Розробка заходів мінімізації впливу ризиків на ТП

Рівень ризику господарської операції розглянутий у бізнес-плані може бути виміряний як абсолютними, так і відносними показниками, що характеризують розмір фінансових втрат підприємства.

Абсолютний розмір фінансових втрат - сума збитку, заподіяного потенційною можливістю в зв'язку з настанням несприятливої обставини, характерної для даного ризику. Цей показник може бути виражений двома методами:

· сума втрат майна;

· сума упущеної вигоди (недоотримання доходів, прибутків).

Відносний розмір фінансових втрат - відношення суми збитку до обраного базового показника (доходів, прибутків).

При визначенні рівня ризику, характерного для конкретної фінансової операції, угоди, виду діяльності можуть використовуватися такі методи:

· статистичний;

· експертний;

· метод бальної оцінки;

· змішаний.

Статистичний метод оцінки ризику передбачає організацію моніторингу за частотою настання ризикових подій, що мають місце при здійсненні різноманітних операцій у ретроспективному періоді або на підприємствах-аналогах, а також за розміром фінансових втрат (відхилень від середнього рівня прибутків) внаслідок їх настання. При цьому рівень (ступінь) ризику визначається розміром відхилення фактично отриманих прибутків від їхнього середнього розміру. Очевидно, що чим більший розмах відхилень, тим вищий ступінь ризикованості даної господарської операції рис. 14.3.

Рисунок 14.3. - Статистичний метод оцінки ризиків

Засобом ризику - (G) є середньоквадратичне відхилення фактичного (або прогнозованого) потоку прибутків (надходжень) від їхнього середнього розміру за цей же період. Кількісно цей розмір визначається в такий спосіб.

(14.1)

Di - фактичний або прогнозований прибуток в i-тому періоді;

Dcp- середній розмір прибутку за n-період;

n - число спостережень;

pi- - можливість одержання прибутку.

Можливість одержання прогнозованого розміру прибутку характеризується відношенням частоти одержання такого значення прибутку до загальної кількості спостережень.

Сума можливості всіх досліджуваних спостережень дорівнює 1, тобто

(14.2)

Відносним показником оцінки ризику є коефіцієнт варіації (Кв), що характеризує рівень ризику (Ур) і вимірюється як відношення середньоквадратичного відхилення в розмірі одержуваного прибутку (s) до планованого (очікуваного) рівня прибутку (Дпл)

(14.3)

Чим нижче коефіцієнт варіації, тим нижче рівень ризику господарської операції, тим бажаніше здійснення даної операції з погляду співвідношення прибутків і ризику.

Статистичний метод дослідження ризику потребує значного масиву даних, що не завжди є в розпорядженні при складанні бізнес-плану. При відсутності інформації доводиться звертатися до інших методів, наприклад, експертного.

Експертний метод оцінки ризику заснований на опрацюванні думок досвідчених підприємців або спеціалістів. З цією ціллю проводиться опитування спеціалістів на предмет оцінки можливості настання виникнення втрат або не досягнення планованих результатів. На основі отриманої інформації визначають можливість настання ризикового випадку як середню величину експертних оцінок.

Якщо ж підприємство має різноманітні варіанти оцінки бажаного результату від господарської операції (песимістична, стримана, оптимістична оцінка операції), то експерти повинні визначити можливість одержання прибутків по кожному варіанту.

Можливий прибуток у цілому по господарській операції в цьому випадку визначається як средньозважена величина проектованих прибутків по різноманітним варіантам на можливість їх одержання.

Наприклад

Далі оцінка рівня ризику здійснюється аналогічним образом - шляхом оцінки середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації по даній господарській операції.

Різновидом експертного методу є метод бальної оцінки ступеня ризику господарських операцій. Використання цього методу припускає формування переліку можливих ризикових подій (видів ризику) і оцінку ступеня їх прояву в балах.

Наприклад:

1. високий ризик - 10 балів;

2. середній ризик - 5 балів;

3. низький ризик - 2 бала.

Як правило, цей метод використовується для порівняння декількох господарських операцій або варіантів їх здійснення. На відміну від попередніх методів, він не дозволяє дати кількісну оцінку можливої втрати (ризику), а лише дозволяє вибрати найменш ризикований варіант, якщо в бізнес-плані подано декілька варіантів, виходячи з загальної суми балів, що оцінюють ризик даного проекту.

Оцінка окремих видів ризику може здійснюватися також із використанням розрахунково-аналітичного методу (методу оцінки чутливості). Суть даного методу полягає в оцінці можливої зміни прибутків по господарській операції при настанні ризикових подій. Він також використовується для порівняльної оцінки рівня ризику. Господарські операції з меншою вартістю чутливості (реагування) на можливі ризикові події оцінюються як менш ризиковані. Наприклад, чиста справжня вартість інвестиційних проектів, дисконтована по ставці дисконту 10 % складає відповідно:

проект А - 795 од.;

проект Б - 672 од.

Ризиковою подією є підвищення ставки дисконту. Для оцінки більш ризикованого проекту проводяться розрахунки його чистої справжньої вартості при зміні дисконту. Чиста справжня вартість у цьому випадку, припустимо, буде складати

проект А - 563 од.

проект Б - 488 од.

Зміна чистої справжньої вартості проекту складає:

проект А = (- 795+563): 795 = - 29,18 %

проект Б = (- 672 + 488): 672 = - 27,38 %.

Таким чином, темп зміни чистої справжньої вартості (чутливість зміни) по проекту А більше, ніж по проекту Б, що дозволяє оцінити його як більш ризикований.

Для прийняття остаточного рішення про ступінь допустимого ризику по одній господарській операції й у цілому для підприємства, визначають вплив розміру можливих фінансових втрат від ризику на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства (чистий прибуток).

В залежності від відносного розміру фінансових втрат виділяють 5 зон ризику рис. 14.4

					Зона ризику
точка розрахункового прибутку	точка беззбитковості	точка безвитратності	точка банкрутства з втратою власних активів	точка банкрутства з втратою всіх наявних активів

Рисунок 14.4. – Зони ризику в залежності від фінансових втрат

- безризикова зона - рівень ризику господарської діяльності не викликає значних змін в обсязі прогнозованого прибутку, а при сприятливих обставинах - він може зрости;

- зона допустимого ризику - розмір фінансових втрат від ризику не перевищує обсягу прогнозованого прибутку, тобто ця зона знаходиться між точкою беззбитковості і точкою цільового прибутку;

- зона критичного ризику - розмір фінансових втрат при цьому рівні ризику дорівнює сумі прибутків підприємства для відшкодування витрат і утворення прибутку, тобто витрати можуть стати збитком;

- - зона недопустимого ризику - у цій зоні максимальний розмір фінансових втрат відповідає всій сумі власного майна підприємства;

- зона катастрофічного ризику - у якій під погрозу поставлене власне і позикове майно підприємства.

Всі господарські операції підприємства, що мають ризик фінансових втрат, повинні здійснюватися в першій і другій зонах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: