Шляхи введення лікарських речовин в організм та їх значення для швидкості, сили та характеру фармакологічних ефектів.

Розрізняють:

1. Ентеральні шляхи введення лікарських засобів в організм, тобто через травний шлях або шлунково -кишковий тракт.

2. Парентеральні, тобто лікарські речовини вводять в організм минаючи травний канал..

Ентеральні шляхи введення:

1. Пероральний, тобто лікарські засоби вводять через рот (від лат. per os).

Це найбільш природній, простий та зручний шлях введення лікарських речовин в організм. Всмоктування відбувається у тонкому кишечнику, дія розвивається через 15-45 хв.
Недоліки:

- Не досягається швидкість дії у негайному випадку.

- Не можна застосувати у непритомному стані, при непреривній блювоті.

- Відбувається часткова інактивація лік. речовин під впливом соляної кислоти
шлункового соку, його ферментів та ферментів печінки.

- Відбувається взаємодія лікарських засобів із вмістом шлунку, що приводить до уповільнення всмоктування лікарських речовин, а також взаємодія лікарських речовин з харчовими масами. Тому більшість лікарських засобів застосовують до їжі, а після - ті, що володіють подразнювальною дією.

2. Сублінгвальний (під язик) - застосовується для введення лікарських речовин, які руйнуються в шлунково-кишковому тракті. При цьому вони швидко всмоктуються у кров минаючи печінку. Але ці речовини повинні бути високоактивними враховуючи малі розміри підязикових областей.

3. Ректальний (через пряму кишку) - цим шляхом вводять свічки, лікарські клізми. При цьому лікарська речовина швидко всмоктується у кров минаючи печінку. Всмоктування відбувається швидше ніж при пероральному шляху введення. Застосовуються при захворюванні печінки, при опіку стравоходу, при порушенні акту ковтання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: