ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Роблячи висновки до підрозділу 2.1, варто зазначити, що моральна та правова регуляції мають чимало спільного та відмінного. Х.Харт у “Концепції права” пропонує таке співвідношення двох згаданих форм регуляції:

1. Моральні норми накладають зобов'язання і вилучають деякі форми поведінки з права вибору людини робити, що їй подобається. Саме через це правова система містить, окрім елементів, пов'язаних з простими наказами, підкріпленими погрозами, - також моральні елементи.

2. Право і мораль не тільки користуються однією лексикою (існують як правові, так і моральні зобов'язання, обов'язки та права), а й усі національні правові системи відтворюють субстанцію певних моральних вимог. (Найочевидніші приклади збіжності правових та моральних засад - ставлення до убивства та до безглуздого застосування сили).

3. Існує також певна спільність (але її не можна перебільшувати, бо є також і істотна відмінність) права й моралі, пов'язана з вимогою справедливості. (Ми думаємо й говоримо про справедливість згідно із законом, але все ж таки й про справедливість або несправедливість самих законів).

В.Нерсесянц у “Філософії права” зазначає, що у моралі, як і в інших позаправових формах свідомості (зокрема, релігії) наявні певні праводомагання, але тільки у праві такі домагання набувають завершеної форми, завдячуючи принципові правової (формальної) рівності - рівна міра, всезагальний масштаб тощо.

Відмітною ознакою правової регуляції поведінки є незвідність права до негативної, суто заборонної функції. Право - це також і дозвіл, себто право на щось позитивне. Така позитивність - свого роду alter ego правових обмежень: адже «все, що не забороняється, є дозволене».

В підрозділі 2.2 основна увага приділена суспільній моралі як системі цінностей. Поняття “цінність” функціонує у філософській, психологічній науках і в його основу покладено наявність у певних предметах, явищах, довколишній природі ознак і властивостей, які відображають їхню значущість для людини чи суспільства, тобто якість чи властивість предметів, явищ і т. д., котрі становлять актуальну потребу особистості.

Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості лише в тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації в світі людських потреб і, передусім, моральних. Становить інтерес висловлювання С. Л. Рубінштейна з цього приводу: “Те, що як предмет, котрий стає потому метою діяльності, спонукає людину до дії, має бути значуще для неї: саме здійснюване в дії ставлення до того, що значуще для суб'єкта (і що через це стає для нього переживанням), є джерелом, яке породжує дію,- його мотивом і тим, що надає йому сенсу для суб'єкта. При цьому особистісна значущість тієї чи іншої можливої мети для людини, як суспільної, зумовлена й опосередкована її суспільною значущістю”. Моральні цінності - це потенційні мотиви, які можуть бути інтеріоризовані особистістю і стати детермінантами поведінки. Разом з тим, вони регулюють не “внутрішній” світ людини, а відносини між людьми, - це вимоги, звернені до людини ззовні. Стійкі ціннісні орієнтації набувають характеру норм, які визначають форми поведінки членів суспільства. Ціннісне ставлення особистості до себе і світу реалізується в емоціях, волі, цілепокладанні, ідеалотворенні. Усі ці й інші поняття складають, так би мовити, спосіб існування особистості.

Аналізуючи підрозділ 2.3, можна дійти висновку про те, що про захист суспільної моралі слід говорити саме тоді, коли відповідні порушення суспільної моралі вже відбулися і слід вживати заходів щодо усунення таких порушень і виправлення становища. При цьому важливо наголосити, що поновленню підлягають, у цьому контексті, не лише права та свободи людини, але і суспільства в цілому, оскільки при захисті суспільної моралі як публічно-правової (а не лише етичної) категорії йдеться про суспільні інтереси, їх узгодженість та гармонізацію з особистими інтересами. Метою концепції захисту є визначення цілей, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини.

Концепція захисту суспільної моралі має сприяти законодавчому закріпленню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави - здійснення державою функції захисту суспільної моралі.

РОЗДІЛ 3

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: