Вплив негативних чинників на здоров'я людини

Здоров'я людини залежить від багатьох чинників: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Чинниками, які негативно впливають на здоров'я, є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухливий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самітність, низький освітній і культурний рівень і тому подібне.

Негативно відображається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна ситуація, в тому числі забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка цих чинників — до 20%).

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, котрі визначають сучасний рівень здоров'я населення.

Безпосередньо на охорону здоров'я з її низькими якостями медичної допомоги, неефективністю медичних профілактичних заходів припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населення, що ми сьогодні маємо.

Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища (властивості неживої природи). Очевидний зв'язок географічного розподілу захворювань, пов'язаних з клімато-географічними зонами, заввишки місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря і тому подібне.

На здоров'я людини впливає біотичний компонент навколишнього середовища (властивості живої природи) у вигляді продуктів метаболізму рослин і мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, грибки і тому подібне), отруйних речовин, комах і небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесена патологія, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики і тому подібне).

Істотний вплив на стан здоров'я населення здійснюють чинники соціального середовища: демографічна і медична ситуації, духовний і культурний рівень, матеріальне стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти і тому подібне.

Початок XXI ст. ознаменувався тим, що в результаті науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується в результаті антропогенної діяльності, і люди вже не здатні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Крім того, з'явилася проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів і життєвого простору земної кулі. Щорічно чисельність людей на Землі виростає на 75-80 млн. осіб. Це потребує щорічного зростання виробництва, продовольства на 24-30 млн. т. У багатьох районах світу, особливо в економічно слаборозвинених країнах, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнити потребу населення, внаслідок чого голодування стало постійним явищем. Загальне якісне і кількісне недоїдання сприяє виникненню епідемій, гострих інфекційних захворювань, паразитарних захворювань.

Не меншу загрозу для людства несе антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне і бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання і тому подібне викликають в організмі людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння і смерті, народження неповноцінних дітей.

На фоні дії негативних чинників навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як серцево-судинні, онкологічні, дистрофічні зміни, алергія, цукровий діабет, гормональні дисфункції, порушення в розвитку плоду, ушкодження спадкового апарату клітини.

Людина, котра має міцне здоров'я, справедливо вважає, що їй повезло. Але коли йдеться про захворюваність і смертність населення, та справа тут в іншому. Соціальні і економічні умови, котрі не забезпечують людей нормальним харчуванням, чистою водою і задовільними санітарно-гігієнічними нормами, в кінцевому результаті відображаються на стані здоров'я населення. Не менший вплив роблять на нього виробничі процеси, при котрих ігноруються факти забруднення виробничого середовища або навколишньої місцевості різноманітними небезпечними відходами.

Перераховані вище умови середовища визначають стан здоров'я населення. Там, де домінує голодування і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність — явище звичне. Переїдання, сидячий спосіб життя і куріння відображаються на здоров'ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників в шахтах, на заводах і в полі — професійне захворювання і рання смерть.

Неякісні продукти харчування викликають різні захворювання і отруєння. Неякісні вироби, котрими люди користуються в побуті, призводять до тягнуть побутового травматизмуі, а від якостей виробничого устаткування в значній мірі залежить рівень травматизму на виробництві. Низький рівень людських відносин і взаємостосунків в колективі викликає в ньому напруженість, приводить до конфліктам, нервових і психічних розладів у членів цього колективу. Якості навколишнього середовища, де перебувають люди, істотно впливають на їх самопочуття, здоров'я, безпеку, тривалість життя.

Якості життя кожної окремої людини істотно залежать від рівня розвитку країни або регіону, де вона живе. Традиційно рівнем розвитку країни вважався економічний показник — валовий національний продукт, що припадає на душу населення. Проте якості життя не вимірюються одними лише економічними критеріями. Ідеальним було б при такій оцінці враховувати всі показники людського буття, і це практично неможливе. Враховуючи це в 1990 р. в Доповіді 00Н про розвиток людини для такої оцінки був запроваджений новий показник — індекс людського розвитку (ІЛР).

ІЛР є інтегральним показником трьох компонентів: довголіття, рівня освіти і економічного рівня життя. Довголіття вимірюється тривалістю життя, що очікується при народженні. Рівень освіти визначається комбінацією двох показників — письменності дорослого населення (з вагою в дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою в одну третину). Економічний рівень життя вимірюється величиною валового національного продукту, що припадає на душу населення.

Незважаючи на простоту обчислення і невелику кількість показників, котрі використовуються для його визначення ІЛР дає можливість оцінювати характер розвитку країн і визначати пріоритети для їх політики. Він також допомагає проводити наочні порівняння досягнень окремих країн і регіонів, оскільки показники, які беруться для його визначення, в значній мірі корелюють з багатьма інших показників людського буття. У тривалості життя, що очікується, відображається і рівень медичного обслуговування, і рівень дитячої смертності, і багато інших характеристик. Рівень освіти може у відомій мірі характеризувати рівень культури, політичних свобод і тому подібне. Валовий національний продукт на душу населення відображає рівень матеріального забезпечення. В той же час ІЛР не розглядається як замінник інших соціально-політичних показників, оскільки вони дуже важливі для повного розуміння ситуації в окремих країнах.

Для вирішення проблеми збереження здоров'я і працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров'я (СОЗ), котра є сукупністю взаємопов'язаних підсистем: санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санітарно-курортні, аптечні, науково-медичні, санітарно-епідеміологічні.

Однією із стратегій системи охорони здоров'я є здійснення так званої первинної профілактики, котра є масовою і ефективною: наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, котрі забруднюють атмосферне повітря, веде до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи і інших захворювань.

Другий напрям системи охорони здоров'я складніший, тому що він реалізується на індивідуальному рівні. Суть рішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

Важливу роль в збереженні здоров'я населення повинна грати інформація про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація повинна містити значення показників негативності середовища, токсичних викидів виробництва, стану здоров'я населення. Наявність такої інформації дасть можливість населенню раціонально вибирати місця діяльності і мешкання, раціонально використовувати методи і засоби захисту від дії небезпек. Але бути або не бути здоровому — це в першу чергу залежить від самої людини: від її активності або пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

На основі сказаного раніше можна зробити висновок, котрий ґрунтується на затвердженні римського філософа Сенеки: «Уміння продовжити життя — в умінні не скорочувати його».

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (тести):

1. Що входить у поняття «психіка людини»:

A. Відображення мозком об'єктивної дійсності у формі відчуттів, представлень і думок.

B. Здатність мозку працювати в режимі сну і пильнування.

C. Здатність до запам'ятовування, читання і виконання математичних завдань.

D. Здатність мозку до концентрації, запам'ятовування і зосередженості на дрібних деталях.

E. Здатність мозку до сприйняття й аналізу інформації, що приходить як з навколишнього середовища, так і з самого організму.

2. Аналізатор – це:

A. Біологічний процес, що пускає в хід той чи інший чи орган елемент.

B. Це орган, що захищає нервову систему від перенапруги і функціонального виснаження.

C. Сукупність нервово-рецепторних структур, що здійснюють сприйняття й аналіз інформації.

D. Сукупність нервових волокон для перетворення енергії роздратування в процес збудження.

E. Відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища.

3. Будь-який з аналізаторів по визначенню Павлова складається з:

A. Периферичної, провідникової, біологічний частин.

B. Провідникової, кінцевої і початкової частин.

C. Периферичної, провідникової і центральної частин.

D. Центральної і бічної частин.

E. Є єдиним цілим.

4. Збудження – це процес:

A. Який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той чи інший орган або елемент.

B. Процес, що послабляє чи припиняє діяльність органів і систем.

C. Це сукупність визначених рис особистості, що формуються в спілкуванні і визначають її поведінку.

D. Процес інтелектуального розвитку людини до оцінки ситуації і прийняття рішень.

E. Процес рівноваги з навколишнім середовищем і відсутністю хворобливих змін.

5. Хто створив вчення про аналізатори:

A. Сеченов.

B. Гіппократ.

C. Авіценна.

D. Павлов.

E. Фролькіс.

6. Гальмування - це:

A. Процес, що складається з нервових імпульсів і приводить у дію той чи інший орган.

B. Процес, що послабляє чи припиняє діяльність органів і систем.

C. Це сукупність визначених рис особистості, що формуються в спілкуванні і визначають її поводження.

D. Процес інтелектуального розвитку людини до оцінки ситуації і прийняття рішень.

E. Процес, що послабляє чи припиняє діяльність того чи іншого органу, системи.

7. Гомеостаз – це:

A. Пристосування організму до несприятливих впливів навколишнього середовища.

B. Це зміни в організмі під впливом навколишнього середовища.

C. Процес встановлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища.

D. Сукупність соматичних і функціональних систем організму.

E. Це сталість складу і властивостей внутрішнього середовища.

8.Біологічні ритми – це:

A. Визначена періодичність змін біологічної активності під впливом атмосферних і космічних процесів.

B. Це реакції людини на внутрішні і зовнішні подразники.

C. Це стан організму, що характеризуються рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких змін.

D. Коливання умов середовища, у яких відбувається фізіологічна адаптація.

E. Стан повної фізичної, духовної і соціальної рівноваги.

9. Емоції – це:

A. Внутрішнє відношення людини до того, що вона пізнає в житті.

B. Суб'єктивні реакції людини на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

C. Приведення індивідуальної і групової поведінки до відповідністю з нормами і цінностями суспільства.

D. Сукупність нервово-рецепторних структур головного мозку, що здійснюють сприйняття й аналіз інформації.

E. Неадекватна, гіперактивна реакція людини на зовнішні подразники

10. Всі емоції виявляються у виді:

A. Почуттів, переживань.

B. У виді підвищення настрою.

C. Погіршення фізичного і психічного здоров'я.

D. Підвищення працездатності.

E. У виді змін у навколишньому середовищі.

Тема 3

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: