Доктрина верховенства права Співтовариства над національним правом держав-члені в

Верховенство права Співтовариства над національним правом держав-членів є важливим елементом усього правопорядку ЄС. А ні в Договорі про Співтовариство, ні в Лісабонському Договорі чи будь-яки х інших установчих договорах ЄС не згадується про верховенство права Співтовариства/ЄС. Розвиток доктрин и верховенства, так само, як і доктрин и прямої дії права Спів- товариства, є цілковитою заслугою ЄСП. У цьому сенсі кон - цептуальним було рішенн я у справі Costa v. ENEL1. Позивач цієї справ и був акціонеро м енергетично ї компанії, як а була націоналізована відповідно до італійського закону. Пан Коста стверджував, що цей зако н суперечить Договорові про Спів- товариство. ЄС П визнав, що незважаючи на те, що закон про націоналізацію був прийняти й після ратифікації Договору про Співтовариств о Італією, принци п lex posterior derogat priori (лат. "наступний закон відміняє попередній") до таких випадків не застосовується, тобто національне право за жодних обставин не може мати пріоритету перед правом Співтовариства, оскільки інакше все право Співтовариства не мало б сенсу.

Оскільки для держав-члені в Договір про Співтовариство є передусім міжнародно ю угодою, у разі колізії права Співто - вариства та національног о права слід брат и до уваги метод інкорпораці ї міжнародни х угод, яки й практикуєтьс я в на - ціональном у праві держав-членів. Існують 2 головні методи: так звани й моністичний (відповідно до яког о міжнародна угода набирає чинності та автоматично стає частиною національної правової системи одразу після ратифікації) та так звани й дуаліс- тичний, згідно з яки м інкорпораці я міжнародно ї угоди від- бувається у вигляді прийнятт я окремог о закону. У зв'язк у з незручностями, пов'язаним и з відмінностями підходів у різних

1 Див.: Справа 6/64, Costa v. ENEL (1964) ECR 585, (1964) CML R 425.

державах-членах*, та маючи на меті універсальне застосування права Співтовариства, ЄС П детально розвинув судову практику, щ о тлумачит ь принци п верховенств а прав а Співтовариства. Вперше ця доктрин а згадувалася в рішенні по справі Van Gend en Loos-. Іншим и концептуальним и рішенням и є вже згадуване Costa v. ENEL, а також Internationale Handelsgesellschaft GmbFP, Simmenthal SpA No. 2і, Factortame5. В рішенн і у справ і Van Gend en Loos ЄС П уперше вжив поняття "нового правопорядку", заради встановлення яког о держави обмежують свої суверенні права. В рішенні у справі Internationale Handelsgesellschaft GmbH ЄС П постановив, щ о будь-яки й законодавчи й акт Співто - вариства можна переглянути лиш е на рівні та згідно з правом Співтовариства. У справі R. v. Secretary of State for Transport, ex parte Factortam ЄС П навіть визнав можливість наданн я інди- відам тимчасови х засобів захисту (англ. interim relief) від на - ціонального закону, що суперечить праву Співтовариства.

Проте слід пам'ятати, що ЄС П не може скасувати національ - ний закон. Це може зробити лиш е національни й орган, відпо- відно до внутрішнього законодавства держави-член а ЄС (орган, що прийняв акт, або орган конституційної юрисдикції). У зв'язку з цим, природно, виникают ь неабиякі практичні проблеми, тому в рішенні у справі Simmenthal SpA (No. 2) ЄС П встановив, що національні суди не повинн і застосовувати національни й закон, яки й суперечить праву Співтовариства. При цьому, національні суди не зобов'язані звертатися до компетентного органу з подан- ням про скасування такого акта або очікувати його скасування.

І все ж, незважаючи на значни й розвиток доктрин и верхо- венства права Співтовариства, ставлення до неї держав-члені в ЄС була та продовжує бути неоднозначним. У Великій Британії (яка інкорпорувала право Співтовариства Законо м про Євро - пейські Співтовариства 1972 р.) Палата Лордів, найвища судова інстанція цієї країни, часто вдавалася до різноманітних хитрощів, за допомого ю яких тлумачила національне законодавство, що суперечить Договору про Співтовариство, як таке, що відпові-

* Моністични й засіб інкорпорації є традиційни м для Нідерландів, Франції;

дуалістичний практикується у Бельгії, Великій Британії, Італії, Німеччині, тощо.

' Див.: Справ а 26/62, Algemene Transport-en Expeditie Onderneming van Gend en

Loos v. Nederlandse Administratie der Berlastingen (1963) EC R 1, (1963) CML R 105.

2 Див.: Справ а 11/70, Internationale Handelsgesellschaft GmbH v. Einfuhr-und

Vorratsstelle fur Getreide und Futtermittel (1970) ECR 1125, (1972) CML R 255.

3 Див.: Справа 106/77, Amministrazione delle Finanza detlo Stato v. Simmenthal SpA

(1978) ECR 629, (1978) 3 CML R 263.

4 Див.: Справа C-213/89, R. v. Secrenary of State for Transport, ex parte Factor- tame and Others (1990) ECR 1-2433, (1990) 3 CML R 1.

дає праву Співтовариства. Французьк і суди низко ю рішен ь продемонструвал и сво є відкрит е небажанн я дотримуватис я доктрин и верховенств а права Співтовариства. Запереченн я Німеччини, здається, є найбільш обгрунтованими: від самого початку Німеччина посилалася на деякі невідповідності права Співтовариств а національном у Основном у закону 1. Прот е пізніш е у судових рішеннях, зокрем а в справ і Steinike und Weinlig 2, було знайден о своєрідне розв'язанн я цієї проблеми: визнано, шо за німецьки м правом оспорит и конституційність права Співтовариства можна лиш е шляхом оспорюванн я Закону про ратифікаціє ю Німеччино ю установчих договорів ЄС.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: