Моделювання і прогнозування небезпечних ситуацій

Будь-яка потенційна небезпека має свій логічний процес розвитку і реалізується за певних умов. Сукупність умов, за яких виникає можливість впливу на людину й довкілля шкідливих та небезпечних чинників, зумовлюють небезпечну подію. Ці умови часто називають причинами небезпечних ситуацій. Небезпечна подія може мати як сприятливі, так і несприятливі (небажані) наслідки.

Небезпечні події з несприятливими наслідками мають свої історичні назви, а саме: аварія, стихійне лихо, катастрофа. Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що створює загрозу життю і здоров'ю людини, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого чи транспортного процесу, або завдає шкоди довкіллю. Стихійне лихо - це небезпечна подія природного походження, яка за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю вражає людей, об'єкти економіки та довкілля. Катастрофа - це великомасштабна аварія, стихійне лихо чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. Стан, який виникає після аварії, стихійного лиха чи катастрофи, називаються надзвичайною ситуацією. Надзвичайна ситуація характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності людей, що спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела чи може призвести до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Імовірність несприятливих наслідків різко зростає, якщо кількість небезпечних подій збільшується. Небезпечні події, як і причини їх виникнення, мають випадковий характер, і для визначення імовірного настання небажаних наслідків використовують теорію ймовірності.

Моделювання і прогнозування небезпек на практиці проходить три стадії. На першій стадії визначають матеріальні носії небезпек, тобто небезпечні та шкідливі чинники і умови, за яких вони можуть призвести до небажаних наслідків. На другій стадії визначається головна небезпечна подія і послідовність інших небезпечних подій та умов, які їй передують. На цій стадії будується логічна схема розвитку небезпеки у вигляді дерева небезпечних подій та причин. Небезпечні події можуть відбуватися послідовно одна за одною, паралельно (одночасно) одна одній, а найчастіше - за змішаною послідовно-паралельною схемою.

На третій стадії аналізують можливі небажані наслідки і визначають можливі шляхи зменшення їхнього негативного впливу. В основу такого аналізу покладено методику порівняння затрат, спрямованих на відвернення небезпек (зменшення ризику), і вигод, здобутих від зниження рівня ризику.

Принципи, методи та засоби забезпечення безпечної життєдіяльності.

Забезпечення безпечної життєдіяльності - це складний процес, що ґрунтується на багатьох принципах, які умовно об'єднують у три групи: основоположні, технічні та організаційні.

Основоположні принципи визначають ідеї, концепції, головні напрями пошуку шляхів безпечної життєдіяльності. До таких принципів відносять, зокрема: концепцію допустимого ризику, принцип мінімізації ризику, принцип системного аналізу.

Технічні принципи спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних та шкідливих чинників. Вони ґрунтуються на фізичних законах і серед них виділяють: принципи захисту відстанню, часом, екрануванням, недоступністю.

Організаційні принципи визначають порядок реалізації заходів щодо забезпечення безпечної життєдіяльності. До них належать принципи плановості, послідовності та комплексності заходів, аналізу та контролю за їхнім виконанням.

До категорії основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини, що залежить від таких факторів: повітря; питна вода; продукти харчування; тепло; світло; предмети споживання (оселя, одяг, взуття та ін.).

2. Принципи взаємозв'язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елемент» штучного середовища та ін.

З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисн копалини, видозмінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

Унаслідок того, що науково-технічний прогрес ще не досяг такого розвитку, щоб усі технологічні процеси були безпечними, безвідходними і безаварійними, вірогідність виникнення техногенних і технологічних криз не виключається.

3. Принцип раціональної організації праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці. Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне зношення засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.

4. Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що безпосередньо пов'язаний з продуктивністю праці і яка визначається:

— людським фактором, (способом матеріального заохочення);

— працездатністю виробничого персоналу;

— ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним).

Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їхні фізіологічні і психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови.

Порушення уваги, послідовності виконання технологічних операцій, норм і вимог до технічної документації, низький рівень професійної підготовки також можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

5. Принцип захисту здоров'я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути:

медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності можуть створюватись для захисту людей і народного господарства в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна віднести: цивільну оборону, міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони.

6. Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності. При розгляді вищеназваних принципів були зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі в цілому супроводжується надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, промислового, стихійного та воєнного характеру.

Розглянемо одну особливість, яка характерна для всіх проблем, пов'язаних з управлінням соціальними системами. Все вищевикладене будувалося на передбачуваному принципі, що будь-яка людина завжди прагне досягнути максимального рівня безпеки і критерієм безпеки була умова досягнення мінімального рівня ризику.

Однак соціологічні дослідження свідчать, що не завжди головна ціль у житті людини є досягнення максимального рівня безпеки, скоріше - це забезпечення відповідного, належного рівня життя. Рівень життя, як соціально-економічну категорію, прийнято оцінювати рівнем задоволення фізичних, духовних та соціальних потреб індивіда. Рівень задоволення цих потреб визначає якість життя. Історія розвитку цивілізації свідчить, що між безпекою і якістю життя існує певний компроміс: завжди є можливість підвищити якість життя, однак при цьому знижується безпека, і навпаки.

Що обере людство? Очевидно, що стратегія розвитку цивілізації повинна визначатися деяким узагальненим критерієм, який поєднує як якість життя, так і рівень безпеки, і в цій проблемі важливу роль відіграє трансформація життєвих цінностей людини до усвідомлення того, що благополуччя окремої людини залежить від благополуччя оточуючого середовища та оточуючих її людей.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (тести):

1. Процес збалансованого існування та самореалізації індивіда і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей є:

А. Метою життя людини.

Б. Життєдіяльністю людини.

В. Закономірністю життя людини.

Г. Способом життя людини.

Д. Безпекою життя людини.

2. Сучасною концепцією забезпечення безпеки життєдіяльності є концепція:

А. Абсолютної безпеки.

Б. Часткової безпеки.

В. Власної безпеки.

Г. Часткового ризику.

Д. Допустимого ризику.

3. Під життєдіяльністю людини слід розуміти:

А. Властивість людини діяти в життєвому середовищі.

Б. Різноманітні види діяльності людини.

В. Процес збалансованого існування та самореалізації індивіда і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Г. Реальна основа створення об'єктивних умов для розвитку здібностей та реалізації талантів кожного індивідуума.

Д. Забезпечення здоров'я і довголіття кожної людини.

4. Знання і виконання правил з техніки безпеки для забезпечення повної безпечності середовища перебування людини - це:

А. Концепція абсолютної безпеки.

Б. Концепція часткової безпеки.

В. Концепція власної безпеки.

Г. Концепція часткового ризику.

Д. Концепція допустимого ризику.

5. Однією з причин розвитку потенційних небезпек в сучасних умовах є:

А. Недотримання правил техніки безпеки.

Б. Зростання антропогенного впливу на довкілля.

В. Реорганізація служби цивільної оборони.

Г. Ріст тероризму в світі.

Д. Зростання частоти надзвичайних ситуацій.

6. Однією з причин розвитку потенційних небезпек в сучасних умовах є:

А. Недотримання правил техніки безпеки.

Б. Зростання частоти надзвичайних ситуацій.

В. Реорганізація служби цивільної оборони.

Г. Ріст тероризму в світі.

Д. Збільшення техногенної оснащеності виробничого та побутового середовища.

7. Суб'єктивним чинником в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною технікою є:

А.Впровадження високих технологій.

Б. Дотримання техніки безпеки.

В. Технічна справність обладнання.

Г. Людський фактор.

Д. Вплив навколишнього середовища.

8. Перше місце серед причин нещасних випадків належить:

А. Техніці.

Б. Навколишньому середовищу.

В. Людському чиннику.

Г. Недосконалим правилам техніки безпеки.

Д. Недосконалості технологій.

9. Причини, що призводять до нещасних випадків, розподіляються наступним чином:

А. Людський чинник (75% випадків), техніка (15 %), середовище (10 %).

Б. Людський чинник (25% випадків), техніка (50 %), середовище (25 %).

В. Людський чинник (5% випадків), техніка (85 %), середовище (10 %).

Г. Людський чинник (90% випадків), техніка (5 %), середовище (5 %).

Д. Людський чинник (50 % випадків), техніка (25 %), середовище (25 %).

10. Особлива форма існування матерії, суттю якої є постійний обмін енергією та речовинами - це:

А. Клітина.

Б. Організм.

В. Життя.

Г. Мікроорганізм.

Д. Людина.

Тема 2

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: