Вищі органи державної влади Іспанії.

Відповідно до Конституції 1978 р. Іспанія є конституційною монархією. Глава держави — король — символ державної єдності і постійності, "гарант правильного функціонування державних інститутів". Достатньо широкі повноваження короля можуть бути здійснені ним тільки після їх контрасигнації главою уряду або відповідальним міністром. До їх числа належать: санкціо­нування і промульгація законів, скликання і розпуск Гене­ральних кортесів, оголошення загальних виборів, призначення і звільнення членів уряду. Король є верховним головнокоман­дуючим, здійснює право помилування, представляє країну в міжнародних відносинах. Щодо відносин короля з парламен­том, то тут потрібно відзначити наступне. Король не наділений навіть таким традиційним для глави держави правом, як право вето. Стаття 91 Конституції закріплює, що протягом 15 днів після прийняття Генеральними кортесами законопроекти затвер­джуються королем. Король може призначити референдум, але тільки за пропозицією голови Конгресу депутатів, яка схвачена нижньою палатою парламенту. Після попередньої наради з представниками політичних партій в парламенті король пропо­нує Конгресу депутатів кандидатуру глави уряду. Ця кандида­тура має бути схвалена головою Конгресу депутатів. Члени уряду призначаються і звільняються королем за пропозицією глави уряду.

Законодавча влада належить двопалатному парламенту — Ге­неральним кортесам. Нижня палата — Конгрес депутатів, до складу якої входять від 300 до 400 депутатів, що представляють інте­реси всього населення країни, і верхня палата — Сенат, яка є палатою територіального представництва. Палати обираються строком на 4 роки шляхом загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Сесії парламенту скликаються двічі на рік і тривають 4—5 місяців. На вимогу уряду, постійної комісії парламенту або абсолютної більшості членів палат можуть проводитися надзвичайні сесії, які скликаються за певним поряд­ком денним. Діяльність депутатів здійснюється на пленарних засіданнях і через комісії. Пленарні засідання палат є відкри­тими. Рішення приймаються більшістю присутніх депутатів обох палат. До компетенції парламенту Іспанії належить ви­роблення законів, прийняття бюджету, контроль за діяльністю уряду, встановлення регентства, опікунства. Коло питань, з яких парламент може приймати закони, не окреслено. Проте законодавча діяльність полягає перш за все у виданні законів, що належать, згідно з ст. 81 Конституції, до розвитку основних прав і свобод, законів, що схвалюють статути про автономію, встановлюють порядок загальних виборів, а також інших зако­нів, спеціально передбачених Конституцією. З усіх інших питань парламент може делегувати уряду право видавати "законодавчі декрети". У надзвичайних і термінових випадках уряд має право видавати декрети-закони (вони можуть стосуватися основних інститутів держави і права, обов'язків і свобод громадян), які мають бути розглянуті і затверджені Генеральними кортесами в 30-денний строк (ст. 86 Конституції). Право законодавчої ініціативи належить уряду, Конгресу, Сенату.

Уряд — Рада міністрів здійснює виконавчу владу. Уряд скла­дається з глави, його заступників, міністрів і інших членів.

Кандидатура глави уряду пропонується королем і схвалюється Генеральними кортесами. Решта членів уряду призначається і звільняється королем за пропозицією глави уряду. Глава керує діяльністю уряду і несе за неї відповідальність. Відповідно до Конституції уряд здійснює керівництво внутрішньою і зовніш­ньою політикою, цивільною і військовою адміністрацією і обороною країни. Уряд відповідальний перед парламентом за свою діяльність. Парламентський контроль за діяльністю уряду виражається у формі інтерпеляцій і питань до членів уряду, резолюції осуду, перевірки діяльності уряду слідчими комісіями парламенту. При втраті довіри з боку парламенту уряд повинен подати у відставку. Відставка уряду передбачена також у разі виходу у відставку або смерті глави уряду.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: