Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Історичний характер фінансової науки.




 

Фінансова наука виникла тоді, коли досягли повного розвитку товарно–грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів для задоволення різноманітних потреб держави.

У стародавньому Римі поряд із натуральними повинностями та контрибуцією стягувалися податки в грошовій формі, а також проводилися грошові виплати найманцям в армії.

Після розпаду Римської імперії настає період культурного і наукового застою. Найосвіченішим класом було духовенство, яке й виховало у своєму середовищі досить відомих учених, у працях яких пропагувалося негативне ставлення до податків. У часи середньовіччя лише в містах–державах Флоренція та Венеція було помічено досить успішну організацію фінансів у практичному сенсі.

Розквіт фінансової науки почався наприкінці XV століття, коли в світі відбулися значні зміни в державному устрої, пов'язані з появою великих абсолютних монархій, та коли з'явились постійні великі армії, і завдання правлячих структур розширились. Виникла потреба в значних коштах, що було зумовлено необхідністю пошуку нових джерел доходів. Цього часу помічено досить тісний зв'язок фінансової науки з фінансовою практикою.

Найвизначніші наукові дослідження кінця XVI століття належать представникові Франції Ж. Бодену. Опублікування його праці "Фінансові нерви держави" (1577р.) пов'язують із початком фінансової науки. Здобутки Бодена у справі розвитку фінансової науки порівнюють зі здобутками Л. Сміта у сфері розвитку політичної економії.

Цього часу з'являються досить ґрунтовні роботи з фінансів італійських учених Ф. Петрарки, Дж. Баторо, II. Макіавеллі та інших. Цьому сприяв розвиток італійських міських республік та розвиток наукової думки під впливом раннього Ренесансу.

У XVII столітті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен. Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхні праці присвячені проблемам оподаткування.

У другій половині XVII століття була оприлюднена праця В. Непі "Трактат про податки і збори", де вперше подано наукове Трактування багатства держави, значення грошей в економіці та методів їх використання, ціни речей, яка визначається кількістю часу, затраченого на їх виробництво.

Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в XVII–XVIIІ століттях зробили німецькі вчені – фінансисти Л. фон Секондорф, Ф. Юсті. І. Зоннефельд, які належали до представників німецької школи камералістики, значну увагу приділяли системі управління фінансами, взаємозв'язку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків.

В 1746 році Ф. Юсті видає свою основну працю "Система фінансового господарства", в якій вперше системно були викладені основні положення фінансової науки. Деякі вчені – послідовники Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах.

Наприкінці XVIII століття спостерігається певне пожвавлення розвитку фінансової науки. Цього часу па найбільшу увагу заслуговують теоретичні постулати й галузі фінансової науки французьких вчених–фізіократів Ф. Кене, Л. Тюрго. О. Мірабо. Основна ідея фізіократів у фінансовій науці – лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержувати дохід у формі податку на землю; найглибше дослідили взаємозв'язок фінансів і матеріального виробництва.

Заслуги фізіократів у фінансовій науці – глава цієї школи Ф. Кейс розробив знамениту економічну таблицю, де чітко проглядається схема взаємозв'язку фінансів, їхньої ролі в процесі суспільного відтворення.

Розвиток фінансової науки під час становлення політичної економії як науки.

А. Сміт

1. Включив, на відміну від усіх своїх попередників, до джерел багатства нації три джерела – землю, працю й капітал, що дало змогу створити для

2. Фінансової науки міцне економічне підґрунтя.

3. Обґрунтував поділ державних витрат на загальнодержавні та місцеві;

4. Розробив принципи оподаткування, згідно з якими:

1) податки повинні сплачувати всі відповіднодо одержаних доходів;

2) податки повинні буги визначені завчасно;

3) податок повинен сплачуватися в зручний для платника час;

4) стягнення податків повинно бути дешевим.

В наслідок виникнення ідей А. Сміта, викладені в його праці "Дослідження про багатство народів" наука про фінанси остаточно набула самостійного значення.

Д. Рікардо

1. Створив нову теорію податків, стосовно до якої всі податки сплачуються з прибутку капіталіста – усі податки в результаті перекладаються на підприємців, що може зменшити їхній прибуток. А прибуток підприємця – основне джерело доходів держави.

Теоретичні засади теорії Д. Рікардо знайшли велику кількість прихильників і послідовників, а також відображення в законодавствах багатьох країн.

Найбільший розвиток фінансової науки припадає на XIX століття, насамперед на другу його половину, коли більшість країн Європи перейшли від абсолютизму до конституційної форми правління. В цей час фінансова наука виокремлюється із загальної теорії політичної економії, стає самостійною сферою знань.

У другій половині XIX століття – вагомий внесок у фінансову науку німецьких учених, серед яких:

1. К. Г. Pay – написав першого підручника з фінансів "Основні начала фінансової науки", який витримав багато видань і майже півстоліття був основним підручником не лише в Німеччині, й у багатьох країнах Європи.

2. Ж. Сісмонді– швейцарський фінансист:

1) розглядав фінанси як засіб поліпшення життя народу;

2) доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження прогресивного податку;

До числа відомих фінансистів кінця XIX століття належать також австрієць К. Сакс, італієць Ф. Нігті, американець Е. Селігмап.

Загальна характерна риса всіх наукових досліджень цього часу – фінансова наука не виходила за рамки державних фінансів–проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи.

За часів марксизму лише зрідка йшлося про гроші й податки, отже, важко назвати це наукою про фінанси.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных