Сучасна світова наукова фінансова думка

Центральне місце в наукових дослідженнях сучасних фінансистів посідають ідеї спрямування та використання фінансів для досягнення суспільного блага, яке повинно забезпечуватися за допомогою демократичних інститутів держави та політичної волі правлячих еліт.

Обов'язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних структур, що мають у своєму розпорядженні достатній фінансовий потенціал.

В. Парето (1848–1923 рр.) – італійський економіст, який:

1. Вперше розробив основні положення теорії суспільного добробуту

2. Видатки бюджету можуть зростати за певними напрямками тільки за умови, що це не зашкодить іншим напрямкам.

3. Фінанси у системі Парето відіграють роль регулятора суспільного добробуту, механізму, за допомогою якого можна створити умови для поліпшення добробуту населення.

4. Стверджує, що коли існує великий розрив між багатими і бідними, то доцільно фінансовими методами здійснити перерозподіл на користь бідних верств населення.

До 70–х рр. XX ст. в основі фінансової політики більшості промислово розвинених країн лежали вихідні положення кейнсіанської теорії регулювання.

Дж. М. Кейнс – англійський економіст, який:

1. Зробив значний внесок у формування фінансової концепції і розробку фінансової політики регулюючого типу.

2. В основу фінансової концепції Дж. М. Кейнса покладена ідея "ефективного попиту";

3. Розробив принципово нову теорію фінансів, спрямовану на регулювання економіки в умовах монополізації виробництва, яка відображена у роботі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", зокрема в ній зазначалося слідуюче:

1) Основними інструментами державного втручання в циклічний розвиток економіки мають стати фінансові відносини і, в першу чергу, державні витрати, формування, структура і зростання яких є важливим чинником досягнення "ефективного попиту"";

2) Фінансування державних витрат за рахунок податків і позик має оживити підприємницьку діяльність і забезпечити збільшення національного доходу, а також ліквідувати безробіття.

4. Надавав особливого значення податкам і їхньому впливу на основний "психологічний закон"– люди схильні збільшувати своє споживання, але не в такій мірі, у якій збільшується їх дохід (частина коштів заощаджується). Це веде до падіння попиту на товари і скорочення виробництва.

Послідовники Кейнса у 50–60 рр. XX ст.

1. Завершили створення фіскальної антициклічної теорії, суть якої – регулювання циклічного розвитку

2. Економіки з метою забезпечення збалансованого економічного зростання за рахунок змін у державних прибутках та державних витратах;

3. Відстоювали ідею "дефіцитного фінансування" як способу досягнення ефективного попиту;

4. Доводили необхідність великих державних витрат, незважаючи па зростання державного боргу.

Величезні хронічні дефіцити державних бюджетів і ті проблеми, які супроводжували недостатнє фінансування державних витрат, поклали початок новій науковій течії, представниками яких були:

1. Стокгольмська школа (Е. Ліццаль, 1. Мюрдаль)

1) відстоювала теорію "циклічного балансування бюджету"– пристосування прибутків і витрат бюджету до економічного циклу;

2) держава має покривати дефіцити бюджетів, що виникли в період кризи, надлишками, утвореними в періоди економічних підйомів.

2. Неокласичні теорії (повоєнні роки) (Р. Слоу, Дж. Кеприк, Л. Роббіне)– пропагували ідеї вільного підприємництва при обмеженому державному регулюванні:

1) відстоювали основний принцип невтручання держави в економіку;

2) виступали за скорочення загального обсягу державних витрат з одночасною зміною їх структури, шляхом збільшення частки витрат на виробництво, науку, освіту;

3) приділення особливої уваги "інвестиціям у людський капітал" із зменшенням державних витрат одночасно пропонувалося знижувати рівень податків (за умови бездефіцитного бюджету).

3. Неоконсервативний напрям виділився з неокласичної школи (Г. Стейн, М. Уейдснбаум, Дж. Хау, А. Уолтерс):

1) здобуток – теорія "економіки пропозиції".

2) фінансова концепція – економічне зростання визначається заощадженнями і накопиченнями;

3) держава через податкову систему має створити необхідні умови для формування заощаджень, достатніх для забезпечення подальиіих інвестицій у країні

4) на державу та її фінансову систему покладена задача стимулювання науково–технічного прогресу.

5) фінанси мають забезпечити довгострокове стимулювання економічного зростання;

6) зведення ролі державних фінансів до мінімуму;

4. Посткейнсіанський напрям

1) сформувався у 70–тих рр. XX століття;

2) представники – И. Калдор, Г. Шекл, Р. Клауер, X. Мінський;

3) критикували основи неокласичної та неокейнсіанської шкіл.

4) основа посткейнсіантва – ідея поширення державного втручання з допомогою фінансового механізму. фінансова політика має стати головною і спрямовуватися на обмеження діяльності монополій та скорочення військових витрат.

5) у "політиці прибутків" виступають за збільшення соціальних витрат та проведення соціальних

6) реформ.

7) найкращий метод оподаткування вважають податки на витрати.

До числа яскравих робіт із питань фінансів належить монографія М. Фрідмена "Податкові обмеження і зростання держави" 1978р, де викладено суть податків і їхній зв'язок з економічним розвитком держави. Це теоретичне обґрунтування еволюції податків в сучасних умовах.

Питання для самоконтролю:

— Якими факторами обумовлюється розвиток фінансів, як історичної категорії?

— Охарактеризуйте розвиток фінансової науки в Україні.

— Визначте теорію суспільного добробуту (В. Парето).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: