально-розумова модель), що конструюється у певній взаємообумовленій послідовності, яка передбачає кілька стадій: усвідомлення мети і мотиву дії, боротьба мотивів, прийняття рішення, визначення форм і засобів його реа­лізації. На стадії підготовки злочинного діяння почи­нається формування мотиву як спонукання, яке має пе­ретворитися на вольову енергію людини, необхідну для реалізації поставленої мети. У цій якості мотив є розумо­вою моделлю спонукання, яка переслідує досягнення певної мети. Мотив формується неоднозначно, спонукан­ня визначається безліччю впливів — моральних, корис­ливих, захисних, агресивних та ін. Тому під час обгово­рення мотивів будь-якої дії, у тому числі злочину, різні «за» і «проти» зважуються з усіх особистісних і суспіль­них позицій, і таке обговорення становить боротьбу мо­тивів, у якій перемагають мотиви, найбільш значущі для тієї чи іншої особи. В обговоренні мотивів, яке у психо­логії має назву мотивації, велике значення мають вольові прояви, які впливають на швидкість прийняття рішення з вибору мотиву. Обрання мотиву, що суперечить праву і

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

моральним принципам, є підставою для прийняття рішення про вчинення злочину, в якому відобразилися мотиви, що конкурують з доводами обов'язку і розуму. Тут найбільш примітним є те, що рішення приймається в різних ситуаціях, які визначають психічний стан особи і проміжок часу, необхідний для його остаточного форму­лювання. У цьому аспекті за типовими структурами про­яви злочинної поведінки ситуації бувають звичайними й екстремальними. Залежно від них, а також від психічно­го стану особи, рішення приймається в різні проміжки часу, а також з різним ступенем мотивації, а в окремих випадках — і безмотивно. Так, злочини такого характе­ру, як привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, зви­чайно виключають екстремальні ситуації, які потребу­ють високого психічного напруження. Вони, як правило, вчиняються у стані достатньо обґрунтованого розрахун­ку? У тривалі проміжки часу, необхідні для обміркову­вання й прийняття рішення. Злочини, вчинені в екстре­мальних ситуаціях, де спонукання забарвлене емоційно-стресовими станами, зумовлені рішеннями, що прийма­ються в короткий час, у стані сильного збудження, де формування мотиву ґрунтується на імпульсивних про­явах. Такі рішення характерні для вбивств у стані силь­ного душевного хвилювання, хуліганських проявів, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Від названих факторів залежить і остання стадія форму­вання мотиву — визначення форм і засобів його реаліза­ції, які виявляються в обранні способів вчинення злочи­ну або пошуку засобів (знарядь), що сприяють його вчи­ненню.

Якщо мотиваційний етап злочинної поведінки закін­чується прийняттям рішення, то етап практичного здій­снення є перетворенням рішення на дію. Тут психічна енергія індивіда спрямована на активну діяльність з ви-

Глава 1. Психологія злочинної діяльності

конання прийнятого рішення, досягнення поставленої мети. У процесі досягнення мети психічна активність може бути різною: досить високою і цілеспрямованою; характеризуватися нерішучістю, що викликається сум­нівами у необхідності прийнятих дій; цілком угасати під впливом різного роду впливів — зовнішніх і внутрішніх (усвідомлення непотрібності, протиправності вчинюва­них дій). Психічний стан у процесі реалізації злочинного наміру включає елемент прогнозування його наслідків.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: