ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Парламент і парламентаризм.Заняття 8. Тема 8. Парламенти зарубіжних країн. Статус депутата парламенту.
[2]: с. 133-145)
Парламент і парламентаризм. Термін "парламент" походить від англійського "парламент", який, у свою чергу, походить від французького "парлер" — говорити. Батьківщиною парламенту вважається Англія, де з XIII ст. збори найбільших феодалів (лордів), вищого духовництва (прелатів), представників міст і графств обмежили владу короля. Сучасний парламент — це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини, головним чином, шляхом прийняття законів та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб. До компетенції парламенту віднесено і інші важливі питання. Представницька природа парламенту характеризується, перш за все, його виборністю, але не тільки цим. У багатьох країнах глава держави також обирається народом, однак тільки парламент може претендувати на роль своєрідного "дзеркала суспільства". Це пов'язано з найважливішою відмітною рисою всіх парламентів — колегіальністю в прийнятті рішень. На відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких органів (конституційних асамблей, конвентів тощо) парламенти діють на постійній основі. Поняття парламенту тісно пов'язано з поняттям парламентаризму. Поняття ці взаємообумовлені, але не рівнозначні. Парламентаризм — це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є визнання провідної або особливої і достатньо істотної ролі в здійсненні державно-владних функцій законодавчого колегіального органу, що діє на постійній основі. Парламентаризм не пов'язаний з певними конкретними Формами державного правління. Тою чи іншою мірою явище парламентаризму властиво будь-якій сучасній демократичній державі. Основою парламентаризму є сильний повновладний парламент. Але парламентаризм є в той же час якістю парламенту, ознаки якої він може втрачати. Парламент може існувати без істотних елементів парламентаризму, що характерно для авторитарних політичних режимів. Юридичним виразом парламентаризму і його визначальною рисою є контроль парламенту за діяльністю уряду. Саме у ньому в виражається привілейоване становище парламенту. Форми парламентського контролю значною мірою залежать від форми державного правління. Характеризуючи сучасний стан парламентаризму, слід зазначити, що сам державно-правовий розвиток країн світу обумовлює необхідність певного коректування ролі представницьких органів. Заінтересовані в збереженні іміджу цих органів і стабільності всього державного механізму правлячі кола багатьох країн проводять парламентські реформи. Наприклад, розширюються повноваження представницьких органів у сфері контролю за діяльністю органів виконавчої влади. У деяких країнах виникли нові парламентські органи — спеціальні комісії, які контролюють діяльність органів виконавчої влади. Там, де такі органиіснували раніше, розширюється їх компетенція. Новацією є також введення в цілому ряді країн посади парламентського уповноваженого з прав людини, до компетенції якого віднесено розгляд скарг на діяльність органів виконавчої влади. Парламенти продовжують відігравати важливу роль у сфері ідеологічного впливу на суспільство. Це обумовлено напрямом еволюції парламентаризму, яка, у свою чергу, викликана процесами демократизації виборчого права, розширення повноважень парламентів. Цей процес навіть в демократичних країнах може переживати спади і підйоми.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|