Місцевий або територіальний рівень виконавчої влади

5.5.1 Територіальні органи (підрозділи) міністерств та інших ЦОВВ є державними органами, які утворюються відповідними ЦОВВ для реалізації їх функцій та повноважень на місцевому територіальному рівні, тобто в областях або районах, містах Києві та Севастополі. Разом з власне апаратом відповідного центрального органу (міністерства, державного комітету) вони утворюють так звану виконавчу вертикаль галузевої чи функ­ціональної спрямованості, яка отримала визначення як систе­ма міністерства або система державної служби.

Ха­рактерно, що фактичний рівень поєднання централізації та де­централізації не є постійним, він динамічно змінюється залеж­но від потреб соціально-економічного і політичного розвитку країни та впливу різних факторів.

Розв'язання проблеми перерозподілу повноважень між управлінськими ланками вбачають у використанні принципу субсидіарності, відповідно до якого передача повноважень на вищий рівень може бути здійснена тільки за умови неможли­вості їх виконання на нижчому рівні. Сучасне його сприйнят­тя відтворює практику постійного процесу перерозподілу пов­новажень між управлінськими ланками. Поняття субсидіар­ності констатує, що місцеві умови та обставини не тільки різ­няться між собою, а й змінюються протягом певного часу. Тому обсяг послуг, що надаються, так само, як і обсяг функцій міс­цевих органів управління, має відповідати постійно змінюва­ним та оновленим потребам і умовам, враховуючи місцеву спе­цифіку.

Така вертикальна побудова органів державної виконавчої влади з чітким поділом функцій за рівнями ієрархії дає мож­ливість центральним органам виконавчої влади зосередити свою увагу на стратегічних питаннях та забезпечити їх реалі­зацію за допомогою підпорядкованих структур на місцевому рівні.

Зазвичай на місцевому рівні органами міністерств, держав­них комітетів є управління, відділи та інші структурні підроз­діли місцевих державних адміністрацій як підзвітні й підконт­рольні відповідним центральним органам. Ці підрозділи реалізують на відповідній території політику держави та функ­ції державного управління в питаннях охорони здоров'я, праці та зайнятості, соціального захисту населення тощо, що фак­тично відповідає галузевим повноваженням місцевих адмініст­рацій.

Особливу групу становлять місцеві органи (територіальні підрозділи) міністерств і державних комітетів, які не входять структурно до складу обласних державних адміністрацій, але взаємодіють з ними в питаннях реалізації державної політики в регіонах і є по суті "продовженням" центральних органів ви­конавчої влади, їх представництвом на місцях. До їх складу на­лежать: управління, відділи Міністерства внутрішніх справ; управління Міністерства юстиції; податкові адміністрації (інс­пекції) Державної податкової адміністрації; територіальні від­ділення Державної митної служби; територіальні відділення Антимонопольного комітету; відділення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; управління, відділи Служ­би безпеки України, управління, відділи Державного комітету статистики; управління, відділи Головного контрольно-ревізій­ного управління; відділення пенсійного фонду тощо.

Більшість цих органів беруть участь у реалізації економічної і соціальної політики держави на території регіону (області, адмі­ністративного району, міста).

Кожен із цих органів у межах до­рученої йому сфери відання: організовує виконання законодав­чих актів та контроль за їх реалізацією; прогнозує перспективні напрямки і стратегічні цілі, бере участь у реалі­зації загальнодержавних і регіональних програм економічного і соціального розвитку, реалізує функції з державного регулю­вання економіки, виконує функції внутрішньоорганізаційного забезпечення роботи. Крім загальних, вони виконують на від­повідній території і спеціальні функції. Так, територіальне відділення Антимонопольного комітету України контролює до­тримання антимонопольного законодавства, накладає стягнен­ня за його порушення, розробляє заходи з демонополізації еко­номіки. Територіальне відділення Фонду держмайна України розробляє проекти програм приватизації, організовує і контро­лює їх виконання тощо.

5.5.2 Місцеві державні адміністрації — це ланка виконавчої вла­ди в областях, районах, містах Києві та Севастополі. У межах своїх повноважень вони здійснюють виконавчу владу на тери­торії відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а та­кож реалізують повноваження, делеговані їм відповідними ра­дами. Місцеві державні адміністрації перебувають у системі подвійного підпорядкування. Вони в цілому підзвітні та під­контрольні органам виконавчої влади вищого рівня та відповід­ним радам (обласним та районним) щодо повноважень, делего­ваних їм цими радами.

Правову основу діяльності місцевих державних адміністра­цій становить Конституція України, Закон України "Про міс­цеві державні адміністрації", інші закони України, акти Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, органів вико­навчої влади вищого рівня, а районних державних адміністра­цій в Автономній Республіці Крим — також рішення та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рі­шення Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Окремими законами України визначається здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі.

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органа­ми загальної компетенції, що уособлюються головами місце­вих державних адміністрацій. Уряд на своєму засіданні роз­глядає кандидатури на посади голів місцевих державних адміністрацій і приймає рішення про їх подання Президенту України.

Голови місцевих дер­жавних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також відповідним органам місцевого самовря­дування (радам) у частині повноважень, делегованих їм цими радами, щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та куль­турного розвитку територій і делегованих повноважень.

Вони одноособово приймають рішення шляхом розпорядження і не­суть за них відповідальність згідно із законодавством, мають право вносити на розгляд відповідних рад питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень та інші пропозиції.

Го­лови обласних державних адміністрацій мають право дорадчо­го голосу на засіданнях обласних рад, а голови районних дер­жавних адміністрацій — на засіданнях районних рад. Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів адміністрацій не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, не мають права поєд­нувати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викла­дацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або іншої організації, що має на меті одержання прибутку.

Голови формують склад місцевих адміністрацій та в межах бюджетних коштів, виділе­них на утримання адміністрацій, формують їх структуру, при­значають за згодою Прем'єр-міністра України перших заступ­ників та за погодженням з відповідним віце-прем'єр-міністром заступників.

Структурними підрозділами місцевих державних адмініст­рацій є насамперед галузеві й функціональні управління (на­приклад, управління економіки, управління охорони здоров'я тощо).

Місцеві державні адміністрації, реалізуючи надані їм пов­новаження, здійснюють управління дорученими галузями (сферами) суспільного життя і несуть відповідальність за стан справ у цих галузях. Об'єктами управління з боку місцевих державних адміністрацій є заклади освіти, культури, охорони здоров'я, які перебувають у їх підпорядкуванні; радіо, телеба­чення, друковані засоби інформації, засновниками яких є дані адміністрації; об'єкти, які забезпечують діяльність державних підприємств, установ і організацій та перебувають на місцево­му бюджеті; інвестиційні фонди, засновниками яких є ці ад­міністрації; інші об'єкти управління згідно з чинним законо­давством.

Конституцією України (ст. 133) встановлено спеціальний статус міст Києва і Севастополя, а міські державні адміністра­ції, що в них утворюються, за обсягом своїх повноважень при­рівнюються до статусу обласних державних адміністрацій. Київська міська та районні державні адміністрації паралельно виконують функції державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, а голови цих державних ад­міністрацій призначаються і звільняються з посад Президентом.

Певні особливості діяльності, порівняно з аналогічними ор­ганами виконавчої влади, що функціонують в областях, прита­манні районним державним адміністраціям в Автономній Рес­публіці Крим.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій є реалізація державної політики на місцевому рівні, забезпе­чення сталого розвитку відповідного регіону, координації діяльності органів виконавчої влади на його території, ефек­тивної взаємодії органів виконавчої влади з органами місцево­го самоврядування.

Повноваження органу виконавчої влади — це закріплені за ним права і обов'язки. Обсяг повноважень, закріплених за кож­ним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій виражає їх компетенцію.

Повноваження місцевих державних адміністрацій ви­значені ст. 119 Конституції України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" і поділяються на власні і делеговані (рис. 5.2).

Рис. 5.2 - Система повноважень місцевих державних адміністрацій

Для реалізації наданих повноважень Законом України "Про місцеві державні адміністрації" закріплені такі права місце­вих державних адміністрацій:

Ø проведення перевірок стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства орга­нами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування за напрямами, визначеними ст. 16 цього Закону;

Ø залучення вчених, спеціалістів, представників громадсь­кості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій;

Ø одержання відповідної статистичної інформації та інших даних від державних органів і органів місцевого самоврядуван­ня, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігій­них організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності;

Ø видання згідно з чинним законодавством обов'язкових для виконання розпоряджень керівникам підприємств, уста­нов, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушення питання про їх відповідальність у встановленому законом по­рядку;

Ø прийняття актів з питань, віднесених до компетенції міс­цевих державних адміністрацій;

Ø подання Президенту, Кабінету Міністрів України, іншим органам виконавчої влади вищого рівня пропозицій з питань удосконалення чинного законодавства і практики його реаліза­ції у сфері державного управління;

Ø укладення угод і договорів відповідно до законодавства;

Ø здійснення інших функцій і повноважень відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, сукупність прав і повноважень місцевих дер­жавних адміністрацій дає їм можливість реалізувати систему покладених на них функцій державного управління на регіо­нальному рівні.

Інститут місцевих державних адміністрацій може ефектив­но виконувати свої завдання та реалізувати повноваження за умови налагодженої системи відносин.

Відносини місцевих державних адміністрацій — це складо­ва державно-управлінських відносин, які виникають між орга­нами державної влади у горизонтальних та вертикальній про­екціях. Чин­ним законодавством визначено відносини місцевих державних адміністрацій з Президентом України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: