Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарання

В установу з виконання покарань потрапляє особа з досить усталеними поглядами, навичками, звичками, манерою спілкування з людьми. Методи психолого-педа-гогічного впливу, застосовувані у звичайній обстановці, тут повинні бути трансформовані з урахуванням тих ха­рактеристик, що властиві особам, які відбувають пока­рання за вчинений ними злочин. Соціально-психологічні відхилення (дефекти) у поведінці і способі життя інди­віда, що вкоренилися у процесі злочинної діяльності,

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

вимагають соціального контролю, який спрямований на руйнування злочинних потреб, ліквідацію негативного соціального досвіду, що нагромадився у нього, створення основи для подальшого розвитку позитивної структури зв'язків¹.

Необхідною передумовою для обрання методів психо-лого-педагогічного впливу є вивчення особи засуджено­го, його поведінки в генезисі (до надходження до устано­ви з виконання покарань і під час перебування у ній), ставлення до праці, навчання, режиму, комплексу захо­дів соціального впливу.

Особистість засудженого становить складну струк­туру, що поєднує комплекс соціально-психологічних по­глядів, потреб, відносин, у яких домінують негативні тенденції. В основі поведінки і діяльності кожної людини лежать потреби. Життя передбачає задоволення потреб, у тому числі матеріальних і духовних. Потреби людини спонукають її до активності, створення і розвитку су­спільного виробництва. Водночас рівень і характеристи­ка потреб у нормі і при кримінальних відхиленнях мо­жуть бути принципово різними. Аналіз і узагальнення рівнів потреб та інтересів у правопорушників дають змогу виявити: 1) порушення рівноваги між різними ви­дами потреб і інтересів; 2) перекручений характер окре­мих потреб; 3) примітивність потреб і інтересів; 4) амо­ральність, злочинні прояви у способах задоволення по­треб. У злочинців матеріальні потреби домінують над ду­ховними, коло останніх дуже вузьке і передбачає лише спілкування з людьми або одержання тих чи інших відо­мостей, потрібних для «злочинного престижу». Такі по­няття, як дружба, прихильність, злочинці у більшості своїй розуміють викривлено: будуть гроші — будуть і

¹ Дулов А. В. Судебная психология: Учебник. — Минск: Вьішзй-шая шк., 1975. — С. 437.

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

друзі. Як правило, злочинці деяких категорій уникають праці, бажають жити «легко і красиво», не утруднюючи себе фізичною роботою.

Методи психолого-педагогічного впливу, використо­вувані в установах з виконання покарань, відповідають за своєю принциповою схемою загальним педагогічним заходам виховання, однак мають певну специфіку, обу­мовлену контингентом, щодо якого вони застосовують­ся. До цих методів поряд з високою і послідовною вимог­ливістю щодо режиму праці і відпочинку належить ме­тод переконання, основною рисою якого є такий вплив на психіку засудженого, за якого досягається розуміння завдань і формується згода з необхідністю її виконання. Реалістичність, доказовість суджень і міркувань, що по­винні мати силу переконання, — головні сторони мето­ду переконання. При цьому потрібно добирати достовірні й яскраві факти, що аргументують доводи переконання. Основною формою переконання є бесіда. Багаторазово повторювана, така, що має певну варіантність, вона у всіх випадках веде до позитивного ефекту.

До найбільш важливих методів кримінально-виконав­чого впливу належить метод навіювання, який передба­чає вплив на психіку людини без критичного його спри­йняття останньою. Навіювання має на меті змінити став­лення засудженого до його негативних установок, прище­пити йому нові устремління. Навіювання, як правило, пов'язане з авторитетом людини, яка його здійснює. У за­гальній психології під навіюванням розуміють різні спосо­би вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення в неї певного стану або спонукання до певних дій. В основі навіювання лежить послаблення дії свідомого контролю, здійснюваного щодо сприйманої інформації¹. Виділяють два способи навіюван-

¹ Психологическип словарь. — М., 1983. — С. 51.

25 4-460 385

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

ня: словесне — шляхом прямого мовного впливу на засуд­женого і непряме, опосередковане яким-небудь предметом чи дією¹. Навіювання може викликати не лише ті чи інші емоційні стани, але і вольові спонукання, що є дуже суттє­вим для практики діяльності установ з виконання пока­рань. Навіювання може бути як прямим, безпосередньо зверненим до засудженого, так і непрямим, що має своєю метою повідомлення позитивної інформації про інших осіб, причому в такій формі, що не вимагає безпосередньої відповідної реакції. Методи непрямого навіювання вклю­чають демонстрацію фільмів, вплив музикою, читанням художньої літератури тощо. При здійсненні методів впли­ву важливо зазначити, що домінантні вогнища, які вини­кають у засудженого і які підтримують позитивні прагнен­ня, мають тенденцію угасати. Тому такі домінанти необ­хідно стимулювати повторенням впливу. Доцільно також керувати самонавіянням засудженого.

Як важливий метод впливу на особу засудженого у пенітенціарній психології називають метод передачі інформації. На думку А. В. Дулова, інформація, яка спе­ціально і цілеспрямовано відбирається з тієї, що надхо­дить до засудженого, повинна сприяти заповненню його соціального досвіду, одержанню і засвоєнню ним відомо­стей, яких він раніше не одержував (чи ігнорував), — про життя суспільства, інтереси і діяльність людей, трудові процеси, культуру та ін.²

Специфічним методом впливу на особу засудженого є метод регулювання психічних спілкувань. Тут є певні можливості регулювати психічні спілкування, впливати на взаємодію з іншими засудженими, рідними і близьки-

¹ Васильєв В. Л. Юридическая психология: Учебник. — М.: Юрид.
лит., 1991. — С. 454.

² Дулов А. В. Судебная психология: Учеб. пособие. — Минск:
Вьішзйшая шк., 1975. — С. 453.

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

ми. Такий метод також передбачає контроль за входжен­ням засудженого до мікроколективів (у тому числі з нега­тивною спрямованістю).

Особливі умови перебування засудженого в місцях позбавлення волі передбачають застосування методу примушування. Вчені, які досліджують пенітенціарну психологію (О. Г. Ковальов), вважають, що покарання діє в одних випадках залякуюче, в інших — примушує думати про те, який спосіб поведінки виявляється не ли­ше більш зручним у певний час, але й перспективним у справі самовиправлення.

25*4-460 387

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: