Чергування приголосних. 2 страница

19. Охарактеризувати підходи до лідерства.

20. Охарактеризувати концепції управління з позиції психології і людських відносин, з позиції

21. науки про поведінку і концепцію менеджменту як ринкового управління.

22. Дати порівняльну характеристику лінійно-функціональній і дивізійній

23. організаційним структурам підприємства.

24. Охарактеризувати теорію “Х” Мак Грегора

25. Інтегровані підходи до управління.

26. Делегування і відповідальність.

27. Охарактеризувати теорію “У” Мак Григора.

28. Охарактеризувати розділи, за якими необхідно проводити аналіз внутрішнього

29. середовища підприємства.

30. Організаційні повноваження і їх межі.

31. Охарактеризувати теорію “Z” Оучи.

32. Охарактеризувати середовище прямого і непрямого впливу на підприємство.

33. Види повноважень.

34. Охарактеризувати стилі керівництва.

35. Поняття і види управлінських рішень.

36. Положення про підрозділи управління і посадові інструкції.

37. Управлінські грати Блейка і Моутона.

38. Процес прийняття рішень.

39. Поняття і види контролю.

40. Трактова стилів лідерства дослідження Мечиганського університету.

41. Моделі прийняття рішень.

42. Процес контролю і вибір варіанту контролю.

43. Трактування стилів керівництва штату Огайо.

44. Методи прийняття рішень.

45. Типи систем контролю.

46. Поняття групи. Формальні неформальні групи.

47. Кількісні і якісні методи прогнозування.

48. Поняття і задачі обліку на підприємстві.

49. Процес комунікації. Основні елементи і етапи.

50. Вимоги до управлінських рішень.

51. Поняття і зміст аналізу господарської діяльності підприємства.

52. Зворотний зв’язок і помилки.

53. Організація і контроль виконання рішень.

54. Поняття мотивації. Сучасні теорії мотивації.

55. Між рівневі комунікації.

56. Поняття і види планування.

57. Ієрархія потреб за Маслоу.

58. Міжособисті комунікації.

59. Концепція управління за метою.

60. Теорія потреб Мак Клелланда.

61. Способи покращення ефективності організації.

62. Сутність стратегічного планування.

63. Двох факторна теорія Герцберга.

64. Підходи до покращення ефективності управління.

65. Етапи стратегічного планування.

66. Поняття і види контролю.

67. Зміст економіки управління і її показники.

Методичні вказівки до написання контрольних робіт з дисципліни

“Менеджмент”.

І. Загальні положення.

Виконання та захист контрольних робіт є важливим етапом вивчення курсу “Менеджмент”. Воно забезпечує:

- закріплення, практичне засвоєння та поглиблення знань основ теорії, методології та організації менеджменту, отриманих на лекціях та практичних заняттях;

- розвиток у студентів навичок використання загальнонаукових знань, наукової та повідкової літератури по дисципліні, уміння узагальнювати та аналізувати статистичну інформацію, чітко та логічно викладати свої думки.

Контрольна робота виконується згідно навчального плану і з формою проміжного контролю знань студентів та оцінки ефективності їх самостійної роботи з літературними джерелами.

ІІ. Основні вимоги до контрольних робіт.

Контрольна робота повинна мати адресну частину, а саме титульну сторінку, на якій приводяться необхідні відомості про студента (див. зразок І).

Зміст контрольної роботи повинен охоплювати зведення, висновки, основні питання теми, перелік використаної літератури, доповнення при необхідності.

Контрольна робота виконується в шкільному зошиті. Обсяг роботи не повинен перевершувати 24 сторінки. Писати треба чітким, розбірним написанням, з нумерацією сторінок, таблиць, схем, малюнків згідно загальним вимогам.

При виконанні контрольних робіт слід залишати поля для поміток та зауважень рецензента.

Перед відповіддю на питання приводиться також завдання (питання).

В контрольній роботі, яка потребує практичних матеріалів, окрім теорії питання, слід викласти стан справи по даному питанню на зворотному прикладі (регіон, галузь, народне господарство, або підприємстві, це працює студент).

В кінці контрольної роботи приводиться список використаної літератури, фіксується особистий підпис студента і дата виконання роботи.

Доопрацювання по зауваженням рецензента виконується на листках окремо по кожному зауваженню і розміщується в кінці роботи.

ІІІ. Оформлення контрольної роботи.

Зміст контрольної роботи охоплює всі частини письмової роботи (введення, розділи, параграфи і т.п.) і її всі заголовки. Проти кожного найменування в правій стороні листка змісту зазначається номер сторінки, з якої починається згадана частина роботи. Перед назвою кожного розділу або параграфу проставляється їх номер. Першою цифрою вказується розділ, а другою після крапки – номер підрозділу, параграфу.

Слова “розділ” і “параграф” не пишуться.

Введення, висновки, список літератури та додаток не нумеруються.

Нові рядки починаються відступом в 15-17 мм.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Нумерація сторінок – прохідна від титульної сторінки до останньої. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті. Сторінки, які зайняті ілюстраціями і таблицями, заключаються в прохідну нумерацію. Сторінки отримують один номер і в тому разі, коли їх формат більший від інших.

Кожна статистична таблиця повинна мати порядковий номер і заголовок. Формули нумеруються арабськими цифрами, які проставляються з правої сторони сторінки. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів приводяться безпосередньо нижче формул в тій послідовності, в якій вказані вони в формулі.

Рівняння і формули слід виділяти із тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули повинно бути не менше одного вільного рядку. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, воно повинно бути перенесено після знаку рівняння (=) або після знаків додати (+), відняти (-), помножити(*) і поділити (:).

Ілюстрації позначаються словами “мал..”, “графік”, “діаграма”, “схема” і нумеруються послідовно в межах розділу і порядкового номера ілюстрації розділених крапкою.

Список літератури повинен включати тільки ті джерела, які використані при виконанні контрольної роботи. Список приводиться згідно з установленим порядком. Відомості про книги включають: прізвище та ініціали автора, заголовок, кількість сторінок. Відомості про допис охоплюють: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву журналу або збірника, рік, номер (том), сторінки, на яких розміщений допис.

Посилання в тексті на джерело інформації можливе в підрядковій примітці або зазначенням порядкового номеру по списку джерел, який виділяється двома скісними рисками.

Додаток оформлюється як продовження роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. В правому верхньому куті пишеться слово “Додаток” і проставляється його номер.

В контрольній роботі повинні бути розкриті теоретичні питання. Джерела інформації для контрольної роботи можуть бути: спеціальна література по темі, періодичні видання та статистичні збірники.

При виконанні роботи та підборі літературних джерел слід звертатися в разі необхідності за консультацією на кафедру економіки.

Якщо в тексті приводиться цифрова інформація необхідно вказати її джерело.

Виконану роботу студент надсилає на рецензування в ІІВТ в установлений термін.

При повторному поданні контрольної роботи з доповненнями та поправками, згідно з зауваженнями рецензента слід додавати первісну роботу.

Суттєвими помилками при виконанні контрольних робіт є:

1. Використання застарілих літературних та статистичних джерел;

2. Недостатньо повне використання головних законодавчих актів по темі контрольної роботи, або використання нормативних та інших актів та документів які застаріли;

3. Відсутність цифрової ілюстрації текстового матеріалу;

4. Відсутність списку використаної літератури;

5. Неохайне оформлення контрольних робіт;

6. Перевищення допустимого обсягу роботи, або його недостатність.

IV. Порядок виконання контрольних робіт.

Контрольна робота важлива форма вивчення та контролю засвоєння предмету “Менеджмент”. При її написанні студент повинен показати знання теми, виявити вміння правильно і чітко викласти засвоєний матеріал. При виконанні контрольної роботи студент повинен дотримуватися вимог, які викладені в попередніх розділах. Після допуску роботи до захисту студент повинен пройти співбесіду по питанням, які не стримали достатнього висвітлення.

Студент виконує контрольну роботу за списком в групі.

Варіант 1

1. Менеджмент. Мета і завдання менеджменту.

2. Процес прийняття рішень.

3. Засновник компанії Комоске Мацусита сформулював мету основних положень менеджменту:

· не хитруй будь чесним;

· будь господарем на своєму місці;

· не живи минулим днем, постійно вдосконалюй свої знання;

· відносися з повагою та уважністю до к навколишніх;

· увесь час пам’ятай про зовнішній світ, застосовуйся до законів його розвитку;

· з подякою відносись до того, що маєш та отримуєш – ми усе беремо у суспільства в борг;

· не припиняй задавати собі питання: «На кого я працюю»? відповідь тільки одна на суспільство.

Питання

1. В чому полягає сутність соціальної направленості менеджменту?

2. Яким чином можна розумно суміщати у менеджменті частинний та суспільний початок?

3. Спробуйте продовжити формулювання основних положень менеджменту Комоске Мацусита,

доводячи їх число до десяти.

Варіант 2

1. Охарактеризувати етапи стратегічного планування: місія і конкретна метапідприємства, аналіз зовнішнього середовища і аналіз внутрішніх можливостей,сильні та слабкі сторони конкурента і підприємства.

2. Поняття і види контролю.

3. Класика менеджменту складає приклади виражень, які коротко характеризують суть менеджменту та його значення для бізнесу. Це по суті, принципи ефективного менеджменту.

Ось деякі приклади принципів діяльності американських фірм «Дженерал Моторс» та «ІБМ».

· «Керівник не може собі дозволити розкіш вчитися на помилках»

· «Ви можете валяти дурня будь в чому і вам дадуть шанс виправитися, але якщо ви хоч трохи халтурите в тім, що стосується управління людьми, то вам кінець. Тут все просто: чи вищий рівень роботи, чи нам доведеться розлучитися».

· «Успіх нашого бізнесу тісно пов’язаний з вадами та відданістю наших менеджерів. Прибуток тече туди, де є мозки».

Питання

1. Чи згодні ви з наведеними вище вимовами?
2. Спробуйте сформулювати особисту оригінальну інтерпретацію аналогічної вимови з урахуванням української практики менеджменту.

Варіант 3

1. Теорія очікування Врума.

2. Трактова стилів лідерства дослідження Мечиганського університету.

3. Як краще працювати з партнером, клієнтом? Це питання стоїть перед кожним менеджером. Тут можна використати наступні підходи:

1. Скласти довірливу атмосферу при переговорах.
2. Попрохати партнера більш детально розповісти про проблему. Це буде сприяти більш чіткому визначенню позицій сторін.
3. Допомогти партнеру глибше вникнути у ситуацію, роблячи по ходу бесіди короткі узагальнення.
4. Орієнтувати партнера до творчих обмов, щоб проблема отримала більш різноманітне освітлення.
5. Упевните партнера, що відкладати рішення даної ситуації невигідно, це дозволить визначити реальність намірів партнера про співпрацю з вами.
6. Дайте особистий погляд на вирішення проблеми, на ряду з іншими можливими. Тоді партнер вибере рішення самостійно, але скоріше ніж запропонували ви.

Питання

1. Який з наведених підходів, на ваш вигляд, найбільше ефективний?

2. Які підходи в ділових переговорах, сприяють їх успіху, ви могли б запропонувати?

Варіант 4

1. Рівні менеджменту і його стадії.

2. Моделі прийняття рішень.

3. В українській економічній літературі викладається думка про те, що є п’ять базових напрямів в роботі менеджера якою б областю він не займався. Їх результатом є інтеграція ресурсів для підтримки життєдіяльності та розвитку організації.

По –перше, менеджер встановлює мету. Він визначає конкретні задачі та шляхи їх вирішення для досягнення мети.

По – друге, менеджер підтримує мотивацію праці та комунікації в середовищі фірми. Він складає команду з людей, відповідальних за визначені роботи, робить це за допомогою різних прийомів, шляхом кадрових рішень (про оплату праці, нових призначеннях, підвищенні та ін.), а також більшості рішень, які підвищують якість праці та життя працівників. До того проводиться постійний зв’язок менеджера з підлеглими, начальниками, колегами.

По - четверте, менеджер складає систему контролю. Він визначає одиниці виміру, фіксуючи показники, орієнтовані на роботу всієї організації і в той ж час на роботу конкретного працівника.

По – п’яте, менеджер сприяє росту ділової кар’єри людей, наданням умов, які сприяють руху по “службовій мотузці” членів організації.

Питання

1. Чи усі аспекти різноманітної діяльності менеджера враховані тут?
2. Що на ваш погляд, можна додати, щоб загальна характеристика дій менеджера стала більш повною?
3. Які напрями в діяльності менеджера є приоритетними?
4. Які особливості в діяльності менеджера в українських умовах ви хотіли б визначити? Чим ці особливості обумовлені?

Варіант 5

1. Охарактеризувати етапи стратегічного планування: аналіз стратегічних проміжків, аналіз життєвого циклу продукту і аналіз експериментальних кривих, стратегічні поля бізнесу.

2. Процес контролю і вибір варіанту контролю.

3. Серед способів прийняття управлінських рішень виділяють “Принцип Паретто”. Сутність принципу, сформульованого італійським економістом Вільфредо Паретто, втілюється в тому, що в середині будь якої групи чи більшості груп окремі малі її частини находять більш велику значимість, чим це відповідає їх удільній вазі у групі.

Наприклад:

• 20% клієнтів (товарів) дають 80% обороту чи прибутку;
• 80% клієнтів (товарів) приносять 20% обороту чи прибутку;
• 20% помилок обумовлюють 80% втрати;
• 80% помилок обумовлюють 20% втрати;
• 20% вихідних продуктів визначають 80% вартості готового виробу;
• 80% вихідних продуктів визначають 20% вартість готового виробу.

Тому у зв’язку з принципом Паретто відмічають “відношення 80:20. У процесі роботи менеджерів за перші 20% витрачаємо часу достигаємо 80% результатів, інші 80% затраченого часу приносять 20% загального підсумку тому менеджеру не має сенсу братися спочатку за легкі справи. Необхідно приступати до вирішення питань, належно їх значенням.

Питання

Які це висновки для практичної роботи українського менеджеру можна зробити належно принципу Паретто? Обґрунтуйте свої пропозиції.

Варіант 6

1. Теорія справедливості Стейсі Адамса.

2. Трактування стилів керівництва штату Огайо.

3. Зараз особливе значення має контроль за виконанням планів підприємства. Його мета – упевнитися в досяжності визначених результатів (запланованих показників). Контроль виконуються вищім керівництвом та керівництвом середньої ланки фірми. При необхідності приймаються рішення по виправленню положення. Процес контролю за виконанням планів включає наступні етапи:

1 этап 2 этап 3 этап 4 этап

Питання

1. Яка, на вашу думку роль контролю, його удосконалення у бізнесі?
2. Які особливості в організації контролю за діяльністю підприємства в цілому та за діяльністю його складових ланок характерні для української практики?
3. Які етапи та елементи контролю, на вашу думку, мають особливе значення для забезпечення високого кінцевого господарського результату роботи фірми?

Варіант 7

1. Функції менеджменту.

2. Методи прийняття рішень

3. Менеджер, особливо високого рівня, завжди повинен мати свого зама. Від їх сумісної діяльності, взаємодії в більшості залежить їх успіх справи. Нижче наведені основні заповіді, яких слід дотримуватися у рамках ділових відношень керівника тай його зама.

Заповіді для керівника:

1. Обов’язкове повне інформування зама про стан роботи..

2. Лояльність по відношенню до зама.

3. Надання заму всякої підтримки: він повинен мати доступ до інформації, цінному опиту..

Заповіді для зама:

1. Діяти у дусі відсутнього керівника. Не слід бачити у заміні шанс для проведення особистої політики.

2. Лояльність по відношенню до відсутнього керівника. Не по відношенню до керівника свого шефа, ні по відношенню до підлеглих заму не слід проводити особисту тактику.

3. Секретність. Необхідно берегти мовчання про всі дії в підрозділах, крім кримінальних.

4. Чесність та благородство. Зам не повинен використовувати отриману їм на час заміни інформації ради своєї кар’єри.

5. Орієнтація на закінчення строків заміни. Зам повинен зафіксувати у робочому щоденнику (інших аналогічних документів) усі суттєві справи та повністю інформувати про них керівника після повернення, щоб той міг без зупинок приступати до роботи.

Питання

1. Чи згодні ви з наведеними заповідями?

2. Що ще на вашу думку, можна добавити до них на користь справи?

3. від яких заповідей, на вашу думку, можливо чи потрібно відмовитися і чому?

4. Якщо б вас позначили топ-менеджером, керувалися би ви приведеними рекомендаціями у взаємовідносинах зі своїм замом? Поясніть свою позицію.

Варіант 8

1. Типи стратегій підприємства.

2. Типи систем контролю.

3. Практика показує, що більший успіх у бізнесі досягається за рахунок об’єднання зусиль групи людей чи колективу при вирішенні проблем. Якщо така кооперація забезпечує ефект мультиплікації, то виникають додаткові вигоди, котрі неможливо отримати поодинці. Для цього необхідно виконувати визначені принципи кооперації:

1. Мета сумісної роботи повинна бути ясною та чіткою всім учасникам.

2. Партнерам по можливості повинні бути знайомі задачі один одного.

3. При роботі повинні царити добре взаєморозуміння та вільний обмін інформацією.

4. Ні хто не повинен налягати на своєму варіанті рішення. Треба бути готовим піти на компроміс та змінити своє рішення на користь іншого, який обіцяє успіх для усіх.

5. Необхідні правила гри, які усі повинні дотримувати

6. Сильні сторони партнерів важливе для сумісної справи чим їх слабкі сторони.

7. Уся інформація повинна поступати до координатора, щоб можливо було зразу передати її усім, кого вона стосується.

8. Заважає кооперації той, хто хоче досягнути для себе вигоди за рахунок інших учасників.

9. Кожен відповідає за свою ділянку роботи, за надійність та дотримання строків.

10. У випадку тієї чи іншої вдачі, треба заохочувати усіх хто має відношення до цієї справи.

11. Усі повинні бути ознайомлені з типовими умовами сумісної роботи (кошторис, строки та т.і.)

12. Якщо рішення приймаються не сумісно, вони повинні бути усім зрозумілі та згідно обумовлені.

Питання

1. Чи з усіма умовами, зазначеними вище ви згодні? Якщо з чимось не згодні обґрунтуйте.

2. Які ще вимоги, передумови необхідні, щоб кінцевих результат був максимальним?

3. Яку організаційну підготовку повинен провести менеджер для сумісної роботи співробітників, щоб гарантувати успіх?

Варіант 9

1. Модель Портера – Лоуренса.

2. Поняття групи. Формальні неформальні групи.

3. Життя побудоване так, що своїх керівників на роботі мало хто з підлеглих любить. Часто виникають конфліктні ситуації, які забирають багато сил та здоров’я, які заважають успіху загальної справи. При виникненні потенціального чи реального конфлікту необхідно керуватися наступними:

· Виключити домінуючу – агресивну схему конфліктної поведінки, котра з керівником навряд можлива, а також схему уклинення від роботи як ізолюючу та непродуктивну.

· Навчитися терпінню та терпимому відношенню до керівника який вас не влаштовує. Поведінка “тяжкого” керівника – модель для того, щоб навчитися вирішувати різні думки, не руйнуючи відношення. Крім того, воно нагадує, що ви служите не конкретній особі, а вашій організації та її цілям.

· Шукати точку соприкасання. Не піддавайтесь іскушенію легкого шляху – звалити усі проблеми на поганого керівника. Якщо ви в чомусь розходитесь, то в іншому можете зійтися.

· Випробувати різноманітні тактики. Вам легше змінити свою поведінку згідно обставинам, на що змінити поведінку вашого керівника, реагуйте з здобренням та пропозиціями про суспільну діяльність. Жалоби зведіть до мінімуму.

Замітимо, що багато керівників навчилися на прикладі “тяжких керівників”, як треба керувати.

Питання

1. Якщо конкретний керівник, на вашу думку, “не на своєму місці” та його дії визивають у вас роздражнення, то що з запропонованого раніше ви спробували використати на практиці?

2. Беручи до уваги з своїх особистих особливостей, які інші шляхи роз рішення конфліктної ситуації ви б спробували?

3. Як ви вважаєте, головне в привабливості роботи те, що вона, її зміст визиває у вас інтерес чи те, що керівник, його дії не розражають

Варіант 10

1. Дати характеристику управлінському циклу.

2. Кількісні і якісні методи прогнозування.

3. Для реалізації планів підприємства, фірми, організації кожен з робітників повинен виконувати конкретні задачі, які витикають з цілей організації. У зв’язку з цим керівництво по-перше повинно знайти ефективний спосіб узгодження особливостей поставлених задач та чорт характерів вирішуючи їх людей. Постановка цілей та розробка відповідних політики, стратегії, процедур та правил сприяють оптимальному вирішенню задач. Існуючу роль тут ще може грати мотивація та контроль. Усе це забезпечується шляхом делегування повноважень, підвищення відповідальності виконавців та виконання організаційних повноважень.

Делегування означає передачу задач та повноважень, якими володіє керівник, іншій особі с обліком його можливостей. Керівник не може (та не повинен) один виконувати усі функції організації. Якщо задача не делегована іншій людині, керівник повинен виконувати їх сам. Але його час та здібності відокремлені. Тому сутність управління втілюється в умінні “добиватися виконання роботи іншими”.

Для того щоб ефективно проводити делегування, необхідно зрозуміти зв’язок відповідальності та організаційних повноважень.

Відповідальність означає обов’язок робітника виконувати делегуванні йому задачі та відповідати за задоволення результатів їх вирішення.

Організаційні повноваження представляють собою право використовувати ресурси підприємства, направляти зусилля його співробітників на виконання визначених задач. Повноваження делегуються посаді, але необхідно враховувати особисті та ділові якості людини, яка займає посаду на даний момент.

Питання

1. Якщо ви менеджер, то які з своїх задач та повноваження ви могли б делегувати своїм підлеглим?

2. Яку систему контролю за виконанням задачі ви вибрали?

3. Якщо ви делегували частину своїх повноважень, то чи маєте ви право скинути з себе відповідальність взагалі?

4. Які з своїх задач та повноважень ви ніколи та нікому не в змозі делегувати?

Варіант 11

1. Поняття організації і організаційної структури.

2. Поняття і задачі обліку на підприємстві.

3. Конфлікти у колективі можуть мати вартість для менеджеру багато нервів, фірмі - збитків. Тому краще, якщо керівнику вдається вчасно їх розпізнати та зробити відповідні виводи. Признаки конфліктів, як правило, однакові:

· Справа, над якою працює колектив, перестає бути загальною. Кожен працює сам по собі. Допомога друзів “не в ходу”

· Співробітники перестають довіряти один одному, не діляться робочими та особистими планами.

· Під час розмови співробітників більшу увагу уділяють негативним фактам. Співрозмовник скоріше скаже зауваження на адресу колеги, чим тепло відгукнеться про нього.

Кожен з наведених при знаків – серозний сигнал, але влаштувати конфлікт ще не пізно. Для цього прийдеться трохи змінити прийнятий вами режим роботи. Наприклад, розподілити завдання не “тет – а - тет”, а на загальному зборі, ввести у практику відкритий обмін думками, регулярне сумісне підведення підсумків

Іноді і керівник сам того не помічаючи, може опрацьовувати конфлікт. тому, перед тим як почати діяти, проаналізуйте особисту поведінку. Пам’ятайте: вам у ролі керівника недопустимо:

· Приховувати будь яку інформацію від своїх підлеглих.

· Виказувати особі роз положення якомусь з підлеглих.

· Безклопітно віддавати людей “на розтерзання” вищому начальству.

· Недооцінювати професіоналізм своїх колег.

Питання

1. Що повинен зробити менеджер для того, щоб у колективі не виникала конфліктна ситуація та стала реальністю, то як нею управляти.

2. Якщо конфліктна ситуація стала реальністю, то як нею управляти?

3. Які повинні бути ваші дії як менеджера при вирішенні конфлікту?

Варіант 12

1. Поняття “вплив”, “влада”, “лідерство”. Форми влади.

2. Процес комунікації. Основні елементи і етапи.

3. Японська система менеджменту - одна з самих ефективних в світі. До того головна її гідність - уміння працювати з людьми. Тут використовується механізм колективної відповідальності за дорученою справою

Саме так реалізується політика організації та управлінням виробництва у всемірній фірмі “Соні”. до основних її напрямків відносяться:

· постановка цілей та задач, які зрозумілі усім: як керівникам та і робітникам. Існують думки, що це об’єднує персонал компанії у колектив однодумців;

· усвідомлена відмова від жорстких планів та контролю за ходом їх виконання. Прийнято вважати, що менеджер повинен діяти згідно обставинам. Але одночасно механічний цілком терпима при рутинних роботах, може привести тільки до провалу справи;

· антибюрократичний керівництва. В організаційній структурі компанії при необхідності можуть бути складені на визначений період підрозділу, які мають практично повну адміністративно – господарською самостійністю;

· доручення більш важних проектів новаторам. На погляд адміністрації фірми саме дарований співробітник, який “горить на роботі” може більш ефективно та швидко виконати будь яке саме тяжке завдання;

· право молодшого по посаді не погоджуватися з старшими. Справа іде не про пряме підкорення керівництву:

· виховування у співробітників почуття належності до одної великої сім’ї під назвою “Соні”. Для цього, як і в інших японських підприємствах, існує ефективна система яка працює по найму усе життя, організуються колективні форми відпочинку та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: