Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Словесно-наочні методи навчання природознавству.




 

Словесно-наочні методи навчання передбачають викорис­тання у навчальному процесі різних засобів наочності у поєднанні зі словом учителя.

Наочні методи навчання застосовуються з різними дидактичними цілями: як засіб навчання і як методичні прийоми, що підсилюють пізнавальні можливості словесних методів. У застосуванні наочних методів основну роль у переданні знань відіграє показ, демонстрування вчителем предметів і явищ, а слово вчителя набуває іншого значення. При словесних методах наочність часто є лише ілю­страцією до слів учителя. Проте джерелом інформації лишається слово вчителя - його розповідь, пояснення. Під час засто­суваннянаочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об'єкти, кінофільми, таблиці.

Отже, основним джерелом знань, яких набувають учні при застосуванні наочних методів, є спостереження, а не слово вчителя, хоча він керує всім пізнавальним процесом.

В основі наочних методів лежать різні форми організації навчальної діяльності учнів, що забезпечують відображення речей і явищ у їх свідомості за допомогою органів чуття. Мета застосування наочних методів - збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об'єкти природи живі й препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об'єктів, зображувальних посібників.

Натуральні предмети чи об'єкти пізнаються за допомогою не тільки зорового, а й і слухового, нюхового, дотикового та інших аналізаторів. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів неживої і живої природи, взаємозв'язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються.

Робота з натуральними наочними посібниками

При застосуванні наочних методів перед учнями ставляться конкретні пізнавальні завдання, тобто вказується, як спостерігати, що роздивлятись, що треба виявити і що засвоїти. Найдоступнішими об'єктами є рослини і тварини. Вдалими зоологічними об'єктами для демонстрування в класі є тварини середнього розміру, переважно птахи й ссавці. При цьому, враховуючи ступінь підготовленості учнів до активного сприйняття нового об'єкта, учитель, як правило, не описує тварину, що демонструє, а веде про неї бесіду (білка, хом'як, морська свинка тощо). Для демонстрування живих рослин і тварин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час у куточку живої природи або на шкільній навчально-дослід­ній земельній ділянці. Їхні повідомлення вчитель включає до викладу нового матеріалу як факти, з яких робляться висновки (індуктивна побудова уроку) або якими підтвер­джується раніш встановлене (дедуктивна побудова уроку).

Розглядаючи живі рослини і тварин, герба­рії, учні знайомляться з окремими представниками тваринного світу, їх практичним значенням та екологією. Ефективність демонстрування залежить від способів поєднання слова вчителя і засобів наочності у навчанні.

Важливе значення для сприймання учнями виучуваного матеріалу мають демонстрації дослідів, що полягають у відтворенні різних явищ, які важко спостерігати в природі. Демонстрація досліду проводиться в класі перед усіма уч­нями найчастіше вчителем, інколи одним-двома учнями. Демонстрування дослідів на уроках природознавства про­водиться у таких випадках:

- коли потрібно пояснити явище, яке незручно спостерігати в природі, виробничий процес, ознайомити учнів з найпростішими законами природи;

- коли досліди складні для самостійного виконання учнями;

- коли досліди небезпечні.

Експеримент не повинен перевантажувати урок. Кіль­кість демонстраційних дослідів зазначена в програмі та підручнику.

Демонстраційні досліди виконують у навчанні приро­дознавству три функції: освітню, виховну і розвиваючу.

Освітня функція полягає в тому, що за допомогою демон­страційного експерименту учні отримують інформацію про властивості речовин, причинно-наслідкові зв'язки між предметами і явищами довкілля.

Виховна функція полягає в тому, що демонстраційні досліди дають змогу розкрити взаємозв'язок між предме­тами і явищами навколишнього середовища.

Розвиваюча функція виявляється в тому, що в процесі демонстрування дослідів в учнів розвиваються спостереж­ливість, уміння аналізувати явища, які вони спостерігають, узагальнювати і робити висновки. Щоб демонстраційні до­сліди ефективно виконували свої функції у навчанні, слід дотримуватись певних вимог щодо їх демонстрування:

1. Перед демонструванням необхідно визначити мету досліду або створити проблемну ситуацію, щоб зосередити увагу учнів на сприйняття й осмислення того, що буде демонструвалися.

2. Демонстраційні досліди слід проводити на демонст­раційному столі або на спеціальній підставці. Якщо дослід складний, то вчитель заздалегідь готує схему досліду на таблиці або дошці. Під час демонстрування треба звернути увагу учнів на прилади і схему, що допоможе їм краще зрозуміти поставлений дослід. На столі не повинно бути нічого зайвого, щоб не розпорошувалася увага учнів.

3.Дослід у вчителя завжди повинен удаватися. Для цього кожний дослід необхідно проробити попередньо, до уроку з метою відпрацювання техніки його проведення, визначення його тривалості, з'ясування оптимальних умов, за яких дослід вдається найкраще. Слід також продумати місце досліду в уроці і план його пояснення.

4. Класовод повинен добре знати техніку безпеки і до­тримуватись її під час демонстрування дослідів.

Кожний дослід учитель має детально пояснити. Без пояснення вчителя досліди будуть зовсім незрозумілі учням і не виконуватимуть у навчанні необхідних освітньої, виховної і розвивальної функції.

Робота із зображувальною наочністю

Для вивчення багатьох об'єктів, недоступних для сприй­мання в натурі, учитель застосовує зображувальну наоч­ність (таблиці, малюнки на дошці, моделі, муляжі, діапозитиви, кінофільми тощо).

Ці наочні посібники можуть бути використані на різних етапах уроку і з будь-якою дидактичною метою - для пояснення нового матеріалу, закріплення, вдосконалення та перевірки знань. При цьому у дітей відбувається ефективне зорове сприймання, яке у поєднанні зі словом учителя дає високий навчальний ефект.

Методика роботи з наочним посібником залежить від виду посібника та його призначення. Так, готуючись використовувати на уроці таблицю, учитель повинен уважно її вивчати, сформулювати запитання для бесіди за її змістом, визначати, коли її найкраще демонструвати. Роботу за кольоровою таблицею можна поділити на кілька етапів. Спо­чатку учні деякий час її розглядають. Потім називають усе, що побачили на таблиці. Після цього вчитель аналізує її зміст. Під час розгорнутої бесіди учні виділяють найголов­ніші риси предметів і явищ, зображених на таблиці, вста­новлюють причинно-наслідкові зв'язки. Завдяки таблицям учні глибше опановують матеріал, узагальнюють отримані відомості, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки між явищами і об'єктами.

На уроках природознавства слід використовувати роз­давальні картки, листівки, промовисті картки. Методика їх використання може бути різною. На етапі сприймання та усвідомлення нового матеріалу доцільно використати табли­ці, а на етапі осмислення, узагальнення та систематизації знань можна запропонувати дітям індивідуальні завдання з використанням роздавальних карток, листівок тощо.

Використовуючи таблиці, роздавальні картки, листівки і тощо, вчитель повинен дотримуватись певних вимог:

1. Розміри зображень на картинах, таблицях, що вивішуються на дошці, мають бути такі, щоб їх бачили всі діти.

2. Картину, таблицю, що демонструється, потрібно ви­вісити чи відкрити в той момент, коли про неї буде йти мова. Разом із таблицею доцільно використовувати і натуральні об'єкти (колекції, гербарії тощо).

3. Використовуючи роздаткові картки для індивідуаль­ної роботи учнів, потрібно пам'ятати, що не можна переда­вати їх учням під час бесіди, бо увага дітей розпорошува­тиметься.

4. Таблиці, схеми, що використовуються при поясненні навчального матеріалу, обов'язково слід вивішувати в класі під час перевірки знань учнів з даної теми.

5. «Німі» таблиці та схеми доцільно використовувати під час контролю знань при поточному опитуванні учнів.

6. Для роботи з таблицею треба використовувати пам'ят­ки, які вивішуються на аркуші паперу або записуються на дошці.

Отже, демонстрування навчальних таблиць, картин, що супроводжується поясненням, допомагає створити в учнів образні уявлення про предмети та явища довкілля.

Разом із таблицями на уроках природознавства використовувати треба малюнки вчителя на класній дошці. Малюнок на дошці дає змогу вчителеві послідовніше і повніше викласти матеріал, а учням - легше стежити за думкою вчителя, зосереджуючи увагу в потрібний момент на сприй­нятті лише тієї деталі, про яку йде мова.

Схематичний малюнок у поєднанні з іншими наочними посібниками довше утримує увагу школярів на виучуваному об'єкті. В результаті створюються умови не тільки для кра­щого усвідомлення програмного матеріалу, а й для розвитку в учнів спостережливості, довільної уваги, які в них ще несталі. Головне те, що діти навчаються порівнювати, зі­ставляти, аналізувати.

Малюнки вчителя повинні бути простими, близькими до схеми. Особливий інтерес становлять колективні рисунки, ко­лективне складання схем. Важливо, щоб учні могли скласти схеми ланцюгів живлення, схему колообігу води в природі тощо. Це сприяє розвитку понять.

 

Дослід, що демонструється на уроці, діти повинні схе­матично зобразити у зошиті і підписати, помічаючи явища або характерні ознаки, зробити висновки.

Робота з малюнком на уроці сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Показати об’єкти в русі допомагає навчальне кіно. Навчальне кіно має велике значення для утворення уявлень на початковій стадії вивчення навчального матеріалу. Така форма першого знайомства з тваринами у зв'язку з їхнім довкіллям дуже корисна і сприяє формуванню поняття про єдність будови організму йумов його життя. Однак кінофільм може застосовуватись не тільки на початковій стадії, вивчення матеріалу.

Демонстрування кінофільмів сприяє встановленню логічних зв'язків у навчальному матеріалі, допомагає учням систематизувати факти, виділити суттєве. Учитель повинен супроводжувати кінофільм короткими і чіткими поясненнями, а також продумувати, як привернути увагу дітей до найсуттєвіших предметів та об'єктів довкілля, що демонструються. Після перегляду кінофільму вчитель може опитувати учнів і оцінювати набуті ними знання.

Отже, система словесно-наочних методів навчання безпо­середньо пов'язана з системою засобів навчання, зокрема за­собів наочності, комплексний підхід до використання яких у поєднанні зі словом учителя дає необхідний навчально-виховний ефект. При цьому демонстрування засобів наочності виступає як джерело знань, а вчитель, за допомогою слова, керує спостереженням учнів та супроводжує демонс­трування засобів наочності поясненнями, що допомагає мо­лодшим школярам виявляти зв'язки між явищами.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных