Матеріали групової вправи № 1.

Групова вправа № 1

З навчальної дисципліни

«Тактика радіотехнічних військ»

Змістовий модуль 3.5.1.1 (Тема 1). Засоби повітряного нападу іноземних держав та їх основні характеристики

Заняття 3. Досвід бойового застосування засобів повітряного нападу в локальних війнах та воєнних конфліктах

Навчальні питання:

Бойове застосування літаків стратегічної авіації

Бойове застосування літаків тактичної авіації

Бойове застосування спеціальних літаків

Навчальна література:

1. Тактика радіотехнічних військ. За ред. Бакуменка Б.В.-Х.: ХУПС, 2007.

2. Довідник учасника АТО: озброєння і військова техніка Збройних Сил Російської Федерації / [А.М.Алімпієв, Г.В.Пєвцов, Д.А.Гриб та ін.]; за заг. ред. А.М.Алімпієва. – Х.: Оригінал, 2015. – 732 с.

3. Єрмошин М.О., Федай В.М. Боротьба в повітрі. –Х.: ХУПС, 2004.

Матеріали групової вправи № 1.

1. Бойове застосування літаків стратегічної авіації

Чільне місце у великомасштабних військових проектах США і їх союзників відводиться проблемам забезпечення інформаційної переваги над супротивником і використання науково-технічних досягнень в інтересах перетворення традиційних способів ведення бойових дій і значного підвищення їхньої ефективності через розробку нових оперативних концептуальних принципів, організаційних структур і систем озброєння.

Інформаційна перевага означає здатність ефективно здійснювати збір, обробку, використання і захист інформації, а також протидіяти подібним заходам супротивника. Наказується мати в цьому не просту перевагу, а переважну перевагу.

Досвід локальних війн і збройних конфліктів (ЛВЗК) кінця XX початку XXI століття однозначно вказує на основну небезпеку: повітряний напад сучасними засобами авіації і високоточної зброї (ВТЗ) з виведенням з ладу ключових об'єктів інфраструктури противника.

Високоточній зброї (крилатим ракетам повітряного і морського базування середньої і великої дальності в звичайному спорядженні, безпілотним літальним апаратам, засобам ураження класу «повітря-поверхня» (коректованим авіаційним бомбам, самонавідним і керованим ракетам) належить провідне значення в звичайних війнах майбутнього.

Однак вирішальну роль в досягненні кінцевих цілей операції і збройного конфлікту в цілому авіація може зіграти лише за умови завоювання і міцного втримання в ході всього конфлікту переваги в повітрі на даному театрі військових дій. Успішне вирішення цього завдання неможливе без проведення комплексу заходів з подолання системи повітряно-космічної оборони (ПКО) протиборчої сторони.

У сучасних умовах найбільшу складність представляє подолання силами повітряно-космічного нападу (СПКН) повітряно-космічної (протиповітряної) оборони ворога. За визначенням американських військових фахівців, подолання системи ППО - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення безпеки виходу ударних літаків на ціль. Він включає вибір маршруту і профілю польоту, подавлення заздалегідь розвіданих і знову виявлених елементів системи ППО, організацію радіоелектронного прикриття ударних груп бойових літальних апаратів (ЛА).

Способи дій СПКН з подолання системи ППО безперервно вдосконалюються і насичуються новими прийомами по мірі надходження на озброєння нових засобів ППО, але основними з них залишаються три наступних: «ухилення», «нейтралізація» і «подавлення». До Балканської війни 1999р. в Югославії в способі «ухилення» переважно застосовувалися тактичні прийоми: використання малих і гранично малих висот (МВ і ГМВ), а також скритність польоту, в «нейтралізації» - постановка радіоелектронних перешкод і зниження радіолокаційної (РЛ) та теплової помітності ЛА, в «подавленні» - вогневе ураження засобів ППО.

Мета не в тому, щоб стати абсолютно невидимим для активних вогневих елементів системи ППО, а в тому, щоб скоротити дальність виявлення до такої, коли противник вже не зможе виконати перехоплення швидкого бойового ЛА (ЗПН).

Але результати бойових дій в зоні Перської затоки (1991 р.) - втрати авіації багатонаціональних сил від стрільб ЗРС малої дальності (МД) «Оса» в режимі ТВК (телевізійна система наведення) у видимому піддіапазоні оптичних хвиль (тільки Великобританія втратила шість ударних літаків «Торнадо. GR1», що діяли на малих висотах) і від вогню переносних ЗРК (тактичний винищувач-невидимка F-117A «Найт Хоук» ПС США був знищений 20 січня 1991 іракським ПЗРК «Ігла») - призвели до того, що пілотована авіація змінила тактику на користь підвищення безпеки за рахунок проведення повітряних дій із середніх висот.

У небі над Югославією на третю добу бойових дій повітряної наступальної операції «Рішуча сила» 27 березня 1999 р. в 20.55 американський літак F-117A «Нічний Яструб» був збитий ракетами 5В27 сербського ЗРК МД С-125М «Нева» в 32 км від Белграда в районі села Будановци. При цьому зрдн С-125М супроводжував ціль за даними тепловізора фірми «Філіпс» - в інфрачервоному (ІЧ) піддіапазоні оптичних хвиль. За повідомленнями сербів (не підтверджено з незалежних джерел), ще один ЛА-невидимка - F-117А був втрачений ВПС США від вогню ПЗРК «Ігла» 5 квітня 1999 р. під час атаки телевежі «Црвена Кот».

Застосування літаків СА під час останніх локальних воєнних конфліктів:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: