Підготовка зерносховищ до приймання зерна нового врожаю

Збереженість насіння залежить не тільки від його вологості, за­сміченості та зараженості комірними шкідниками, а й від стану приміщень для його зберігання. Тому зерносховища слід утримува­ти в такому стані, за якого усувалась би будь-яка можливість псу­вання чи погіршення якості зерна продовольчо-фуражного призна­чення та насінного матеріалу. Якщо немає типових сховищ, для цього пристосовують найкращі сухі, добре провітрювані приміщен­ня, обладнані засіками.

Сховища до приймання насіння нового врожаю починають готува­ти відразу після звільнення їх від насіння або зерна старого врожаю. Період між закінченням весняної сівби і початком дозрівання зерно­вих використовують для ремонту та приведення в повну готовність насіннєсховищ, механізмів, сушарок, зерноочисних машин, інвентарю.

Зернові склади мають бути сухими. В сирих складах насіння легко пошкоджується плісенями, бактеріями, комірними шкідни­ками. Сирість на складах пов'язана переважно з близькістю ґрунто­вих вод або з потраплянням води в приміщення через вікна, двері, щілини у стінах, з покрівлі. Для запобігання проникненню у схо­вище дощової води навколо нього влаштовують водостічні канави. Якщо сиріють стіни, побудовані з цегли або каменю, то їх ізсередини обшивають дошками або пресованими плитами на висоту насипу насіння, залишаючи між стіною та обшивкою проміжок 10 — 20 см для циркуляції повітря. Якщо у стінах і підлозі складів є тріщини або щілини, в них накопичується пил, в якому можуть жити комірні шкідники. Тому всі виїмки і щілини в стінах та підлозі законопачу­ють просмоленим ганчір'ям, а великі тріщини зашивають рейками або листовим залізом. Дошки розбірних засік очищають, промива­ють гарячою водою і добре просушують.

Розбите віконне скло на складах замінюють цілим і з сонячного боку білять вапном або роблять над вікнами невеликі навіси з до­щок чи бляхи, щоб захистити насіння від нагрівання сонячним промінням.

У чистому й знезараженому стані мають зберігатись зерноочисні машини, транспорт, тара. Мішки і брезенти зазвичай зберігають в окремих приміщеннях.

Після звільнення складів від насінного матеріалу всі приміщен­ня, інвентар, транспортні засоби очищають від решток насіння та сміття, які спалюють. Після цього проводять хімічну обробку.

Важливо своєчасно виявити зараженість шкідниками сільського­сподарської продукції з тим, щоб вибрати якнайефективніший захід його ліквідації. Об'єктами досліджень на зараженість є: зерно і про­дукти його переробки; приміщення сховищ, підприємств, лаборато­рій; приміщення та обладнання потокових ліній для приймання, обробки і відвантаження зерна; зерносушарки; території підпри­ємств; транспортні засоби, інвентар, мішки, брезент.

У період підготовки технічної бази до приймання зерна нового врожаю в господарствах роблять комплексне обстеження всіх пере­лічених вище об'єктів.

Отже, для запобігання розвиткові шкідників хлібних запасів не­обхідно додержувати встановлених режимів зберігання. В сухих та охолоджених зернопродуктах, що розміщені в чистих і сухих схови­щах, шкідники не розмножуються (крім комірного довгоносика).

Заходи захисту хлібних запасів від шкідників поділяють на ка­рантинні, запобіжні та винищувальні. Останні можуть бути хіміч­ними та фізико-нехімічними. До нехімічних заходів належать біо­логічні, мікробіологічні, термічна дезінсекція, очищення зерна, об­робка газовими середовищами, до хімічних — фумігація зерна з ви­користанням різних хімічних засобів.

Карантинні заходи спрямовані на охорону території країни від проникнення із-за кордону карантинних шкідників, збудників хвороб рослин, насіння бур'янів. Ці заходи проводять органи Дер­жавної служби з карантину рослин.

Запобіжні заходи спрямовані на запобігання зараженню шкі­дниками хлібних запасів на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Це насамперед заходи, які перешкоджають проник­ненню шкідників у сховища, додержання правил приймання, роз­міщення, зберігання, переробки та перевезення зерна, продуктів його переробки і комбікормів. Територію підприємств і сховищ утримують у чистоті. При прийманні зерна і зернопродуктів зара­жені партії його розміщують окремо. Для зберігання та очищення тари виділяють спеціальні приміщення.

Винищувальні заходи поділяють на дві групи — дезинсекції (знищення комах і кліщів) і дератизації (знищення гризунів). До винищувальних належать також біологічні методи, які ґрунтують­ся на використанні природних ворогів хлібних запасів. Проте засто­сування цих методів обмежене, оскільки розведення у зерновій масі одних комах для знищення інших зумовлює додаткову засміченість партій зерна, що зберігається.

Мікробіологічний метод, основою якого є використання мікроор­ганізмів для масового захворювання і загибелі комах і кліщів, вва­жається перспективним.

Термічна дезінсекція — це вплив на шкідників згубних підви­щених (при сушінні) або понижених (при охолодженні) температур. Найбільша її ефективність забезпечується на рециркуляційних зе­рносушарках.

Найпоширеніші хімічні способи боротьби з шкідниками хлібних запасів. Використовують переважно хімічні препарати, які назива­ються пестицидами. Основний спосіб застосування пестицидів — фумігація, тобто обробка продукції, що зберігається, газами або тве­рдими речовинами, які утворюють гази. Аерозольну дезінсекцію здійснюють пестицидами у вигляді диму або туману, а вологу — водним розчином або емульсією. Найчастіше для обробки зерна, що зберігається, і зерносховищ використовують метилхлорид, препарат 242, металилхлорид, фоксин, метилнітрофос, карбофос, трихлорме-тафос, препарат ДДВФ, шашки «Гамма».

Для знищення гризунів ставлять капкани, пастки, різні принади з отрутою, використовують хімічні препарати, природних ворогів гризунів.

За 2 - 3 тижні до засипання зерна чи насіння нового врожаю проводять знезаражування (дезінсекцію) приміщень свіжогашеним вапном або агрохімікатами (розчинами, аерозолями, емульсіями і суспензіями для вологої дезінсекції та порошкоподібними препара­тами); розкладають отруєні принади для знищення гризунів. При цьому можна використовувати агрохімікати згідно із «Списком хіміч­них і біологічних засобів боротьби з шкідниками, хворобами рослин і бур'янами, які дозволені в сільському господарстві» у рік прове­дення боротьби.

Вологу дезінсекцію роблять при температурі навколишнього по­вітря не нижче 12 °С. Одночасно з дезінсекцією складів обробляють зовнішні стіни, а також прискладську територію на відстані не ме­нше 5 м і в одні й ті самі строки. Через три доби після проведення вологої дезінсекції об'єкти, що оброблялись, слід добре провітрити і просушити.

Насіннєсховища, які можна загерметизувати, найкраще оброб­ляти аерозолями, тобто штучним туманом, який отримують розпи­ленням будь-якого мінерального масла з розчиненими в ньому аг­рохімікатами.

Для знезаражування насіннєсховищ використовують також інсек­тицидні димові шашки «Гамма». Дезінсекцію сховищ проводять за 7 днів до завантаження у них насіння й зерна. Перед проведенням дезінсекції насіннєсховище ретельно очищають, заносять у нього інвентар, мішки, брезенти тощо. Ефективність знезаражування на­сіннєсховищ перевіряють через 3 — 7 діб.

Виявлених у насіннєсховищі гризунів (пацюків, мишей) знищу­ють. Найефективніший і найменш трудомісткий спосіб їх знищен­ня — хімічний, включаючи застосування харчових та водних отрує­них принад і газову дератизацію. Механічний спосіб (використання різних знарядь для відлову) є допоміжним у комплексі з хімічним.

Харчові отруєні принади розкладають у спеціальні ящики або в нори гризунів. У водні принади додають 20 г цукру на склянку во­ди. Воду наливають шаром 1 — 2 см у плоску і низьку посудину і об­пилюють агрохімікатами. Вибір принад залежить від видового складу гризунів, пори року, застосовуваного агрохімікату. Отруєні принади, які гризуни не поїли протягом 10 днів, збирають і спалюють.

У роботі з агрохімік атами й отруйними принадами слід додержу­вати певних заходів безпеки: працювати в гумових рукавицях і ха­латах, окулярах, чоботях. По закінченні роботи предмети, які при цьому використовувались, ретельно промивати.

Після очищення і знезаражування насіннєсховищ складають акт про їх готовність до приймання зерна та насіння нового врожаю.

При зберіганні зерна і насіння олійних культур до 3 міс норми природних втрат визначають за фактичною кількістю днів збері­гання, а при зберіганні до 6 міс або до року — за фактичною кількі­стю місяців зберігання.

Якщо середній строк зберігання становить до 90 днів, норму природних втрат зерна (х, %) розраховують за формулою

де a — норма втрат із таблиці до 3 міс; b — середня тривалість збе­рігання, днів.

При середній тривалості зберігання понад 90 днів норму природ­них втрат (х, %) обчислюють за формулою

де а — норма втрат за попередній строк зберігання; b — різниця між нормами найбільшого і попереднього строків зберігання; с — різниця між фактичними строками зберігання даної і встановленої партій для попередньої норми; а — кількість місяців зберігання, в яку входить різниця між нормами втрат b.

При перевезенні хлібопродуктів залізничним або водним транс­портом природні втрати зерна не повинні перевищувати гранично-контрольних норм: при відстані перевезення до 1000 км — 0,1 %; від 1000 до 2000 км — 0,15 %; понад 2000 км — 0,2 %, а при перевезен­ня автомобільним транспортом гранично-контрольні норми такі: вантажів насипом — 0,09 %, вантажів у тарі — 0,07 %.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: