Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Значення нервової системи в життєдіяльності людини




Всі функції людського організму — рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси — регулюються нервовою системою. Нервова система бере участь в прийомі, обробці і аналізі любої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їх впливу і формує захисно-адаптаційні реакції.

Нервова система — це фізіологічна система, яка об'єднує діяльність всіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Функції нервової системи полягають в тому, що вона:

— сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення;

— аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

Нервова система аналізує всю інформацію, яку сприймає організм за допомогою аналізаторів, і у разі небезпеки максимально мобілізує рухову і інтелектуальну активність і запускає в дію всі ресурси організму. Нервова система людини складається з двох великих відділів: центральної нервової системи (ЦНС) і периферійної. ЦНС включає головний і спинний мозок. Периферійна нервова система складається з нервових волокон, які відходять від головного і спинного мозку. Нервові волокна утворюють нерви, котрі пов'язують головний і спинний мозок зі всіма органами і системами.

За функціями нервова система розділяється на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система керує опорно-руховим апаратом і всіма органами чуттів, а вегетативна система регулює процес обміну речовин і роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легенів і ін.). Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон. Функціями нейронів є сприйняття подразнень, їх обробка, передача інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції. Нервові волокна (нерви) мають особливі сприймаючі апарати у всіх органах і тканинах організму — рецептори.

Всі подразнення, що сприймає організм, реалізуються у фізіологічних процесах збудження і гальмування.

Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той або інший орган або елемент. Специфічною ознакою збудження м'яза є його скорочення. У нервових клітинах генеруються нервові імпульси, залозові клітини виділяють секрет. Специфічною властивістю збудження є здатність передаватися по нервових волокнах, що забезпечує фізіологічний зв'язок між всіма системами і елементами організму.

Процес збудження супроводжується | витратами енергетичних ресурсів тканини.

Ознаки збудження:

— прискорення обміну речовин в клітині;

— посилення теплопродукції;

— зміни електричного стану.

Гальмування це біологічний процес, який ослабляє або припиняє діяльність того або іншого органу, знижує рівень активності фізіологічних систем. На відміну від збудження, гальмування відбувається переважно в середині клітини і не поширюється по нервових провідниках до інших органів. Процеси збудження і гальмування тісно пов’язані з процесами виснаження і поновлення. Під час збудження матеріальні ресурси клітин виснажуються. Гальмування забезпечує поновлення нормального стану клітини і її функціональних ресурсів. У кожній нервовій клітині процеси збудження і гальмування закономірно змінюються, будучи різними фазами її діяльності. Під час дії подразника надмірної сили або багаторазового його повторення в нервових клітинах замість збудження виникає процес гальмування. Таке гальмування називають охоронним. Воно захищає нервову систему від перенапруження і функціонального виснаження, що дуже важливо для забезпечення безпечної життєдіяльності людини. Перехід збудження в гальмування під час дії подразників надмірної сили і частоти призводить до нечіткої реакції нервових клітин і тканин на такі подразнення. Це є причиною зниження працездатності і неадекватних дій людини або відсутності активних дій. Така реакція нервової системи на надмірні подразнення призводить до помилок і створенню небезпечних і аварійних ситуацій. Реакцію організму на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища, яка виникає обов'язково за участю центральної нервової системи, називають рефлексами. Рефлекси є основою діяльності нервової системи. Їх розділяють на безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси є вродженими, передаються спадково і складають основний фонд життєдіяльності організму. Вони забезпечують пристосування організму до зовнішнього середовища. Діяльність нервової системи, за допомогою якої формуються і здійснюються безумовні рефлекси на реальні матеріальні подразники, базується на першій сигнальній системі. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, котрі пов’язані з органами чуттів. Перша сигнальна система існує як у людей, так і у тварин. Визначна роль в життєдіяльності людини належить умовним рефлексам. Люба діяльність складається з комплексу прийомів і дій, які можна розглядати як систему умовних рефлексів. Вони формуються в процесі навчання, забезпечують виконання визначеної задачі і грають значну роль в діяльності людини. Стійкі умовні рефлекси полегшують виконання роботи, сприяють творчій діяльності, підвищенню працездатності і продуктивності праці. При дії подразників стійкість системи умовних рефлексів може бути порушена. Такі порушення, якщо не вживати належних заходів, можуть привести до зниження працездатності, травм або нещасних випадків.

Появу великої кількості умовних рефлексів у людини викликає такий подразник, як слово. Формування і здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали забезпечується другою сигнальною системою. Тільки у людини існує друга сигнальна система, пов’язана з функцією мови, зі словом.

Анатомічною основою другої сигнальної системи, яка властива лише людині, є язиково-руховий апарат, тісно пов’язаний із зоровим і слуховим аналізаторами, а її подразником є слово. Мова у всіх її видах — найбагатше джерело подразників. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником — сигналом сигналів, є пусковим механізмом дій і вчинків людей. Мова підвищила здатність мозку відображати дійсність, забезпечила аналіз і синтез, абстрактне мислення, створила можливість для спілкування, використання і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистецтва. Але в деяких випадках слово може бути негативним подразником, привести до розладів нервової системи, порушень функціонування всіх систем організму, а отже, бути небезпечним чинником. Нервова система, окрім рефлекторної, виконує координаційну і інтеграційну функції. Завдяки координаційній функції нервова система здійснює підпорядкування багатьох рефлексів одному, який в цей час має найважливіше значення для організму. За допомогою інтегральної функції нервова система забезпечує узгоджену взаємодію всіх органів і систем організму. Надмірна дія подразників може привести до розладу інтеграційної функції нервової системи, порушити узгоджену взаємодію органів і спроектувати розлади фізіологічних систем: серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової і ін. Зв'язок людини з навколишнім середовищем виявляється також в певній періодичності змін характеру та інтенсивності її біологічної активності під впливом зовнішніх атмосферних і космічних процесів, які називаються біологічними ритмами.

Всі матеріальні об'єкти у Вселеній здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблизно за 28 діб, а Земля навколо Сонця — за 365 діб. Період обертання Сонця навколо центра Галактики складає близько 200 млн. років.

Ритми властиві також всім об'єктам мікросвіту і серед них людині. Вони пронизують все живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.

Окрім цих малих ритмів, встановлено ще одну поширену періодичність, котра дорівнює 30 хв. Сюди відносять цикли сну, скорочення м'язів шлунку, коливання уваги і настрою, а також статеву активність. Спить людина або не спить, вона через кожні півтори години відчуває то низьку, то підвищену схвильованість, то спокій, то тривогу. Добові ритми людини цікаві перш за все тим, що максимум і мінімум активності різних біологічних процесів не збігаються в часі.

Встановлено, що на 5—6 годину ранку приходиться найбільший підйом, і потенційно має місце найвища працездатність людини. Саме в цей час зростає тиск, серце |б’ється частіше, інтенсивніше пульсує кров. Опірність організму дуже сильна. При зустрічі з вірусами і бактеріями є найбільший шанс уникнути інфекцій. Печінка виводить всі шлаки. В цей час у жодному випадку не можна вживати спиртне, щоб не перенавантажувати печінку.

Шкода, що лише небагато людей використовує на користь цей час. Більшість його просипає. Найбільш придатний час для засинання 21—23 години — припадає на один з фізіологічних спадів. І якщо не вдається заснути до 23 годин, то пізніше це зробити важче, тому що в 24 години наближається фізіологічний підйом.

Після 12 години дня проходить перший період денної активності. Починає відчуватися втома, реакції людини сповільнюються. Після 14 години наше самопочуття знову починає поліпшуватися, а в 16 годин бере початок новий добовий підйом. В цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмени, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність поступово погасає, організм стає більш чутливий до болю. При порушеннях природного ритму зовнішніх умов виникає десинхронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що надалі призводить до захворюваності. Довготривала робота в нічний час супроводжується перебудовою добових ритмів і виявляється важкою для багатьох людей не стільки через зниження працездатності вночі, скільки через порушення режиму життя.

Встановлена тижнева періодичність інтелектуальних емоційних і фізичних проявів. Протягом тижня працездатність людини не рівномірна. У перші дні тижня вона збільшується, досягаючи найвищого рівня на третій день, а потім поступово зменшується, помітно спадаючи в останній день. Встановлення робочого періоду тривалістю більше шести днів є недоцільним, тому що праця стає непродуктивною.

Важливою стороною психічної діяльності людини є її психічні стани, як своєрідне відношення до навколишнього світу і самої себе. Психічні стани, так же як і психічні процеси, забезпечують відображення і пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприйняття, пам'яті, мислення, психічні стани відображають реальну дійсність і внутрішній стан людини у формі переживань.

Однією з форм переживання людиною свого відношення до явищ, предметів, дійсності є відчуття.

Відчуття — це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає і робить. Відчуття творять емоційну сферу особи, котра є регулятором поведінки і діяльності людини.

Емоційний стан людини залежить від характеру і інтенсивності потреб людини, з одного боку, і можливості її задоволення — з іншого. Якщо достовірність задоволення потреби велика, то виникають позитивні відчуття, інакше — негативні.

Емоційні стани виконують енергетичну функцію, мобілізуючи фізіологічні резерви організму. Якщо сила переживань переважає пристосовні можливості організму, то можливі різні захворювання — неврози, інфаркти, гіпертонії, виразкові хвороби. Особливо це виявляється в умовах небезпеки.

Формами переживання відчуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани.

Емоції — це суб'єктивні реакції людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, котрі виявляються у вигляді чуттів і переживань.

Емоції розділяють на:

— первинні (страх, тривога, радість, гнів і ін.);

— вторинні (образа, провина, заздрість, злорадість і ін..);

— позитивні (натхнення, ентузіазм, успіх, упевненість і ін.);

— негативні (лють, переляк, страх, горе і ін.).

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога як прояв потреб в самозбереженні; радість як реакція задоволення від реалізації потреб; гнів як наслідок обмеження потреби. Вторинні емоції у людини формуються в результаті її соціальності і усвідомлення власного «Я». Ці емоції не пов'язані з життєво важливими потребами (образа, провина, відчуття сорому, заздрість, злорадість, пихатість і тому подібне).






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных