Суть аудиту, історичні аспекти його розвитку і становлення в Україні

ТЕМА 1. Сутність і предмет аудиту

Лекція 1 Сутність і предмет аудиту

Питання:

1.Сутність аудиту, історичні аспекти його розвитку і становлення в Україні

2.Види аудиту

3.Об’єкти аудиторської діяльності. Функції аудиту в ринковій економіці

4.Мета аудиту. Загальні принципи аудиту та вимоги до нього

Мета: здобуття основних понять про аудит та аудиторську діяльність

Література: [1]; [31, с. 60-83; 92-99; 110-120]; [35, с. 5-78]; [33, с. 18-30].

Суть аудиту, історичні аспекти його розвитку і становлення в Україні

Аудит, як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Так у Стародавньому Єгипті (3400-2980 рр. до н.е.) через кожних два роки проводилася інвентаризація рухомого і нерухомого майна. У Стародавній Греції особлива увага приділялася контролю збереження власності. Крадіжки греки розглядали як матеріальну шкоду.

В Афінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов’язків яких входило складання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль.

У Китаї у VІІ ст. до н.е. було запроваджено посаду головного аудитора, основним обов’язком якого було визначити чесність урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами, майном.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324р. Едуард ІІ призначив трьох державних аудиторів. Є немало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнах Європи.

Потужним поштовхом для розвитку аудиту стало розмежування функцій та інтересів між підприємцями в епоху капіталізму, коли власник для керівництва підприємством наймав спеціальний апарат управління. Для того, щоб попередити зловживання, невірний розподіл прибутку, приховування доходів і витрат власник був вимушений проводити перевірку фінансової звітності незалежним аудитором.

У 1962 р. в Англії виходить закон про компанії, згідно з яким вони були зобов’язані 1 раз на рік запрошувати незалежного аудитора для перевірки та підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення з обов’язкового незалежного аудиту були прийняті у Франції (1867), США (1887), Германії (1931).

До того ж розвиток аудиту був зумовлений спільними інтересами акціонерів, власників і банків (аудиторське підтвердження фінансового стану забезпечувало вищі гарантії отримання кредитів); власників і майбутніх інвесторів та акціонерів; власників, постачальників та покупців.

Таким чином, причинами виникнення, становлення і розвитку аудиту були не тільки розмежування а й спільність інтересів.

Керівництво крупних АТ не в змозі самостійно ефективно контролювати діяльність підвідомчих підприємств, менеджерів і тому створює систему внутрішнього аудиту.

На території України та інших країн СНД в складі царської Росії уже в 1811 р. існував державний контроль. Аудиторська незалежна діяльність не знайшла розвитку. У колишньому СРСР також функціонував лише державний контроль.

Нові умови господарювання об’єктивно зумовили необхідність розвитку аудиту. Спочатку він стосувався перш за все діяльності СП.

В Україні широкий розвиток аудит дістав з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” та створенням Аудиторської палати України (АПУ) і Спілки аудиторів України.

Але податковий характер бухобліку і звітності, нерозвиненість фондового ринку, відсутність інформації та користувачів, здатних сприймати та використовувати цю інформацію, покладаючись на думку аудитора про її достовірність призвели до того, що місце і роль аудитора було зведено до консультанта з оподаткування і обліку.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Завдання аудиту наведені на рисунку 1.1.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.

Отже, виникнення та розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю пов’язані з урізноманітненням форм власності капіталу та потребою його раціонального використання.

Види аудиту

Аудит можна класифікувати за наступними ознаками.

За організаційними ознаками аудит поділяють:

Регламентований – його проведення регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов’язковому аудиту.

Проведення аудиту є обов’язковим в наступних випадках:

- підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю;

- обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб’єктів господарювання з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

- перевірка фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- емітентів цінних паперів;

- державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності;

- порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом;

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Договірний – об’єкт аудиту, обсяг робіт та строки їх виконання обговорюються угодою між підприємцями і аудиторською організацією.

Внутрішній – проводиться власником залежно від потреб управління.

Державний – його здійснюють аудиторські підрозділи ДПА, які перевіряють стан обліку, повноту та своєчасність нарахування та сплати податків.

За процесуальними ознаками (за участю різних фахівців) аудит поділяють:

Однопредметний – досліджуються питання одного предмету аудиту (платоспроможності).

Багатопредметний – комплексний аудит, у проведенні якого беруть участь фахівці різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій.

Комісійний – проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні аудит поділяють на:

Запобіжний – це аудит, який має запобігати конфліктним ситуаціям фінансово-господарської діяльності до їх виникнення (на стадії підготовки технології виробництва), проводиться здебільшого внутрішнім аудитом.

Перманентний – проводиться безперервно у процесі діяльності підприємства (внутрішній або договірний аудит).

Ретроспективний – здійснюється після виконання господарських операцій, здебільшого за минулий рік.

Стратегічний – аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми на перспективу.

Крім того, аудит поділяють на добровільний та обов’язковий; зовнішній і внутрішній.

Всі види аудиту взаємопов’язані в єдину систему фінансово-господарського контролю і спрямовані на вдосконалення підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання в умовах ринкових відносин та на активізацію економічної діяльності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: