Визначення методів контролю якості.

У документації з контролю якості повинні бути встановлені форми, методи й організація контролю за здійсненням процесу обслуговування туристів з метою забезпечення його відповідності проекту.

Проектування контролю якості включає:

- визначення ключових моментів у процесі обслуговування, що істотно впливають на характеристики послуги;

- визначення методів коректування характеристик послуги;

- визначення методів оцінки контрольованих характеристик. Аналіз проекту є завершальним етапом проектування і має на меті підтвердити, що.

- характеристики проектованої послуги забезпечують безпека для життя і здоров'я туристів і охорону навколишнього середовища,

- вимоги до процесів обслуговування туристів відповідають запроектованим характеристикам послуг;

- методи контролю якості забезпечують об'єктивну оцінку характеристик процесів обслуговування.

Документацію на спроектовані туристські послуги і процеси обслуговування туристів затверджує керівник туристського підприємства за узгодженням із замовником.

Процес продажу туристського продукту включає:

- прийом клієнта і встановлення контакту з ним;

- установлення мотивації вибору турпродукту;

- пропозиція турів;

- оформлення правовідносин і розрахунок із клієнтом;

- інформаційне забезпечення покупця.

Обслуговування клієнта не обмежується елементами продажу. Напередодні подорожі працівники фірми по телефоні нагадують туристу про майбутню поїздку.

Після закінчення туру варто з'ясувати думку туриста про подорож, визначити негативні моменти і т.д. Усі недоліки, що залежать від вас, слід усунути, а недоліки, що не залежать від вашої роботи, узяти до відома і врахувати на майбутнє. Розділіть разом із клієнтом радість від поїздки.

На рівень обслуговування клієнтів при купівлі туру впливають різні фактори (рис. 11.6).

У сфері туризму реклама покликана підтримувати зв'язку між виробниками, постачальниками послуг (товарів) і їхніми споживачами. За допомогою реклами в туризмі вирішується ряд задач. Споживачі через рекламу одержують важливу інформацію про набір і якість пропонованих на ринку туристських послуг, динаміці цін і т.п. При цьому використовувані рекламні засоби повинні забезпечити приступність і зрозумілість інформації потенційному туристу. За допомогою реклами невідчутність туристських послуг значною мірою зменшується за рахунок використання каталогів, проспектів, друкованих видань, аудіовізуальної, відео – і кінопродукції, виставок, ярмарків і т.п. Це додає високу відповідальність туристській рекламі і рекламодавцям за точність і правдивість зведень.

Реклама в туризмі повинна враховувати мінливість якості пропонованих послуг у силу їх сезонності, впливу природно-кліматичних і інших факторів. Тому реклама повинна вказувати на корисність туристських послуг, споживчу вигоду, можливість рішення яких-небудь (наприклад, ділових) проблем.

Рекламу, спрямовану на партнерів по бізнесі, прийнято називати діловою. Велика частина ділової реклами здійснюється через засоби масової інформації. У діловій рекламі, як правило, виділяються чотири різновиди:

- для туристських підприємств;

- для оптової і роздрібної туристської реалізації (туроператорська);

- для фахівців;

- для потенційних туристів.

Реклама туроператорів несе інформацію про туристичні продукти і послуги для посередників для того, щоб стимулювати попит оптових покупців (групові тури) і роздрібної торгівлі (індивідуальні тури, а також турагентств для наступного перепродажу. Ціль подібної реклами – збільшення обсягу реалізації.

Директ-мейл – сучасний ефективний вид реклами, при якій по спеціально підібраних адресах туристичних фірм і приватних осіб розсилаються рекламні матеріали у визначені періоди з використанням списку адрес (банк даних).

1) зведення туристичних агентств, що мають контракти з даним туроператором і беруть участь у його програмах, по яких їм передають інформацію про наявність авіаквитків, місць у готелях, знижках і комісійних;

2) дані про приватних осіб і невеликі туристичні агентства, зацікавлених в інформації про нові туристичні програми, “горящих” місцях у конкретних готелях, авіаквитки тощо.

Прямим поштовим розсиланням поширюють проспекти, каталоги, календарі, газети безкоштовної реклами, листівки, спеціалізовані журнали, запрошення, пропуски, прайс-листи й особисті листи керівників. При цьому використовують і інші технічні види зв'язку, у тому числі факс, телекс і модемний зв'язок.

Резюме

1. Головне завдання виробничого плану як розділу бізнес-плану фірми виробничого спрямування полягає в тому, щоб переконати заінтересованих фізичних та юридичних осіб (потенційних інвесторів), що фірма: а) реально спроможна організувати відповідне виробництво; б) здатна продукувати необхідну кількість товарів належної якості; в) має можливість придбати необхідні для цього ресурси.

З огляду на це в складі виробничого плану звичайно виокремлюють такі блоки (підрозділи):

· основні виробничі операції;

· машини та устаткування;

· сировина, матеріали й комплектувальні вироби;

· виробничі й невиробничі приміщення;

· вплив зовнішніх факторів.

2. У підрозділі «Основні виробничі операції» варто навести схему виробничих потоків, яка дає можливість зрозуміти: 1) звідки фірма отримує сировину, матеріали й комплектувальні вироби; 2) в якій технологічній послідовності виготовляється продукція; 3) куди й кому готову продукцію фірма буде поставляти (продавати). Крім того, у цьому розділі (за потреби) визначають види операцій, що їх виконуватимуть ТП, і дають характеристику кожному з них з додатком копій укладених з ними контрактів або підписаних протоколів про наміри.

3. Підрозділ «Машини та устаткування» складається: 1) з повного списку машин та устаткування, потрібного для здійснення технологічного процесу; 2) розрахунків витрат, пов’язаних з придбанням або орендою (лізингом) технологічного обладнання; 3) інформації щодо строків служби та амортизаційних відрахувань. У разі потреби надають характеристику основних техніко-експлуатаційних показників устаткування.

4. Підрозділ «Виробничі й невиробничі приміщення», як правило, включає інформацію про потреби фірми в конкретних виробничих і невиробничих приміщеннях (включаючи адміністративні, складські, підсобні). Причому приміщення характеризуються щодо їх розмірів, територіального розміщення, забезпечення майданчиками для навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортними засобами тощо.

5. Насамкінець у виробничому плані обов’язково визначається можливий вплив зовнішніх факторів на виробничо-господарську діяльність фірми. До таких факторів належать: 1) зміна цін на окремі види матеріальних ресурсів з ініціативи постачальників або під впливом економічної ситуації в країні; 2) імовірність появи нових технологій виготовлення окремих видів продукції; 3) юридичні обмеження стосовно виробничих процесів (санітарно-екологічні норми, вимоги до утилізації відходів виробництва, безпеки праці тощо).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: