Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління

Сучасна соціотехніка управління охоплює комплекс апробованих у різних країнах засобів, методів і способів підвищення ефективності управлінської діяльності. Особ­ливо важливе значення має оптимізація його інформа­ційного забезпечення, оскільки будь-яка керована систе­ма не спроможна функціонувати і виробляти відповідні рішення без повної, достовірної та оперативної інформа- ції. Відсутність такої інформації позбавляє суб'єктів управління можливості виносити адекватні рішення. Не­достовірний характер інформації, намагання прикрасити її, породжують різноманітні суспільні проблеми. Помил­ковим є також властиве деяким суб'єктам управління прагнення мати якомога більше інформації з місць, що утруднює процес вироблення рішень, оскільки інформа­тивними є лише сигнали (дані, повідомлення), які дають знання для зменшення ентропії (невизначеності ситуа­ції). В Україні, наприклад, циркулюють сотні мільярдів різних документальних матеріалів (щорічно до 4 тис. на кожну людину). Майже 90 відсотків такої «інформації», що надходить у центральні органи, експерти визнали не­потрібними.

Необхідною умовою ефективного управління є органі­зація дієвого контролю за виконанням рішень. Відсут­ність такого контролю призводить до того, що навіть усе­бічно продумані та обґрунтовані рішення нерідко зали­шаються лише на папері («у сфері чистого мислення») і не знімають гостроти наявних проблем. Проте контроль не повинен перетворюватися на потік всіляких переві­рок, інспекцій і ревізій, які відривають людей від прак­тичної роботи, створюють на місцях ситуацію нервознос­ті. Контрольна діяльність має бути організована так, щоб у разі виявлення порушень і відхилень представники суб'єктів управління допомагали шукати способи їх усу­нення, як це робиться, скажімо, у багатьох західних кра­їнах. Крім того, нормою демократичного суспільства і правової держави є здійснення контролю за центрами ви­роблення рішень з боку громадян або організацій.

Неможливо підвищити ефективність управлінської ді­яльності, якщо не покласти край її надмірній централіза­ції. Звісно, стратегічні функції центру необхідні в будь-якій політичній системі. Проте, як свідчить досвід, немо­жливо правильно і своєчасно вирішувати всі питання з одного центру. За командно-адміністративної системи під прикриттям принципу «демократичного централізму» управління всіма більш-менш важливими справами здій­снювалося на рівні вищих центрів влади, що перетворю­вало об'єкти управління в слухняне знаряддя виконання.

На ефективність політичного управління суттєво впливає участь в управлінській діяльності різних катего­рій населення. Все це вимагає вироблення демократично­го механізму залучення до управлінських процесів наро­ду, розкриття його ініціативи. Водночас необхідні докорінна перебудова організаційних структур управління, ліквідація зайвих ланок, скорочення управлінського апа­рату й підвищення його ефективності. Цей процес вима­гає підпорядкування апарату представницьким органам, оптимізації управління шляхом раціонального розподілу функцій, висуненню або відбору вмілих і талановитих організаторів-професіоналів, їх змінюваності з огляду на віковий ценз або згідно з демократичною процедурою, відкликання осіб, які не виконують своїх обов'язків.

Управління суспільством неможливе без особливої ка­тегорії управлінців. Життя не підтвердило марксистсь­ких прогнозів, що управління людьми буде замінене управлінням речами. Проте апарат управління має ґрунтуватися на високому професіоналізмі та глибокому знанні основ науки управління. Працівники такого апа­рату мають володіти сучасною інформаційною технологі­єю, постійно підвищувати рівень кваліфікації, освоювати управлінський досвід в інших країнах.

Створення цілісної, ефективної та гнучкої системи управління має важливе значення для функціонування демократичної політичної системи, формування грома­дянського суспільства і правової держави. Перехід від ко­мандно-адміністративних до демократичних методів упра­вління сприятиме підвищенню ефективності політичної діяльності та реалізації творчого потенціалу суспільства.

Запитання. Завдання

1. Визначте чинники, що впливають на ефективність управлінсь­кої діяльності, і порівняйте їх з критеріями ефективності управління.

2. Як співвідносяться між собою політика та управління?

3. Як взаємодіють політичні технології та механізми реалізації по­літичних рішень?

4. Визначте роль бюрократії в ухваленні та реалізації управлінсь­ких рішень.

5. Проаналізуйте негативні тенденції бюрократизації політики та підміни її управлінням, а також правові засоби упередження й подо­лання негативних тенденцій.

Теми рефератів

1. Співвідношення політики та управління.

2. Управлінські рішення та механізми їх реалізації.

3. Бюрократичні перешкоди та політична діяльність у сучасній Україні. Література

Абизов В. Є., Кремень В. Г. Політичні рішення: механізм прийняття. — К., 1995.

Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. Опыт системного иссле­дования. — М., 1973.

Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. — К., 1996.

Бюрократия как феномен власти и управления. — К., 1989.

Вселенский М. Номенклатура: Господствующий класс Советского Союза. — М., 1991.

Гурне Б. Державне управління. — К., 1993.

Князев В. М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні. — К., 1995.

Марков М. Технология и эффективность социального управлений. — М.,1982.

Пастернак-Таранущенко Д. Три типа управления и перспективы полити­ческих партий в Украине // Подтекст. — 1996. — № 4, 5, 6 (8, 9,10).

Попов Г. X. Эффективность управления. — М., 1985.

Райт Г. Державне управління. — К, 1994.

Сиренко В. Ф. Власть — интересы — управление. — К., 1991.

Цветков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності. — Харків, 1996.

Янг С. Системное управление. — М., 1972.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: