Етапи проходження практики

Програма проходження будь-якої практики передбачає такі етапи: підготовчий, виконавчий, підсумковий.

Перший – включає розв’язання всіх організаційних питань. Розпочинається настановчим семінаром, який проводить представник факультету, зазвичай керівник практики. Під час цього семінару представники закладів, у яких буде проходити практика, знайомляться з її програмою, погоджують вимоги до діяльності студентів, режим роботи, форми звітності по практиці, вирішують інші організаційні питання.

Під час даного етапу студенти ознайомлюються з термінами, завданнями, програмою, вимогами до ведення облікової та звітної документації, розподілом за обʼєктами, керівниками практики.

Виконавчий етап – це ознайомлення з установою, у якій студент буде працювати, складання ним індивідуального плану роботи, оформлення щоденника практики, діяльність відповідно до окресленого плану, попередня розробка різних форм та видів роботи під час практики, консультації з викладачами – керівниками практики.

Упродовж другого етапу студент виконує основні завдання, аналізує й обговорює з керівниками отримані результати, визначає тему виступу на заключній конференції.

Під час підсумкового етапу у встановлений термін (як правило протягом трьох календарних днів) оформляє звіт практики, студент отримує письмовий відгук керівника практики.

Завершує практику підсумкова конференція (звіт з практики). Студенти готують виступи, виставку матеріалів, які відображають хід і результати такої діяльності. Упродовж конференції студенти виступають, обмінюються інформацією про специфіку діяльності спеціалістів у туристичній сфері в різних установах. Дана форма дає змогу всім студентам отримати цілісне уявлення про «професійне поле» майбутньої професії.

Отож, практика забезпечує поєднання теоретичного навчання туристів з їх практичною діяльністю, визначає ступінь професійної придатності та надає можливість студентам-практикантам переконатись у правильності обраного професійного шляху.

2.2. Основні вимоги до оформлення звітів практики

Практикант складає звіт про практику, у якому висвітлює виконану роботу. Цей звіт повинен містити найповнішу, але лаконічну характеристику самостійної роботи практиканта. Переказ у звіті матеріалів, що викладені в інструкціях, навчальних посібниках і лекціях не допускається.

Звіт про виконану роботу практикант складає у відповідній послідовності за розділами, що передбачені змістом практики. Розділи, окремі питання звіту мають бути чітко визначені, викладені в логічній послідовності і конкретизовані. Таблиці, ілюстративний матеріал, додатки повинні бути змістовними і оформлені відповідно до стандартів виконання письмових робіт у вищій школі.

У звіті мають бути наведені стислі описи виконаних практикантом операцій з посиланням на копії відповідних документів. Студент повинен викласти аналіз зібраних аналітичних матеріалів, які знаходять своє відображення у численних розрахунках, статистичних таблицях, графіках, діаграмах. До звіту додаються копії документів про виконану роботу.

Звіт практиканта про практику перевіряє і підписує керівник бази практики. Звіт завіряється печаткою установи – бази практики. В останній день практики проводиться співбесіда, за результатами якої у письмовий звіт ставиться підпис керівника бази практики з відбитком печатки. Вибуваючи з бази практики, потрібно зробити відмітку у щоденнику з практики.

Структура звіту

Звіт з практики повинен мати обов’язкові складові, що розташовуються у певній послідовності:

- титульна сторінка;

- зміст;

- вступ;

- основна частина;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки

Оформлення звіту практики

Звіт набирається на комп’ютері в текстовому редакторі Word і друкується на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210x297 мм). Допускається представляти таблиці й ілюстрації на аркушах формату A3 (297x420 мм). Розміри полів на сторінці: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм. Шрифт Times New Roman розміром 14 пунктів, чорного кольору, через півтора інтервали, абзацний відступ – 10 мм, вирівнювання – по ширині.

Загальний обсяг звіту (не враховуючи додатки) складає 25-30 сторінок. Обсяг звіту про практику для студентів V- V І курсів становить – 30-40 сторінок машинописного тексту. Орієнтовний обсяг структурних складових звіту: вступ–2-3, основна частина – 20-25, висновки – 2-3 сторінки. Мова – українська.

Дозволяється використовувати комп’ютерні можливості акцентування уваги на визначеннях, термінах, важливих особливостях, застосовуючи різне зображення шрифту: курсивне, напівжирне, виділення за допомогою рамок, розрядки, підкреслення тощо.

Забороняється використання засобів редагування і форматування тексту (ущільнення, зміна інтервалів, полів тощо) з метою зміни обсягу роботи в сторінках у більшу або меншу сторону.

Друкарські помилки та графічні неточності, які виявлені в тексті, допускається виправляти стиранням або замальовуванням коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способами. Вписувати в надрукований текст окремі слова, формули або знаки необхідно лише чорним чорнилом. Допускається не більше двох таких виправлень на одну сторінку.

Статистичний матеріал повинен відображати нові дані (не старіші 3 останніх років). За відсутності планових показників по окремих видах діяльності допускається використання тільки фактичних даних із обов’язковим зазначенням джерела отримання даних.

Титульна сторінка – перша сторінка звіту (додаток З), де вказуються:

- повна назва організації, в якій підготовлена робота (університет, факультет, кафедра);

- вид (назва практики);

- База практики, її повна юридична адреса;

- дані студента (курс, прізвище, ініціали);

- інформація про керівника практики від університету та членів комісії (посада, науковий ступінь, вчене звання, ініціали, прізвище).

Зміст – друга сторінка звіту практики. Дається пронумерований арабськими цифрами перелік всіх розділів, підрозділів, додатків із вказівкою номерів сторінок, з яких починаються ці елементи роботи (додаток К).

У вступі послідовно викладаються: вид та терміни проходження практики; мета та завдання практики; об’єкт та предмет дослідження; загальний опис бази практики.

Основна частина звіту найбільша за обсягом, займає не менше 20-25 сторінок роботи. Саме у ній відображається виконання індивідуальних завдань, що ставились перед студентом на період проходження практики. Розділи звіту повинні відповідати тематиці індивідуальних завдань. Порядок викладу матеріалу завжди підпорядкований меті практики. Поділ матеріалу на розділи та підрозділи, їх послідовність мають чітко відповідати програмі практики. Кожний розділ роботи починають з нової сторінки, а підрозділ – на тій же сторінці.

Заголовки розділів звіту друкують прописними (великими заголовними) буквами, шрифт – Times New Roman, напівжирний, розміром 14 пт, вирівнювання – по центру.

Заголовки підрозділів друкують рядковими буквами (окрім першої прописної) з абзацного відступу напівжирним шрифтом розміром 14 пт, вирівнювання – по ширині сторінки (додаток Л).

У кінці заголовків крапку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більш речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом або між двома заголовками повинна складати два міжрядкові інтервали.

Сторінки нумеруються арабськими цифрами, при цьому зберігається суцільна нумерація всього тексту (від першої до останньої сторінки зі всіма вставками). Номер сторінки ставиться у верхньому правому кутку без крапки в кінці. Титульну сторінку включають в загальну нумерацію, але номер сторінки не проставляють.

Розділи і підрозділи основної частини роботи нумеруються арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ» без знаку «№». Номер складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу) або «1.3.2» і так далі. Заголовок розділу друкують з нового рядка, наступного за номером розділу. Заголовки підрозділів пишуть після їх номерів через пробіл на тому ж рядку.

Структурні частини «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не нумеруються, але входять до загальної нумерації сторінок.

Посилання на джерела у тексті звіту проставляються в прямих дужках цифрою, відповідною порядковому номеру джерела в списку використаних джерел. Наприклад: [7, с. 25], де перша цифра означає номер джерела в списку використаних джерел; друга цифра – номер сторінки джерела, з якій взято матеріал.

Посилання даються при прямому і непрямому цитуванні на всі види опублікованих і неопублікованих документів на будь-яких носіях, а також на складові частини документів. Якщо один і той же матеріал перевидано неодноразово, то слід посилатися на його останнє видання.

У висновках формулюються практичні рекомендації та пропозиції що випливають з дослідження та відображається факт виконання індивідуального завдання з практики. Висновки повинні відповідати поставленій меті, завданням та програмі практики.

Список використаних джерел оформляється відповідно до вимог державного стандарту ДОСТ 7.1-8.4 (додаток М).

Перелік використаних джерел рекомендується складати за абеткою в наступній послідовності:

- закони України;

- укази Президента України;

- декрети й ухвали Кабінету Міністрів України;

- монографії, книги, статті, збірки документів приводяться в алфавітному порядку за прізвищем авторів;

- іноземні джерела;

- статистичні щорічники і бюлетені;

- ресурси електронних бібліотек.

- офіційні сайти туристичних підприємств (закладів розміщення, туристичних агенцій, підприємств харчування, лікувально-оздоровчих закладів і т.д.)

Бібліографічний список нумерується від першої до останньої назви. Підзаголовки до окремих типів документів не робляться, кожний документ нумерується окремо. Роботи одного автора розміщуються відповідно до алфавіту назв або хронології написання праць.

Назви праць прийнято писати мовою оригіналу. Спочатку вказується література на мовах народів, що користуються кирилицею, потім література на мовах народів, що користуються латиницею. Нумерація всіх використаних джерел суцільна – від першого до останнього.

Бібліографічний опис містить наступні області:

- прізвище автора або прізвища авторів з прописної букви;

- основний заголовок;

- підзаголовні дані;

- відомості про видання;

- місце видання:

- видавництво або організація, що видає;

- дата видання;

- обсяг (у сторінках).

Кожна область опису відділяється від подальшої спеціальним розділовим знаком «крапка, тире» (–). Після назви міста перед назвою видавництва ставиться знак (:). Відомості про статтю і видання, в якому опублікована стаття, розділяється знаком «дві похилі риски» (//). Знак «похила риска» (/) передує відомостям про відповідальність.

Вказівка обсягу книги є обов’язковою. Опис, літератури на іноземних мовах виконується по тих же правилах.

Місто видання Київ, Москва, Санкт-Петербург, Ленінград у всіх випадках пишуться скорочено (К., М., Спб., Л.). У іноземних виданнях скорочуються: London – L., Paris – Р., New York – N.Y. Решта міст приводиться повністю.

Оформлення ілюстрацій, таблиць та формул

Таблиці використовуються для представлення цифрового матеріалу. Вони розміщуються безпосередньо за текстом, в якому згадувалися вперше. На всі таблиці мають бути посилання у тексті. Таблиці нумерують арабськими цифрами, які ставляться по правій стороні над заголовком таблиці. Після слова «Таблиця» знак «№» і крапка не ставляться. Заголовок слід поміщати над таблицею по центру, без абзацного відступу. При оформленні таблиць допускається застосовувати в таблиці шрифт на 1-2 пункти менший, ніж в основному тексті. Якщо приведені дані запозичені, треба указувати джерело інформації (додаток Н).

Таблиці слід розміщувати так, щоб їх можна було читати без повороту тексту. Якщо таке розташування неможливе, таблицю розташовують так, щоб для її читання треба було повернути сторінку за годинниковою стрілкою на 90 градусів.

Ілюстративні матеріали повинні відповідати форматові А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи, якщо вони розміщуються по тексту роботи, або розміщують, як звичайно, у додатках.

Ілюстрації (малюнки, графіки, карти та ін.) слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації, приведені в тексті, мають бути посилання. Не допускається одні і ті ж результати представляти у вигляді ілюстрації і таблиці.

Ілюстрації позначають словом «Рис.», далі проставляється номер і робиться підпис (додаток Н). Допускається наскрізна нумерація малюнків або в межах кожного розділу окремо. Наприклад: Рис. 3.2 (другий малюнок третього розділу). Текст пояснень (підрисунковий текст) розташовують під заголовком малюнка по ширині сторінки.

Всі математичні формули і вирази, які є в звіті, необхідно пояснити. Якщо формула запозичена з літератури, можна обмежитися посиланням на джерело і розкрити сутність символів, що входять в неї. Оригінальні формули пояснюються в ході їх обґрунтовування. При цьому приводяться не всі елементарні проміжні результати, а лише основні етапи виведення формули і кінцевий результат.

Позначення величин пояснюють при їх першій появі у тексті. Доцільно пояснювати всі позначення, що містить заключна формула, особливо, якщо ця формула є розрахунковою.

Всі математичні вирази, а також знаки математичних дій в тексті, з метою досягнення єдиного стилю друкуються прописними буквами.

При написанні математичних формул особливу увагу слід звертати на чітке виділення індексів і показників ступеню, розташування і довжину дробової риски тощо.

Формули в звіті з практики підлягають наскрізній нумерації. Номер формули розташовується в круглих дужках і нумерується на правій стороні аркуша на рівні останнього рядка формули: наприклад: (1).

Написання числівників. Якщо абзац починається з числівника, то він завжди пишеться словами. Наприклад: «Двадцять відсотків палива використовується на…».

Однозначні кількісні числівники пишуться словами. Наприклад: «…у двох країнах здобувається апатит…»; «…програма розвитку розрахована на п’ять років»

Багатозначні кількісні числівники пишуться цифрами. Наприклад: «35 років в строю…»; «775 іноземних кораблів…».

Кількісний числівник, записаний арабськими цифрами і назване разом з іменником, не має відмінкового закінчення. Наприклад: у 10 країнах…

Однозначні і багатозначні порядкові числівники, як правило, пишуться словами, наприклад: третій рівень.

Порядкові числівники, що входять до складу складних слів, і в наукових текстах пишуться цифрами, наприклад: 5-відсоткова знижка. Порядкові числівники, записані арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. Якщо порядкові числівники закінчуються на дві голосні букви, на букву «і» або на приголосну букву, відмінкове закінчення складається з однієї букви. Наприклад: у 2008-му році, 122-е місце, 15-а вулиця, 5-й том.

Якщо порядкові числівники закінчуються на приголосну і голосну букви, відмінкове закінчення складається з двох букв, наприклад: «…капітан 2-го рангу…». порядкові числівники, записані римськими цифрами, не мають відмінкових закінчень, наприклад: XX століття.

Дослідження міжнародних відносин, економіки, політики та туризму країн світу потребує збору фактичного та статистичного матеріалу та його самостійного опрацювання. Це стосується насамперед статистики, що публікується у статистичних щорічниках різних країн. Дані повинні наводитися в однакових одиницях виміру: абсолютних (млн. грн., тис. дол. США, шт.) або відносних (%). Допускаються лише загальноприйняті скорочення, а символи, які використовуються в англомовних джерелах повинні бути наведені відповідно до українських норм. Наприклад, не $ 100,000, а 100 тис. дол. США.

Лапки, дужки, крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, позначенням %, ‰, $, € і подібні до них не відділяються пробілом від слова або числівника, з яким вони пов’язані.

Статистичні дані, як правило, необхідно оформляти у вигляді таблиць.

Оформлення додатків

Розділ «ДОДАТКИ» є самостійною частиною роботи. Не допускається включення в додаток матеріалів, на які відсутні посилання в тексті.

Додатки звіту з практики містять:

1) картографічні джерела (карти, картосхеми, схеми маршрутів);

2) таблиці проміжних статистичних (цифрових) даних тощо;

3) ілюстрації, рисунки, фотографії тощо.

Додатки оформлюють як продовження звіту з практики на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті звіту. Додатки повиненні починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Справа на сторінці над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, И, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А. 2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

На кожен додаток повинно бути посилання у тексті звіту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: