Психологія тюремного побуту

Відбування покарання у місцях позбавлення волі пов'язане зі зміною людської поведінки. Соціальна ізо­ляція негативно впливає на психіку засудженого: загост­рюються міжособистісні конфлікти, виявляється агре­сивність і ворожість у відносинах, виникають фрустраційні стани. Суворий побут закладу, система заборон і обмежень, екстремальні умови існування, свавілля міжособистісних спілкувань сприяли формуванню своєрідних регуляторів відносин — звичаїв і традицій злочинної сфери.

Система злочинних поглядів і ідей називається кри­мінальною ідеологією. Така ідеологія проявляється у субкультурі злочинного світу (сукупності духовних і ма­теріальних цінностей злочинного елемента) і реалізуєть­ся через злочинні інститути («злодійський закон», «об-щак», «злодійська сходка», «коронування», «стигмати­зація» та ін.). Зазначені інститути становлять стійкі тра­диції, суспільні встановлення, ритуали, обряди, правила поведінки.

Позбавлення волі пов'язане з новими умовами мікро-середовища, де проявляються жорстокі відносини між засудженими, насильство, прагнення до самостверджен-

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

ня¹. Так, за час ув'язнення відомий «злодій у законі» Іваньков (Япончик) 58 разів порушував режим, 35 разів поміщувався до штрафного ізолятора і карцеру, на два місяці переводився до приміщення камерного типу².

Саме у тюремному житті виникла «злодійська ідея». На перший погляд, «злодійська ідея» — погано сконструйо­вана ідеологема. її важко висловити в декількох словах. Злочинний світ сприймає її інтуїтивно, як ідею злодій-

¹ Щодо цього цікавою може бути стаття «Про те, як російський зек у німецькій тюрмі сидів». Ось деякі уривки: «Прізвище у нього німецьке. Це дозволило йому ще у 1990 р. емігрувати... Він вирі­шив, що працювати йому все одно не дадуть, до того ж не дуже й хотілося... Результат — чотири роки тюрми. Слід віддати належ­не його співкамерникам... Вони одразу зрозуміли, що їм краще мовчати... Тому що перше, що зробив І., — роздягнувся. І всі поба­чили філію Третьяковської галереї. Один із співкамерників ви­явився поляком. Він таки примудрився перекласти значення його наколок. Значення перекладу зводилося до того, що І. сидів у яко­мусь страшному радянському таборі під назвою Івдельлаг. У в'язниці вирішили, що він ватажок російської мафії у Гамбурзі. Скориставшись такими чутками, І. конфіскував у наляканих від­чайдушних німецьких злочинців «енну» кількість марок... У цій тюрмі був тенісний корт, більярд і пристойний спортзал. І багато хто займався спортом. Адміністрація їх навіть заохочувала. У нас по-іншому: зайнявся спортом, значить, готується до втечі, на твою особову справу тут же наклеюють червону смугу.

1 ось один з гладіаторів-спортсменів спробував «розкачати пра­
ва»... Та куди йому, товстобрюхому бюргерові, проти російського
зека з Івдельлагу. Як говорять, «і слонам ламають бивні». І. взяв
гладіатора «на понт». Тикнув пальцями в очі. І. прокусив шию,
адже фікси у нього були зроблені з спецскладу — такими фіксами
у нас у зонах дріт перекушують. Потім популярно пообіцяв випи­
ти у гладіатора всю кров. І хоча все це говорилося виключно
російською «фенею», «гладіатор» і всі інші чудово зрозуміли і
повірили» (ИвановА. О том, как российский зек в немецкой тюрь-
ме сидел // Криминальная хроника. — № 6 (81). — С. 12).

² Модестов Н. Москва бандитская. Документальная хроника кри-
минального беспредела 80-90-х годов. — М.: Центрополиграф,
1996. — С. 265.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: