Значення нервової системи в життєдіяльності людини

Всі функції людського організму — рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси — регулюються нервовою системою. Нервова система бере участь в прийомі, обробці і аналізі любої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їх впливу і формує захисно-адаптаційні реакції.

Нервова система — це фізіологічна система, яка об'єднує діяльність всіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Функції нервової системи полягають в тому, що вона:

— сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення;

— аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

Нервова система аналізує всю інформацію, яку сприймає організм за допомогою аналізаторів, і у разі небезпеки максимально мобілізує рухову і інтелектуальну активність і запускає в дію всі ресурси організму. Нервова система людини складається з двох великих відділів: центральної нервової системи (ЦНС) і периферійної. ЦНС включає головний і спинний мозок. Периферійна нервова система складається з нервових волокон, які відходять від головного і спинного мозку. Нервові волокна утворюють нерви, котрі пов'язують головний і спинний мозок зі всіма органами і системами.

За функціями нервова система розділяється на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система керує опорно-руховим апаратом і всіма органами чуттів, а вегетативна система регулює процес обміну речовин і роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легенів і ін.). Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон. Функціями нейронів є сприйняття подразнень, їх обробка, передача інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції. Нервові волокна (нерви) мають особливі сприймаючі апарати у всіх органах і тканинах організму — рецептори.

Всі подразнення, що сприймає організм, реалізуються у фізіологічних процесах збудження і гальмування.

Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той або інший орган або елемент. Специфічною ознакою збудження м'яза є його скорочення. У нервових клітинах генеруються нервові імпульси, залозові клітини виділяють секрет. Специфічною властивістю збудження є здатність передаватися по нервових волокнах, що забезпечує фізіологічний зв'язок між всіма системами і елементами організму.

Процес збудження супроводжується | витратами енергетичних ресурсів тканини.

Ознаки збудження:

— прискорення обміну речовин в клітині;

— посилення теплопродукції;

— зміни електричного стану.

Гальмування — це біологічний процес, який ослабляє або припиняє діяльність того або іншого органу, знижує рівень активності фізіологічних систем. На відміну від збудження, гальмування відбувається переважно в середині клітини і не поширюється по нервових провідниках до інших органів. Процеси збудження і гальмування тісно пов’язані з процесами виснаження і поновлення. Під час збудження матеріальні ресурси клітин виснажуються. Гальмування забезпечує поновлення нормального стану клітини і її функціональних ресурсів. У кожній нервовій клітині процеси збудження і гальмування закономірно змінюються, будучи різними фазами її діяльності. Під час дії подразника надмірної сили або багаторазового його повторення в нервових клітинах замість збудження виникає процес гальмування. Таке гальмування називають охоронним. Воно захищає нервову систему від перенапруження і функціонального виснаження, що дуже важливо для забезпечення безпечної життєдіяльності людини. Перехід збудження в гальмування під час дії подразників надмірної сили і частоти призводить до нечіткої реакції нервових клітин і тканин на такі подразнення. Це є причиною зниження працездатності і неадекватних дій людини або відсутності активних дій. Така реакція нервової системи на надмірні подразнення призводить до помилок і створенню небезпечних і аварійних ситуацій. Реакцію організму на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища, яка виникає обов'язково за участю центральної нервової системи, називають рефлексами. Рефлекси є основою діяльності нервової системи. Їх розділяють на безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси є вродженими, передаються спадково і складають основний фонд життєдіяльності організму. Вони забезпечують пристосування організму до зовнішнього середовища. Діяльність нервової системи, за допомогою якої формуються і здійснюються безумовні рефлекси на реальні матеріальні подразники, базується на першій сигнальній системі. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, котрі пов’язані з органами чуттів. Перша сигнальна система існує як у людей, так і у тварин. Визначна роль в життєдіяльності людини належить умовним рефлексам. Люба діяльність складається з комплексу прийомів і дій, які можна розглядати як систему умовних рефлексів. Вони формуються в процесі навчання, забезпечують виконання визначеної задачі і грають значну роль в діяльності людини. Стійкі умовні рефлекси полегшують виконання роботи, сприяють творчій діяльності, підвищенню працездатності і продуктивності праці. При дії подразників стійкість системи умовних рефлексів може бути порушена. Такі порушення, якщо не вживати належних заходів, можуть привести до зниження працездатності, травм або нещасних випадків.

Появу великої кількості умовних рефлексів у людини викликає такий подразник, як слово. Формування і здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали забезпечується другою сигнальною системою. Тільки у людини існує друга сигнальна система, пов’язана з функцією мови, зі словом.

Анатомічною основою другої сигнальної системи, яка властива лише людині, є язиково-руховий апарат, тісно пов’язаний із зоровим і слуховим аналізаторами, а її подразником є слово. Мова у всіх її видах — найбагатше джерело подразників. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником — сигналом сигналів, є пусковим механізмом дій і вчинків людей. Мова підвищила здатність мозку відображати дійсність, забезпечила аналіз і синтез, абстрактне мислення, створила можливість для спілкування, використання і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистецтва. Але в деяких випадках слово може бути негативним подразником, привести до розладів нервової системи, порушень функціонування всіх систем організму, а отже, бути небезпечним чинником. Нервова система, окрім рефлекторної, виконує координаційну і інтеграційну функції. Завдяки координаційній функції нервова система здійснює підпорядкування багатьох рефлексів одному, який в цей час має найважливіше значення для організму. За допомогою інтегральної функції нервова система забезпечує узгоджену взаємодію всіх органів і систем організму. Надмірна дія подразників може привести до розладу інтеграційної функції нервової системи, порушити узгоджену взаємодію органів і спроектувати розлади фізіологічних систем: серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової і ін. Зв'язок людини з навколишнім середовищем виявляється також в певній періодичності змін характеру та інтенсивності її біологічної активності під впливом зовнішніх атмосферних і космічних процесів, які називаються біологічними ритмами.