ІНСТИТУТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Досягненн я завдань і цілей ЄС покладено на його інститути. Інститути ЄС не мають аналогів ні на національному, ні на міжнародному рівнях. Серед них необхідно виділити 4 основних: Європейськи й Парламент, Раду Міністрів, Європейську Комісію та Європейськи й Суд Правосуддя (ЄСП). Ці інститути є спіль- ними як для Співтовариства, так і для ЄС. Кожен з них діє виключно в межах своїх повноважень, передбачених установ- чими договорами Співтовариства. Лісабонськи й Договір, у разі його ратифікації усіма державами-членами ЄС, внесе певні зміни до компетенції та складу зазначених інститутів та додасть до їх переліку ще оди н — Європейську Раду.

Розподіл влади між зазначеним и інститутами не відповідає традиційним уявленням про поділ влади на 3 гілки — не можна сказати про виключн о виконавчі, законодавчі або судові повно - важення будь-якого з інститутів (органів). Баланс влади відбу- вається дещ о інакше і відповідає складній юридичній природі ЄС. Інститути розрізняют ь не за колом повноважен ь (адже, майже всі вон и певною мірою беруть участь у законодавчому процесі або мають визначені виконавчі функції), а відповідно до того, чиї інтереси вони представляють. Так, Європейськи й Парламент представляє в першу чергу інтереси народу Об'єд - нано ї Європи, Рада Міністрів виража є волю держав-членів, Європейськ а Комісія обстоює інтереси самого ЄС.

Для того, щоб зрозуміти, як функціону є ЄС, необхідно пе- редусім з'ясувати природу кожного з цих інститутів і механізм розподілу повноважень між ними.

Л. Рада Міністрів

Досягненн я мети ЄС потребує створенн я спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також запровадження спіль- ної економічно ї політики держав-членів. Якщ о перше досяга - ється в рамка х діяльност і інститутів ЄС, то друге потребує тісної кооперації самих держав-членів. Рада Міністрів є одно - часно міждержавним та наддержавним органом, яки й об'єдну є ці 2 сфери, оскільки Рада Міністрів, з одного боку, є інститутом ЄС, а з іншого — складається з представників держав-членів. Разом з Європейськи м Парламентом Рада Міністрів бере участь у законотворчом у та бюджетному процесах. Крім того, Рада

Міністрів прийма є більшість рішен ь з питань спільної зовні- шньої політики та політики безпеки, а також щодо координації економічної політики Співтовариства.

Склад. Рада Міністрів складається з представників від кож- ної держави-члена, які представляють свою державу на рівні міністерств та мають повноваженн я діяти від імені свого уряду. Як правило, цими представниками є міністри закордонних справ, але ним и тако ж можут ь бути й інш і міністри, залежн о від питання, як е обговорюється. Таки м чином, делегати обстоюють як інтереси своєї держави, так і ЄС в цілому. Посаду Прези - дента Ради Міністрів по черзі займають представники кожної держави-член а на 6-місячни й строк у порядку, яки й визнача- ється Радою Міністрів (ст. 203 Договору про Співтовариство). Засідання Ради Міністрів проводяться закрито, якщ о вона одно - стайно не прийм е рішенн я про відкрите засідання.

Повноваження. Рада Міністрів, яка розташована в м. Брюссель (Бельгія), має повноваженн я приймати рішенн я і здійснює ці повноваженн я відповідн о д о положен ь Договор у пр о Спів - товариство (ст. 202 Договору про Співтовариство). У більшості випадків вона може приймати рішенн я тільки на підставі роз - роблени х Європейсько ю Комісіє ю пропозиці й та після кон - сультацій з Європейськи м Парламентом. Якщ о Рада Міністрів бажає внести зміни до пропозиції, то таке рішенн я може бути прийнят о лиш е одноголосно; проте такі зміни та доповненн я не можуть змінювати основ пропозиції.

Другою функціє ю Ради Міністрів є "забезпечення коорди - нації загальної економічно ї політики держав-членів " (ст. 202

Договору про Співтовариство). Формуванн я Спільного ринку Співтовариства потребує проведення спільної політики держав - членів у таких галузях, як гармонізація законодавства, транспорт, соціальна політика, освіта, культура, охорона здоров'я, про - мисловість тощо. Проте ці галузі не знаходяться у виключній компетенці ї Співтовариства; виробленн я спільної політики в цих сферах потребує активної співпраці самих держав-членів. Рада Міністрів має забезпечити координаці ю цієї діяльності.

Рада Міністрів може надавати право на впровадження норм, встановлених Європейсько ю Комісією, а тако ж висувати ви- моги до виконанн я цих повноважень. В особливих випадках Рада Міністрів може залишати право самостійн о здійснювати повноваженн я щодо імплементації прийняти х нею законодавчих актів.

Відповідно до змін, запроваджених Ніццько ю угодою, Рада Міністрі в на пропозиці ю Європейсько ї Комісії та за згоди Європейськог о Парламенту та ЄС П (або на пропозиці ю ЄС П та за згоди Європейської Комісії та Європейськог о Парламенту)

може створювати судові палати для розгляду та вирішенн я у перші й інстанції певних видів справ (ст. 225(a) Договору про Співтовариство).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: