Технологічні особливості газополуменевого напилення.

Горючий газ і окиснювач (кисень, рідко повітря) подають до змішувальної камери. Далі горюча суміш надходить до соплового пристрою.

На виході з нього суміш підпалюється і утворює факел газового полум’я. Для стиснення полум’я застосовують додаткове сопло, в яке подають стиснутий газ, здебільшого повітря. Зовнішній потік газу подовжує високотемпературну частину газового потоку, підвищує її температуру і швидкість. У деяких газополуменевих установках стиснений газ використовують для охолодження теплонавантажених елементів розпилювача.

Розпилюваний матеріал у вигляді порошку або дроту (стрижня) подають по осі газополуменевого струменя. Такий спосіб подачі зумовлює більш інтенсивне нагрівання і розпилювання матеріалу. В основу класифікації способів газополуменевого напилення покладено такі ознаки: вид розпилюваного матеріалу (газополуменеве напилення порошковими і дротовими матеріалами), тип горючого газу (напилювання з використанням ацетилену, пропану, бутану, їх сумішей та ін.), ступінь механізації (ручне і механізоване напилювання). Основні переваги газополуменевого напилення покриттів такі:

- можливість отримання покриттів з більшості матеріалів, які розплавляються за температури до 2800 °С без розкладання;

- відносно малий тепловий вплив на виріб (у межах 350...150 °С), що дає змогу напилювати покриття на поверхню широкого кола матеріалів, зокрема пластмаси, дерево, картон та ін.;

- товщина покриття може бути в межах від 50 мкм до 10 мм і більше;

- можливість регулювання газового режиму роботи: пальник дозволяє керувати хімічним складом середовища (відновлювальне, нейтральне, окиснювальне) і енергетичними характеристиками струменя та напилюваних частинок;

- висока продуктивність процесу (до 10 кг/год), наприклад 8...10 кг/год для самофлюсівного порошку сплаву типу ПГ-СР4 при витраті ацетилену 0,9 м3/год, і високий коефіцієнт використання матеріалу (0,60...0,95);

- відносно низький рівень шуму і випромінювання: можливість нанесення покриттів за будь-якого просторового розміщення апарата;

- простота обслуговування;

- гнучкість технології і мобільність обладнання, що дозволяє проводити напилення на місці, без демонтажу деталей;

- можливість автоматизації процесу і вмонтування в автоматичну лінію з невеликими витратами та ін.

Основними недоліками газополуменевого методу напилювання по-

криттів є:

- не завжди достатня міцність зчеплення покриттів з основою (5...45 МПа) у разі випробування на нормальний відрив;

- наявність пористості (5...25 %), яка обмежує застосування покриттів у корозійних середовищах без додаткової обробки;

- невисокий коефіцієнт використання енергії газополуменевого струменя на нагрівання порошку (2...12 %);

- неможливість нанесення покриттів із тугоплавких матеріалів з температурою плавлення більше 2800 °С.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: