Конституція Іспанії 1978 року.

Конституція Іспанії 1978 р. — одинадцята за рахунком після Першої іспанської революції 1808 р. Вона була розроблена Гене­ральними кортесами і прийнята 6 грудня 1978 р. переважною більшістю виборців на загальнонаціональному референдумі.

Конституція складається з преамбули і 11 розділів, що містять 169 статей. За структурою і змістом їй властиві всі традиційні елементи конституцій: преамбула, вступні положення, розділи про права і обов'язки громадян, про основні принципи соціальної і економічної політики, про органи державної влади, територіальний устрій держави, Конституційний суд, про по­рядок зміни Конституції. Особливістю структури є включення до тексту 4 додаткових, 9 перехідних, а також скасовуючих і прикінцевих положень з власною нумерацією і на відміну від основного тексту, не розділених на статті.

Конституція 1978 р. сприйняла іспанські конституційні тра­диції і врахувала досвід інших країн. Преамбула закріплює цілі Конституції і шляхи їх досягнення. Вступний розділ містить основоположні характеристики держави і суспільства. Осново­положними принципами Конституція проголосила права лю­дини, демократичний, соціальний і правовий характер держави.

Детальна регламентація правового статусу людини і гро­мадянина — традиційний елемент іспанського конституціона­лізму — отримала подальший розвиток за рахунок нових для

західноєвропейської конституційної практики явищ, пов'язаних з використанням комп'ютерних технологій, права на сприят­ливе навколишнє середовище тощо. Інституційною гарантією прав і свобод іспанських громадян є Захисник народу (аналог омбудсмана), що призначається Генеральними кортесами і підзвітний парламенту.

Національний суверенітет реалізується через форми без­посереднього волевиявлення виборців та враховується при здій­сненні державних повноважень. Принцип правової держави оснований на конституційній нормі, відповідно до якої грома­дяни і державна влада підпорядковані нормам конституційного і іншого законодавства. Цей принцип забезпечується Конститу­ційним судом.

Основний закон Іспанії закріпив принцип верховенства Кон­ституції і ієрархію решти законів держави.

Окремі розділи детально регламентують конституційно-право­вий статус вищих органів державної влади: короля, Генеральних кортесів, уряду, судових органів.

Особлива увага в Конституції приділяється питанням, пов'язаним з вирішенням національної проблеми, зокрема з регулюванням статусу автономних співтовариств. Окремий розділ присвячений місцевому самоврядуванню. Закріплений офіційний характер 2 мов — іспанської мови і мови співтова­риств. Крім того, Конституція детально регламентує питання співвідношення міжнародних і внутрішньодержавних правових норм.

За способом внесення змін Конституція Іспанії належить до категорії "жорстких". У всіх випадках ініціатива зміни Консти­туції належить уряду, парламентським палатам і 2/3 членів асамблеї автономного співтовариства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: