Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Здійснення Державною казначейською службою України касового виконання державного бюджету з використанням методу єдиного казначейського рахунку.




ПІД КАСОВИМ ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТУ слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій (прийом, зберігання та видачу бюджетних коштів) щодо виконання бюджету відповід­ного рівня.

Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за трьома системами: банківською, казначейською і змішаною.

За умов банківської системи рахунки бюджету відкриваються в установах банківської системи. Заумов казначейської створюється спеціальна структура – казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки. Змішана система передба­чає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бю­джету, як в установах банківської системи, так і в казначействі.

До 1993 року в Україні діяла банківська система касового виконання бюджету. У 1993 році з виходом ряду нормативних актів, а саме Указу Президента України від 18 червня 1993 р. № 210/93 «Про порядок виконання Державного бюджету України» та Тимчасових методичних вказівок «Про порядок касового виконання Державного бюджету України по доходах та видатках», затверджених Міністерством фінансів України і НБУ від 28 червня 1993 р. за № 17010/1338, касове виконання бю­джету зазнало ряд змін.

З 1 липня 1993 р. касове виконання державного бюджету почало здійснюватися Національним банком України через регіональні управління та уповноважені комерційні банки: Укрсоцбанк, Промінвестбанк та інші. Новий порядок касового обслуговування означав, що фінансування повинно було здійснюватися в межах доходів, які реально надійшли, а також одержаних кредитів банку. Державний бюджет України почав виконуватися за схемою, аналогічною місцевим бюджетам.

З моменту утворення Державного казначейства України (1995 р.) розпочався поступовий перехід від банківської до казначейської системи касового виконання бюджету. Казначейську систему касового виконання видаткової частини державного бюджету було запроваджено з 1 квітня 1997 р.

Указами Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та № 460/2011 від 13 квітня 2011 р. «Про Положення про Державну казначейську службу України» Державне казначейство України було реорганізовано у Державну казначейську службу України, яка набула статусу центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Таким чином, Казначейство було виведене з підпорядкування Міністерства фінансів України [34, 36].

Казначейське обслуговування передбачає:

§ розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

§ контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’язаннями;

§ ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з отриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

§ здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

ЄДИНИЙ КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ РАХУНОК(ЄКР) – це консолідований рахунок, відкритий Державній казначейській службі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів (СЕП) Національного банку України [43].

ЄКРконсолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державної казначейської служби України та регламентується законодавством.

СИСТЕМА ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ (СЕП) – державна банківська платіжна система, що забезпечує проведення міжбанківського переказу через кореспондентські рахунки банків (філій) у Національному банку із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації у файловому режимі або режимі реального часу [44].

Учасниками СЕП є центральний апарат Державної казначейської служби України та Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (органи Державної казначейської служби України).

Наочно система єдиного казначейського рахунка представлена у Додатку Б.

В органах Державної казначейської служби України для виконання державного та місцевих бюджетів, а також інших операцій з коштами клієнтів, передбачених законодавством, відкриваються:

1) бюджетні рахунки для зарахування надходжень бюджетів, передбачених законодавством;

2) бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами, рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів та інші бюджетні рахунки;

3) рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

4) рахунки інших клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державної казначейської служби України [44].

БЮДЖЕТНІ РАХУНКИ – рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України для забезпечення казначейського обслуговування коштів державного та місцевих бюджетів [44].

Виконання дохідної частини бюджетів покладено на податкові, митні та інші органи, що контролюють справляння надходжень за повнотою, своєчасністю та правильністю обчислення і зарахування обов’язкових платежів у відповідні бюджети.

Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України і здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи комерційних банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника податку перераховує грошові кошти через Систему електронних платежів НБУ на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України в розрізі розділів та кодів Бюджетної класифікації доходів.

Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Виконання бюджетів за видатками обмежене фактичною наявністю коштів у бюджеті і здійснюється відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу та Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України № 89 від 25 травня 2004 р. [2, 41].

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетної установи в особі їх керівників, відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу, отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

БЮДЖЕТНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування [2].

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Встановлення бюджетних призначень дозволяє Міністерству фінансів, Державній казначейській службі або місцевому фінансовому органу здійснювати платежі на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету. Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного або місцевого бюджету на:

- оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

- видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади та місцевого самоврядування, за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.

Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, на підставі бюджетного розпису.

БЮДЖЕТНЕ АСИГНУВАННЯ – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження [2].

 

БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [2].

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

РОЗПОРЯДНИК БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету [2].

Розпорядник бюджетних коштів може надати кошти бюджету одержувачу бюджетних коштів (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань для виконання заходів, передбачених бюджетною програмою.

ОДЕРЖУВАЧ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету [2].

Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану їх використання, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

У разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений, або виникає значне зниження надходжень з дохідних джерел, Верховна Рада України за пропозицією Кабінету Міністрів України приймає рішення або про запровадження зниження окремих видів видатків або про секвестр бюджету.

СЕКВЕСТР БЮДЖЕТУ –пропорційне зниження бюджетних витрат щомісяця за всіма статтями бюджету (крім захищених), протягом залишку бюджетного періоду.

Завершальною стадією бюджетного процесу є СКЛАДАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього розпочинається після закриття 31 грудня всіх бюджетних рахунків.

Звіт про виконання державного бюджету складає Міністерство фінансів України, а за бюджетами нижчого рівня – відповідні фінансові органи.

Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною. Основним звітом є річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України.

Інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягає обов’язковій публікації не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту: Державного бюджету України – в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр»; місцевих бюджетів – у газетах, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідними місцевими радами.

Фактично оприлюдненню підлягають попередні дані щодо виконання бюджету, оскільки Міністерство фінансів України здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період до 20 березня року,що настає за звітним, за участю уповноважених представників Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Рахункової палати України.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає Верховній Раді України висновки про використання коштів Державного бюджету України з оцінкою ефективності такого використання, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету, у двотижневий строк з дня отримання відповідних висновків та пропозицій Рахункової палати готує та подає на розгляд Верховної Ради проект постанови щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

Доповідь за звітом про виконання закону про Державний бюджет України здійснюється Міністром фінансів на засіданні Верховної Ради України. Співдоповідають про виконання закону про Державний бюджет України голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палати.

На такому пленарному засіданні за рішенням Верховної Ради можуть бути заслухані головні розпорядники коштів державного бюджету щодо результатів виконання бюджетних програм за звітний період.

За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных