Камерні зерносушарки

Найпростіша двокамерна установка для сушіння складається з припіднятої решітки-основи і тепловентиляційного пристрою, який забезпечує нагрівання і подачу агента сушіння в підрешітний прос­тір. Агент сушіння під тиском проникає крізь решето і проходить потім через зернову масу знизу вгору.

Для сушіння кукурудзи використовують камерні сушарки з по­здовжнім (коридорного типу) і поперечним (секційно-блочного ти­пу) розміщенням камер. Залежно від потужності камерні сушарки бувають 12- і 24-камерні відповідно на 2500 і 5000 т кукурудзи за сезон.

Сушарка складається з корпуса й топкового відділення, від якого з обох боків підходять до корпуса цегляні канали, по яких надхо­дить гаряче повітря. Перед надходженням у розподільні коридори топкові гази змішуються (за допомогою всмоктувально-нагніталь­ного вентилятора) із зовнішнім повітрям, а потім подаються в каме­ри. Технологічний процес сушіння починається із завантаження в сушарку матеріалу (качани кукурудзи шаром 2 - 3 м, зерно інших культур — 0,6 — 0,8 м) через верхні завантажувальні вікна.

Камера — це закрите приміщення з люками для завантаження та розвантаження і похилим решітчастим днищем, що не допускає втрат зерна в результаті просипання. Днище оббивають металеви­ми решетами з отворами, які менші за розміри зерна, однак решіт­часте днище створює менший опір повітрю, що надходить в камеру знизу. Щоб насіння було високоякісним, його краще підсушувати в камерних сушарках, забезпечивши однакову товщину шару. Якщо під час сушіння кукурудзи в качанах повітря подають послідовно з камери в камеру, то при сушінні інших культур — паралельно. Су­шіння соняшнику вологістю від 20 до 9 % теплоносієм з температу­рою від 45 до 60 °С при висоті насипу 0,5 - 0,6 та 0,75 - 0,85 м три­ває відповідно 15 — 16 і 3 — 5 год.

Режими сушіння пшениці та ячменю однакові: при вологості 26 % початкова температура теплоносія 39 °С, шар насипу 0,8 м, тривалість сушіння 17 год, а при вологості 16 % — відповідно 55 °С, 0,8 м та 8 год. Для зерна гороху вологістю 26 % та 16 % для сушіння потрібні температура 33 °С, висота насипу 1 м, тривалість сушіння 24 - 30 год.

Перед початком роботи сушарки торцеві стальні двері коридорів, через які в камери надходить повітря, щільно зачиняють. Сушиль­ний агент подають почергово то зверху, то знизу, добиваючись рів­номірного висушування шару качанів або зерна висотою відповідно 1,5 — 2,5 м і 60 — 70 см. Після сушіння кукурудзи в качанах її зали­шають у сушарках на деякій час для перерозподілу вологи.

Недолік камерних сушарок — втрати агента сушіння, нерівномір­ність висушування: зверху та знизу зерно висушується краще, посе­редині — гірше.

Рухомий шар зерна сушать в шахтних, барабанних чи рецирку-ляційних сушарках.

2.4.2. Шахтні зерносушарки

Шахтна зерносушарка (рис. 8) складається з однієї або двох пря­мокутних вертикальних камер — шахт, які заповнюють зерном по всій висоті. Верхня частина шахти — сушильна камера, що склада­ється з однієї або кількох зон сушіння, нижня — камера охолоджен­ня. Над шахтами змонтовано бункери, в яких міститься запас зерна.

Для підведення свіжого і відведення відпрацьованого агента су­шіння по всій висоті шахти встановлюють металеві короби, призна­чення яких — рівномірно розподілити агент сушіння по всій зерно­вій масі. Кожний короб у поперечному розрізі — це відкритий знизу п'ятикутник завширшки 100 мм, зроблений з листової сталі завтов­шки 1,5 — 2 мм. Один кінець короба закритий денцем (стінкою), а другий — відкритий. Короби міцно закріплені в стінках шахти ря­дами, причому в парних рядах кінці коробів із стінками розташова­ні у бік розподільної камери сушильного агента, а відкритою части­ною — в бік виходу відпрацьованого агента. У непарних рядах кінці коробів із стінками встановлено інакше — вони відкриті у бік роз­подільної камери.

Для того, щоб зерно перемішувалося краще, короби розміщують у шаховій послідовності. Кількість підвідних і відвідних коробів, як правило, однакова. Відстань між коробами для проходження зерна в найвужчому місці не перевищує 90 — 100 мм. Кількість коробів у шах­ті визначають з урахуванням того, щоб швидкість відпрацьованого агента при виході з відвідних коробів становила в середньому 6 м/с.

Чим вища продуктивність сушарки, тим більшою за висотою і об'ємом має бути шахта. Так, при продуктивності сушарки 2 т/год кількість коробів по вертикалі досягає 55.

Пристрої (механізми), якими регулюється випуск зерна, встанов­лені під шахтами і називаються випускними, або розвантажуваль­ними. В шахтних зерносушарках застосовують випускні комбіновані пристрої, а також безперервної і періодичної дії.

Зерносушарки ДСП (двоступінчасті) випускають продуктивністю 12, 16, 20, 24, 32 і 50 т/год. На хлібоприймальних пунктах найбільш поширена зерносушарка марки ДСП-32-ОТ.

Зерносушарка — це установка відкритого типу з двоступінчастим режимом сушіння. Вона складається з двох паралельно працюючих шахт заввишки 11 570 мм. Кожна шахта складається з семи секцій і по висоті ділиться на три зони: перша — зона сушіння заввишки 495 мм (верхня частина); друга — зона сушіння заввишки 285 мм (середня частина); третя — зона охолодження (нижня частина). Ви­сота секції 1650 мм. В кожній секції 8 рядів коробів по 16 шт. у кож­ному.

По висоті шахта має 27 рядів підвідних і 29 рядів відвідних коро­бів, з яких у першій зоні 24, у другій 14 і в камері охолодження 18.

Технологічна схема роботи зерносушарки ДСП-32-ОТ така. Сире зерно піднімається норією в надсушильний бункер, після чого рів­номірно рухається по сушильних шахтах (відповідно в першій і дру­гій зонах сушіння) та шахті охолодження (зоні охолодження). Ви­пуск зерна з шахт проводиться випускним механізмом періодичної

дії. Сухе охолоджене зерно із зерносушарки спрямовується за допо­могою норії сухого зерна в зерносховище.

Агент сушіння з топки вентиляторами подається в нагнітально-розподільні камери першої і другої зон сушіння.

Атмосферне повітря вентилятор подає в нагнітально-розподільну камеру шахти охолодження. В зерносушарці ДСП-32-ОТ застосову­ється конвективне сушіння, коли теплота подається до зерна від агента сушіння. При цьому агент сушіння виконує роль як теплоно­сія, так і вологоносія (волога, яка випаровується із зерна, поглина­ється агентом сушіння і видаляється в повітря).

Зерно в зерносушарці ДСП-32-ОТ підсушується сумішшю опалю­вальних газів з повітрям, яка подається вентиляторами відповідно по зонах сушіння. Паливо подається в топку через форсунку, в якій утворюється суміш палива і повітря.

Для автоматизації процесів горіння, захисту та аварійної сигна­лізації на пульті керування є спеціальне обладнання, яке забезпе­чує запуск зерносушарки, підтримання заданих температур агента сушіння, постійний тиск палива перед форсункою та відновлення факела.

Сушарка СЗШ є складовою частиною зерноочисно-сушильних комплексів КЗС-20, КЗС-40. У нових комплексах КЗС-25Ш викори­стовують модернізовану сушарку СЗШ-16А.

Зерно від машини первинного очищення комплексу надходить до норій і піднімається в надсушильні бункери, самопливом запов­нюючи шахти сушарки. Норму подавання зерна в шахти регулюють спеціальною заслінкою в приймальній норії.

Агент сушіння подається від топки по трубопроводу в напірну камеру між шахтами, а потім через вікна і канали підвідних коро­бів у зернову масу.

Зерно в шахті переміщується самопливом зверху донизу. Трива­лість перебування зерна в шахті регулюється випускним пристроєм. Висушене зерно надходить через розвантажувальне обладнання в підсушувальний бункер, а потім самопливом у ковші норій, які під­німають його і подають у колонки для охолодження. Зерно охоло­джують активним вентилюванням.

При вологості зерна вище 26 % висушити його за один пропуск, навіть при послідовному пропусканні через дві шахти, неможливо. Краще сушити його в сушарках камерного типу або бункерах акти­вного вентилювання.

Пересувна зерносушарка К4-УС2-А (рис. 9) з плановою продук­тивністю 10 т/год при 6 %-му видаленні вологи складається із су­шильних шахт, транспортного обладнання і топки, які змонтовані на шасі автомобільного причепу МАЗ-8925.

Рис. 9. Пересувна зерносушарка К4-УС2А:

1 — блок подачі зерна; 2 — шахта сушарки; 3 — 4 — вентилятори подачі теплоносія в шахту; 5 — вентилятор охолодження зерна; 6 — вивантажувальний конвеєр

Сушильна частина зерносушарки має дві шахти з повітророзпо­дільним пристроєм, два Г-подібних конвеєри, два випускних меха­нізми, три шнеки, бункер для сирого зерна та вентилятори із заслі­нками, зону охолодження.

У кожній шахті є по 6 рядів коробів, які розміщені у двох су­шильних та в одній охолоджувальній зонах (по два ряди в кожній зоні). Між шахтами встановлено горизонтальні перегородки, що утворюють три нагнітально-розподільні камери, в які подається агент сушіння від вентиляторів сушильних зон та холодне повітря від вентиляторів зони охолодження.

Агент сушіння й холодне повітря з нагнітально-розподільних камер через вікна на внутрішніх стінках шахт подається в підвідні дрібножалюзні короби і далі, проходячи крізь шар зерна, надходить у суміжні відвідні дрібножалюзні короби та через вікна на зовніш­ніх стінках шахт відводиться в атмосферу.

Для регулювання температури нагрівання зерна в шахтах наса­дка випускного механізму зроблена від кожних двох випускних отворів шахт. Сушити зерно можна паралельно, послідовно і мето­дом рециркуляції (при сушінні з високою вологістю). Режими су­шіння зерна в шахтних зерносушарках наведено в табл. 13.

2.4.3. Барабанні зерносушарки

Зерносушарку стаціонарну барабанну СЗСБ-8 використовують для сушіння зерна різних зернових і олійних культур будь-якого ступеня вологості та засміченості без попереднього очищення. Вста­новлюють її на масложирових підприємствах для сушіння соняш­нику та на токах для сушіння зерна різних культур.

Зерносушарка СЗСБ-8 (рис. 10) складається з топки 1, камери завантаження 2, колонки охолодження 4, розвантажувальної та за­вантажувальної норій, вентиляторів колонки охолодження та су­шильного барабана 3, приводного механізму.

Рис. 10. Загальний вигляд зерносушарки СЗСБ-8

По перерізу барабан розділений на шість секторів, у кожному з яких закріплено полички, що захоплюють зерно під час обертання барабана. Рівномірну подачу зерна в барабан забезпечує заванта­жувальна камера. Пересувається зерно вздовж барабана в момент його пересипання під дією підпору і потоку агента сушіння. З роз­вантажувальної камери зерно подається в шлюзову заслінку, звідки надходить в охолоджувальну колонку. Тривалість перебування зер­на в контакті з агентом сушіння в барабанних сушарках регулювати важче, оскільки температура нагрівання агента сушіння в них 90 — 130 °С для насіння і понад 180 °С для продовольчого та фуражного зерна. Недоліком конструкції сушарок цього типу є те, що зерно, яке надходить в сушарку, контактує з досить нагрітим агентом сушіння.

Барабанні сушарки не можна використовувати для сушіння насіння бобових, рису, кукурудзи, тому що воно травмується — розтріскується.

Режим сушіння продовольчого, фуражного і насінного зерна, а також насіння наведено в табл. 14.

Таблиця 14. Режим сушіння зерна на сушарці СЗСБ-8

(температура агента сушіння 200 °С)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: