ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:

Перелік питань, які виносяться на підсумкові модулі 1 страница

12 3 4 Следующая ⇒

Розподіл балів, які присвоюються студентам

Тема 1

Тема 2

Тема 3

Тема 4

Тема 5

Тема 6

Тема 7

Тема 8

Тема 9

Тема 10

Тема 11

Тема 12

Тема 13

Тема 14

Тема 15

бали

6 балів

5 балів

балів

бали

Перелік питань, які виносяться на підсумкові модулі

І семестр. Історія дизайну.

Модуль І

ЗМ 1

1. Протодизайнерське мислення в давнину.

2. Філософія дизайну.

3. Взаємозв’язок дизайну з іншими видами мистецтва.

4. Предметне середовище Староєгипетської цивілізації.

5. Естетичне усвідомлення стародавніми греками предметного світу.

6. Архітектура Стародавньої Греції (ХІІ ст. до н.е.).

7. Римська держава (поч. існування з ІV ст. до н.е.).

8. Вплив на Рим грецької культури.

9. Римські Терми.

10. Естетичне оформлення житла і речей у Римській державі.

11. Епоха Середньовіччя (кінець V ст. н.е. – середина ХVІІ ст.). Падіння Стародавнього Риму.

12. Епоха Середньовіччя (кінець V ст. н.е. – середина ХVІІ ст.). Забуття досягнень ремісничого мистецтва античності.

ЗМ 2

13. Доба Відродження (ХІV–ХVІ ст.). Поява перших машин.

14. Меблі часу Відродження.

15. Художник, інженер, винахідник Леонардо да Вінчі (1452 – 1519).

16. ХVІ ст., поява складних форм, втрата простих форм в архітектурі, речах. Перехід до бароко.

17. Українське бароко (ХVІІ–ХVІІІ ст.).

18. Епоха промислового виробництва (ХVІІ і ХVІІІ ст.).

19. Теоретичні передумови становлення дизайну у ХІХ ст. Виділення дизайну у професійний вид діяльності.

20. Філософські погляди на реформування суспільства і предметного світу Джона Рескіна та Вільяма Моріса (Англія).

Модуль ІІ

ЗМ 3

1. Модерн (новий стиль) кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

2. “Веркбунд” – одна з перших форм організації дизайну у промисловому виробництві (Німеччина, 1907).

3. Школа “Бауґауз” та її керівник архітектор Вальтер Гропіус.

4. Діяльність “Бауґауза”. Викладацький склад школи.

5. Видатні діячі культури початку ХХ ст.: архітектори Міс Ван дер Роє, Марсель Брейер; художники Василь Кандинський, Ласло Маголь Надь.

6. Засади функціоналізму у “Бауґаузі”.

7. Здобутки “Бауґауза”.

8. Становлення дизайнерської школи США.

9. Естетика раціоналізму у Франції.

10. Прагматизм мислення та нашарування в культурі США (20 – 30-ті роки

ХХ ст.).

11. Поява промислової архітектури. Будівлі “машинної доби” США (20 – 30-ті роки ХХ ст.).

12. Творчість архітектора Луїза Саллівена.

13. Нова архітектура Ллойда Райта.

14. Символ Америки – “автомобіль”. Творчість дизайнерів: Раймонда Лоці, Генрі Дрейфуса, Нормана Бела Геддеса, Уолтера Дарвіна Тіга, Дональда Дескі.

15. Американська школа “стайлінгу”. Стаф-дизайн і незалежний дизайн.

16. Теоретичні концепції дизайну 30-х років.

17. Вплив абстрактного мислення на дизайн.

ЗМ 4

18. Проблеми ергономіки в дизайні (Генрі Дрейфус).

19. Джордж Нельсон (1907 – 1986), його книжка “Проблеми дизайну” (1971).

20. Теоретичні засади формування дизайну 30 – 40-х років ХХ ст. Комерційне значення дизайну.

21. Дизайн в Україні (ХІХ – ХХ ст.). Історичний аспект.

22. Особливості сприйняття нової професії дизайнера Україною.

23. Творчість художників театру О.Хвостенка-Хвостова, А.Петрицького, Б.Косарєва, художника-виробника В.Єрмілова та інших.

24. “Конструктивізм” (ХІХ – ХХ ст.) – імпульс формування нового профе-сійного світогляду серед художників.

25. Вплив національних традицій та народних промислів на дизайн в Україні (ХІХ – ХХ ст.).

26. Школа М. Раєвської-Іванової (1869 р.) – предтеча Харківського художньо-промислового інституту.

27. Припинення викладання художніх дисциплін у технічних навчальних закладах.

28. Зародження дизайну в Галичині – ремесло і мистецтво.

29. Іван Левицький, Амвросій Ждоха – український стиль.

30. Новий етап розвитку дизайну в Україні (Харківський художньо-промисловий інститут).

31. Новий етап розвитку дизайну (Київський національний університет технології і дизайну, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

32. Новий етап розвитку дизайну в Україні (Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М.Бойчука).

33. Новий етап розвитку дизайну в Україні (Львівська академія мистецтв, Українська академія дизайну, Луцька школа).

34. Напрям дизайнерської освіти у Львівській політехніці (1959 – 1980). Львів – один із центрів проектної культури в Європі.

35. Сучасний дизайн (60 – 90-ті роки ХХ ст.). Етап інженерії, етап технологій та етап проектної культури. Участь дизайну у трьох системах: інженерії – технології – проектної культури.

36. “Завданий тон” американських дизайнерів. “Органічний модернізм” у теорії дизайну інтер’єрів і меблів.

37. Стиль поганого смаку в 50-х роках. Новий “Бауґауз” (США).

38. Американський Стафф-дизайн “Trew away”. Прогнозування. Нові концепції проектної культури: формування стилю життя “фірмовий стиль”.

39. Світоглядні засади підготовки дизайнерів для проектування “стильового середовища”.


	РОЗДІЛ ІІ ТЕОРІЯ ДИЗАЙНУ

Розділ 2. Теорія дизайну Тема 2.1. Напрями сучасного дизайну……………. Промисловий дизайн ………………………………… Графічний дизайн ……………...…………………….. Дизайн середовища ………………………………….. Формування “стилю життя” – “фірмового стилю” ………………………………………………… Нові форми організації простору …………………… Тема 2.2. Методичні принципи дизайну…………. Поняття про маркетинг………………………….…… Соціальні підвалини маркетингу …………………… Поведінка покупців ………………………………….. Маркетингова інформація …………………………... Маркетинговий підхід до розробки та реалізації промислових виробів. Від ідеї нового товару до комерційного його виробництва.…………………… Тема 2.3. Реклама…………………………………... Загальні відомості ……………………………………. Життєвий цикл товару ………………………………. Тема 2.4. Стилізація форми………………………... Загальна характеристика ……………………………. Головні види стилізації………………………………. Позитивні моменти й недоліки стилізації ………….. Тема 2.5. Дизайн окремих промислових та архітектурних виробів……………………………... Загальна характеристика ……………………………. Споживчі властивості промислового та архітектурного виробу ………………………………. Властивості промислового та архітектурного виробу, зумовлені виробництвом …………………... Головні чинники, що впливають на форму ………... Дизайнерський аналіз і синтез ……………………… Переваги і недоліки дизайну окремих промислових та архітектурних виробів ….…………. Тема 2.6. Дизайн предметних та архітектурних комплексів…………………………………………... Загальна характеристика…………………………….. Приклади проектування предметного та архітектурного комплексів ………………………….. Тема 2.7. Побудова ансамблю……………………… Загальна характеристика …………………………….. Цілісність та композиційна єдність ансамблю …….. Тема 2.8. Джерела активізації творчого пошуку………………………………………………... Інтуїція та логіка у творчому процесі………………. Евристика …………………..………………………… Візуальне мислення …………………………………. Тема 2.9. Арт-дизайн ……………………………….. Авторський дизайн …………………………………... Нові матеріали і технології. Новий погляд на дизайн ……………………………………………... Порядок вивчення дисципліни ……………………... Модулі 1, 2 Розділ балів, які присвоюються студентам ………… Шкала оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою ………………………………... Перелік питань, які виносяться на підсумкові модулі ………………….…………………


	ТЕМА 2.1 Напрями сучасного дизайну 127………Промисловий дизайн. 127………Графічний дизайн. 129………Дизайн середовища. 130………Формування “стилю життя” – “фірмового стилю”. 130………Нові форми організації простору.
Промисловий дизайн Графічний дизайн Дизайн середовища Формування “стилю життя” – “фірмового стилю” Нові форми організації простору	Сучасний дизайн і його велика кількість спеціалізацій об’єднуються трьома основними гілками, або трьома напрямками: дизайном промислових виробів, графічним дизайном та дизайном середовища. Зараз можна вже г оворити, що за останні кілька років в Україні стало більше уваги приділятися естетичним якостям виробів у всіх галузях народного господарства. Особливо це помітно в архітектурно-будівельній справі, відроджується вітчизняний промисловий дизайн, помітні здобутки в дизайні рекламно-поліграфічної продукції. Але для того щоб Україна могла експортувати за кордон не сировину, а промислові товари важкої та легкої промисловості, вироби вітчизняного декоративно-ужиткового мистецтва, необхідно ще багато зробити в напрямі створення цілісної системи проектування, експертизи естетичності виробів. Можна ствердити, що споживацькі якості товарів, у свою чергу, формують загальнокультурний рівень суспільства. На жаль, сьогодні ще дуже велика частка речей, що оточують людину, не витримують жодної критики щодо їх надійності та привабливості за формою. Дизайн промислових виробів – це художньо-проектна діяльність, спрямована на розробку промислових виробів з високими споживчими якостями. Ця діяльність охоплює проектування найрізноманітніших предметів та їх комплексів для подальшого виготовлення їх промисловим способом. Сюди входять: побутові речі, промислові прилади, апарати, верстати, засоби транспорту, меблі, одяг і т.д. Цей дизайн вимагає від фахівця всебічної підготовки. Необхідно поєднувати професійне художнє чуття із знаннями інженерно-технічної галузі, ергономіки, маркетингу та багатьох інших дисциплін. Не секрет, що більшість керівників виробництв розуміють дизайн як вузьку спеціальність, що надає виробам “товарного” вигляду, тому естетизація форми досягалася за рахунок певних процедур декорування зовнішнього вигляду. У процесі формоутворення масових промислових виробів найбільш прогресивні країни вже давно “косметичний підхід” (сталінг) замінили моделюванням форми виробів і прогнозуванням споживання (збуту продукції). Графічний дизайн – це художньо-проектна діяльність, основним засобом якої є графіка. Мета цієї діяльності – візуалізація інформації, призначена для масового поширення за допомогою поліграфії, кіно, телебачення, а також створення графічних елементів для промислових виробів і предметного середовища. Існують різновиди графічного дизайну: газетно-журнальна графіка (візуальна комунікація); телевізійна і промислова графіка (товарні й фірмові знаки, пакування тощо); суперграфіка (великі графічні елементи міського середовища). На порозі нового тисячоліття людство все більше звертало до створення машинних засобів перетворення інформації порівняно з традиційними ручними засобами. Обчислювальна техніка, в тому числі комп’ютер, – новий засіб праці, можливості використання якого все більше цікавлять не тільки інженерів, а й дизайнерів, художників, архітекторів. Різноманітні варіанти застосування цифрової обробки графічних даних отримали міжнародну назву – “ комп’ютерна графіка ”. Її найважливіший напрям – це реклама, інженерне проектування, архітектурне проектування, машинна мультиплікація і машинне образотворче мистецтво. Застосування комп’ютера може досить швидко погано або навіть посередньо привести дизайнера до того, що його витвори (вироби) не будуть мати нічого спільного з дизайнерською якістю. Отож, тільки в руках досить кваліфікованого спеціаліста, що має повний обсяг професійних навичок, комп’ютеризоване робоче місце дає реальні та кількісні результати. Друге місце посідають методи і принципи організації дизайнерської трудової діяльності. Навіть у випадку, коли у майбутньому будуть досягнуті найбільш повні співвідношення між машинними і людськими можливостями: мається на увазі насамперед можливість діалогу – проблема залишається. Річ у тім, що комп’ютер потребує від дизайнера можливість аналітично оцінювати особисту діяльність, передбачити в комплексних процесах послідовний ряд дій, свідомо підходити до планування стратегії проектної діяльності і вміння включити її до своєї роботи на принципах самоуправління. Застосування комп’ютера потребує також навичок користування у діалоговому режимі роботи єдиною професійною мовою зі своїм набором понять. Це не завжди легко. Необхідні інтелектуальні навички, здобуті тренуванням, сприятимуть повноцінному використанню комп’ютера для потреб графічного дизайну. Третя умова: сам комп’ютер, його переваги та недоліки, на яких хотілось би зосередити увагу. Визнано досвідом, що ручна графіка більш різноманітна, неповторна за результатами, а машинна більш презентабельна і має ергономічніші умови створення. Також визнано, що ручна графіка має такі недоліки, як низька продуктивність створення, а машинна графіка, точніше її технічні засоби “створення”, шкідливі для здоров’я людини. Дизайнерська освіта і виробництво повинні гармонійно поєднувати знання і засоби як автоматизованого графічного формоутворення результатів своєї творчості, так і ручного. Дизайн середовища – проектування комплексних об’єктів з позиції широкого охоплення проблеми взаємовідносин людини з природою, предметно-просторовим і соціально-культурним оточенням з метою створення гармонійного середовища. Дизайн середовища пов’язаний з проектуванням чи реконструкцією цивільних, виробничих і житлових комплексів, міського чи сільського середовища, тому його ще називають дизайном архітектурного середовища. За характером об’єкта розробки дизайн архітектурного середовища поділяється на такі різновиди: міський дизайн, дизайн житлового середовища, дизайн виробничого середовища. Кожна з названих гілок сучасного дизайну поділяється на велику кількість спеціалізацій. Однак методичні принципи діяльності дизайнерів усередині кожної гілки залишаються спільними, лише з деяким коригуванням на особливості об’єкта розробки. Методичні принципи дизайну – це фундамент, на який спирається дизайнер у своїй роботі. Дизайнер живе в сучасному світі, тобто у середовищі. Для нього і його творчості світ – це середовище, яке визначає напрям його зусиль і встановлення границь, за межами яких ці зусилля стають неефективними. Малі архітектурні форми естетично збагачують середовище, створюють комфортність перебування в ньому, встановлюючи масштабний перехід від людини до великих об’ємів сучасних будівель і споруд. Створення, візуальна передача і сприйняття образних форм середовища на етапі ескізного пошуку відбуваються за допомогою геометричних абстракцій у вигляді об’ємних фігур, відсіків площин та поверхонь, що їх обмежують, відрізків прямих та дуг кривих, якими описують їх контури. По-новому подивитись на роль дизайнерського професіоналізму та ринкової орієнтації змушують відомі обставини кінця ХХ ст. – поч. ХХІ ст.: глобалізація, погіршення стану довкілля, нові технології. Коли виробник з високою заробітною платою хоче вистояти у сучасній конкурентній боротьбі, то, окрім відмінної якості продукції, він має запропонувати вірогідну аргументацію того, що стоїть за його виробами і робить його вартісним не лише матеріально, а й емоційно та духовно. Необхідне формування, об’єднання, знаходження чогось неординарного, що відображало б “фірмовий стиль”. Формування “стилю життя” – “фірмового стилю”, тобто життя “в стилі”, є ідеальна модель людського перебування на Землі. Складові “стилю життя ” – архітектура, містопланування, транспорт, інженерія, ландшафтна архітектура, урбаністична географія в гармонійному їх поєднанні, що творить образ народу, в його регіональній чи місцевій своєрідності. У сучасній проектувальній культурі спостерігається пожвавлення інтересу до нових форм організації простору, до теми простору середовища для життя. Теоретики вважають, що практичне проектування оперує поки що занадто елементарними формами організації простору житлового середовища. З історії знаємо, що першим актом культури, який було здійснено людиною, був акт огороджування. Простір – не є щось готове, він формується природними засобами, коригується людськими вчинками, доповнюється і відновлюється теж людськими засобами. При формуванні простору необхідно застосовувати нові форми – мобільні форми, аеродинамічні форми, криві форми, форми об’ємних фігур, відсіків площин та поверхонь, що їх обмежують, відрізків прямих та дуг кривих, якими описуються їх контури.

	ТЕМА 2.2 Методичні принципи дизайну 132………Поняття про маркетинг. 132………Соціальні підвалини маркетингу. 134………Поведінка покупців. 135………Маркетингова інформація. 136………Маркетинговий підхід до розробки та реалізації промислових виробів. Від ідеї нового товару до комерційного його виробництва.

Поняття про маркетинг Соціальні підвалини маркетингу Поведінка покупців Маркетингова інформація Маркетинго-вий підхід до розробки та реалізації промислових виробів. Від ідеї нового товару до комерційного його виробництва

Матеріали, які висвітлюються в цій темі, присвячено методам дизайну, тобто фундаментові, на який спирається проектувальник у своїй роботі. Спочатку розглянемо методи. Метод –цесукупність способів для досягнення певної мети, виконання певної дії.Будь-який вид людської діяльності має свої методи. Наприклад: будівництво – свої, землеробство – свої, дизайн – свої. Далі розглянемо методичні принципи сучасного дизайну. Послідовність розгляду така: кожний дизайнерський твір призначений для того, щоб ним користувалися люди, то його так чи інакше купуватимуть і продаватимуть. Починаючи роботу над проектом, дизайнер мусить вивчити ситуацію на ринку щодо свого об’єкта проектування і знати, як зорієнтувати подальші дії, тому спочатку будемо розглядати проблеми маркетингу в їх відношенні до дизайнерських проблем. Пізніше розглянемо матеріал, який висвітлює сутність базових методичних підходів до об’єкта проектування, які склалися у дизайні архітектурного середовища сьогодні, а саме: стилізація форми, дизайн окремих архітектурних виробів, дизайн предметних та архітектурних комплексів. Вкінці будемо розглядати методи і прийоми активізації творчого пошуку у дизайні архітектурного середовища. З’ясовувати, що таке нестандартне, нешаблонне мислення, як воно діє, а потім спонукати до культивування у собі власних задатків до такого мислення. Мета теми: - пояснити суть маркетингу як виду людської діяльності; - висвітлити існування окремих груп споживачів; - розкрити етапи процесу прийняття покупцем рішення про купівлю; - описати способи збирання маркетингової інформації. Послідовність викладання матеріалу зумовлюється ступенем складності і визначається принципом “від більш простого до складнішого”. “Маркетинг”, що стоїть за цим поняттям? Помилково його іноді ототожнюють зі збутом і стимулюванням. Інколи дивуються, дізнавшись про те, що найважливішим елементом маркетингу є зовсім не збут. Збут – це верхівка маркетингового айсберга. Він є лише однією з багатьох його функцій, причому часто не найсуттєвішою. Коли добре попрацювати над такими розділами маркетингу, як виявлення споживчих потреб, розробка відповідних їм товарів і встановлення на товари певної ціни, налагодити систему їх продажу і ефективно простимулювати збут, то такі товари йдуть легко. Хто з нас не знає про так звані “ходові товари”, за ними завжди полюють споживачі. Стали вони такими тому, що були потрібними. Це не товари-наслідувачі, а вироби, що чітко відрізняються від тих, які вже існують. Ці вироби пропонують споживачам нові вигоди. Мета маркетингу – зробити зусилля щодо збуту непотрібними, добре пізнати та зрозуміти клієнта, що товар чи послуга точно підходитимуть йому і тому продаватимуть себе самі. МАРКЕТИНГ – вид людської діяльності, спрямований на вдосконалення нужд і потреб за допомогою обміну. Щоб краще зрозуміти це, розглянемо такі поняття: нужда, потреба, запити, товар, обмін, угода, ринок. В основі маркетингу лежить ідея людських нужд. НУЖДА – почуття нестачі чого-небудь. Людина відчуває нестачу їжі, одягу, тепла, духовної близькості, прихильності, впливовості, престижу тощо. Вихідними складовими частинами природи людини є нужди. Коли нужда не вдовольняється, людина відчуває себе знедоленою та нещасливою. Така людина або шукає те, що може задовольнити нужду, або робить спробу “приглушити” її. Другою вихідною ідеєю маркетингу є ідея людських потреб. ПОТРЕБА – це нужда, що прийняла специфічну форму відповідно до культурних особливостей та особистості індивіда. Потреби відображаються у речах, які здатні задовольнити нужду в той спосіб, котрий є притаманним культурному устрою певного суспільства. Наприклад, мешканець України, що зголоднів, найімовірніше потребуватиме сала з хлібом або борщу і вареників, а мешканець острова Балі, що зголоднів, потребуватиме плодів манго. Потреби є безмежні, а ресурси їх задоволення – обмежені. ЗАПИТ – потреба, підкріплена купівельною спроможністю. Людина завжди шукає ті вироби, які спроможна купити. Так, хтось купить чотирикімнатну квартиру в будинку “Люкс”, хтось двокімнатну у звичайному районі, а хтось – “хрущовку”, залежно від своїх специфічних потреб і ресурсів. Про існування товарів для їх вдоволення наводять на думку людські потреби й запити. ТОВАР – це все, що може задовольнити нужду чи потребу; його приносять на ринок для того, аби люди його придбали. Людина має потребу виглядати красиво – товари можуть задовольнити цю потребу. Якщо товар відповідає бажанням споживача, то більшого успіху досягає виробник. Очевидно, що виробники повинні шукати споживачів, яким вони хочуть продавати, з’ясовувати їх потреби, а потім за допомогою дизайнера створити товар, що якнайповніше задовольняє ці потреби. МАРКЕТИНГ – має місце тоді, коли вирішують задовольнити свої нужди й запити за допомогою обміну. ОБМІН – акт отримання від будь-кого бажаного предмета, віддаючи за це щось взамін. Обмін – це один із способів, за допомогою якого людина може отримати бажаний предмет. Основним поняттям маркетингу є обмін, а основною одиницею виміру є угоди. УГОДА – комерційний обмін цінностями двома сторонами. Поняття “угода” без посередньо підводить до поняття “Ринок”. РИНОК – це сукупність покупців товару (тих, що вже існують і потенційних). Чинників, які впливають на прийняття людьми рішень стосовно того, що купувати, існує багато. Поведінка покупця ніколи не буває простою. Покупці відрізняються один від одного віком, освітою, рівнем доходів, етнічною приналежністю. Кілька прикладів. Негри порівняно з білими менше займаються “відшукуванням” товарів і найчастіше є постійними покупцями найближчих до їх помешкань крамниць. Вони частіше за білих слухають радіо. Інший приклад – молоді люди. Вони витрачають непропорційно багато на модний одяг, платівки, магнітофони, туалетні речі тощо. Для них характерною рисою є слабка прихильність до традиційних речей та підвищення цікавості до нових товарів. Зробимо спостереження. Як споживач здійснює купівлю? На своєму шляху він долає кілька етапів: усвідомлює нужду, шукає інформацію, оцінює варіанти, приймає рішення про купівлю, а потім ще й відповідно реагує на те, що купив. Збуджений споживач, усвідомивши нужду, можливо, шукатиме додаткову інформацію. Коли збудження виявилося сильним, а товар, що може його задовольнити, є легкодоступним, споживач купить його. Якщо ні, то нужда “відкладеться” в його пам’яті. Споживач, який змушений шукати інформацію, звертається до таких джерел: - особисті джерела (сім’я, друзі, сусіди, знайомі); - комерційні джерела (реклама, продавці, пакування, виставки); - засоби масової інформації; - джерела емпіричного досвіду (візуальне вивчення виробу, сприймання його на дотик, спроба користуватися ним). Споживач отримує найбільше інформації про товар від комерційних джерел, а найефективнішими є особисті джерела. Оцінюючи товар, споживач розглядає його як певний набір властивостей. Споживач звертає увагу найперше на ті властивості вибору, які стосуються його нужди. Взявши до уваги всі варіанти, споживач наближається до прийняття рішення про купівлю. Тут можуть виникнути перешкоди. Наприклад, хтось із членів родини дасть якусь пораду, або бюджет сім’ї коливається. Купівля відбулась. Робота фахівців ринку не закінчується на цьому, а продовжується. Задоволення або незадоволення товаром позначається на подальшій поведінці споживача. У всіх випадках продавець, що не зумів задовольнити вимоги клієнта, багато втрачає. Завдання розробників нових товарів – зрозуміти різних учасників процесу купівлі та розібратися в основних чинниках, що впливають на поведінку покупців. Більшість фірм у давнину були дрібними, і їх працівники знали своїх клієнтів особисто. Маркетингову інформацію збирали працівники, спілкуючись з людьми, спостерігаючи за ними, опитуючи їх. Ситуація змінилася у ХХ ст. По-перше – фірми розширюють територію свого ринку, отже, працівники вже не знають своїх покупців. По-друге – у багатьох покупців відбувається перехід від ринку до більш витончених запитів. Доходи покупців зростають, вони стають прискіпливішими при виборі товарів, а через це продавцям важче передбачити їх реакцію на ті чи інші властивості товарів – потрібні ретельні дослідження. По-третє – відбувається перехід від конкуренції у цінах до нецінової конкуренції. Продавці ширше користуються не ціновими знаряддями маркетингу: присвоєння товарам марочних назв, реклама й стимулювання збуту. Їм потрібна інформація про те, як реагує ринок на використання цих знарядь. Існують такі способи збирання маркетингової інформації: спостереження, експеримент, опитування. Спостереження– спосіб збирання інформації, коли ведуть безпосереднє спостереження за людьми та обстановкою. Експеримент– це спосіб збирання даних. Він потребує організаційних витрат, але дає дані високої достовірності. Наприклад, коли розчинна кава вперше з’явилася на ринку, то господарки не хотіли її купувати. Жінки скаржилися, що кава відрізняється за смаком від звичайної. Однак у процесі експерименту (тести наосліп) багато з них не змогли відчути різниці між філіжанкою розчинної та заварної кави. Опитування – спосіб збирання інформації, який є чимось проміжним між спостереженням і експериментом. Опитування проводять з метою дізнатися про переконання, уподобання людей, про ступінь їх вдоволеності і т.п. Найпоширенішим інструментом опитування є анкета. Цей розділ теми має на меті викласти матеріал про етапи розробки нового товару з позицій маркетингу, розповісти про те, як створюються й доводяться до споживачів рекламні звернення, пояснити, як знімається стратегія маркетингу впродовж життєвого циклу товару. Створити новий товар – нелегка й ризикована справа. На ринку товарів широкого вжитку зазнає невдачі 40 % усіх новинок, що пропонуються. На ринку товарів промислового призначення невдачі зазнає 20 % усіх новинок. Щоб зменшити ймовірність провалу, розробники нового товару повинні весь час культивувати настанову на виявлення прихованих за будь-яким товаром нужд покупця. Треба знати, що продаються не властивості товару, а вигоди від нього. Приклад. Припустимо, що автомобілебудівник пройшов шлях створення електромобіля, який може рухатися зі швидкістю 90 км/год й проходити 200 км до чергової підзарядки. За оцінками, його експлуатаційні витрати будуть майже вдвічі менші, ніж у звичайного авто. Це є ідея товару. Однак товарних ідей споживачі не купують. Вони купують товар. Завдання розробника – проробити певну кількість ідейних задумів, оцінити їх відносну привабливість, вибрати кращих із них і довести задум до стадії виробництва. Товарні задуми електромобіля можуть бути такі: Задум 1. Недороге міні-авто, призначене для поїздок лише у межах міста на невеликі відстані. Задум 2. Електромобіль середніх розмірів і середньої вартості на роль універсального сімейного автомобіля. Задум 3. Малогабаритне авто, середнього класу вартості, розраховане на молодих людей. Необхідно перевірити задуми. Випробування задуму на групі людей, які вважаються потенційними споживачами, їх просять відповісти на низку запитань. Наприклад: чи зрозумілий Вам задум електромобіля? У чому Ви вбачаєте переваги електромобіля порівняно зі звичайним авто? Чи може електромобіль вдовольнити вашу нужду? Чи купили б Ви електромобіль? Припустимо, що на запитання про намір здійснити купівлю 10% споживачів відповіли “так”, а 5% - “можливо”. Розробники товару співвідносять цифри з відповідною загальною чисельністю представників конкретної групи споживачів і розраховують обсяг збуту. Щоправда, розрахункові величини будуть суто орієнтовними. Припустимо, що якийсь варіант задуму товару з успіхом подолав етап аналізу можливостей виробництва і збуту. Після цього починається етап розробки промислового виробу, в ході якого задум повинен перетворитися на реальний товар. Розробникам необхідно з’ясувати, як саме споживачі перевіряють, чи добре зроблене авто. Деякі грюкають дверима авто. Коли дослідний зразок готовий, його випробовують. Припустимо, що дослідний зразок з успіхом пройшов випробування на запрошених споживачах. Після цього влаштовують випробування у ринкових умовах, розгортаючи комерційне виробництво. Ринкові випробування дають інформацію для прийняття остаточного рішення про доцільність випуску нового товару. При входженні на ринок з новим товаром фірма повинна вирішити – коли, де, кому та як його запропонувати. Фірма матиме рацію, зачекавши і тоді, коли економіка перебуває в стані спаду. - Де краще випускати товар на ринок? - Кому треба запропонувати новий товар? - Як треба виводити новинку на ринок? Перш ніж електромобіль потрапить у демонстраційні зали, бажано заздалегідь провести рекламну кампанію.

12 3 4 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2025 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных