ІІ. Письмове опитування за тестовими завданнями

Старосольський та Борковський стверджували:,,Нація сукупність об’єктивних прикмет: воля, ідея, національна свідомість”.

· символічний. Став спробою поєднання перших двох концепцій.

Нація – історична спільність людей, що склалася в процесі формування спільності їх території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Як і будь-яка нація, українська нація має свої національні інтереси:

1. Скерованість та збереження самобутності та її розвиток у гармонії із загальнолюдськими вартостями та ідеалами.

2. Проявляється в національній ідеї – обґрунтування мети досягнення національної незалежності, здобуття та розвиток держави.

Втілення в життя національної ідеї є процесом національного відродження, яке зараз переживає Україна. Тому проблеми національного відродження центральні в наукових дослідженнях.

Сутність національного відродження полягає у перетворенні національного організму у масову свідому націю. Але це завдання не можна виконати відразу. Шаповал стверджував:,,У національному відродженні є фази:

I фаза – академічна. Дослідники вивчають дану націю. народ, творчість, звичаї, вірування та інші події. Це робиться мовою панівної нації – російської на українську.

ІІ фаза – культурницька. Формування національної мови в нації, мистецтві, літературі, політиці, громадському житті та побуті.

ІІІ фаза – політична. Усвідомлення потреб самоврядування та суверенітету – висунення вимог власної держави і реалізація цієї мети.

Специфіка переплітання завдань в тому, що в них не можна обійтись без соціального аналізу”.

Проблемами національного відродження в Україні пов’язані з тим, що населення України багатонаціональне (в Одеській області живе більше 100 різних національностей).

1. Довгий час існувала тенденція зменшення питомої ваги українців в складі населення (20 роки – 81%, 90 роки – 73%, з 91 році – 77,8%).

2. Довгий час зростала число росіян, які жили в Україні (до 91 року – 19 млн. росіян складали 27% від всього населення, у 2004 році – 8 млн.).

3. Звужування сфери вживання української мови в державних установах. Для цього існують об’єктивні та суб’єктивні факти пов’язані з існуванням тоталітарної держави. Розширюється сфера існування української мови в ВУЗах. Конституція України гарантує здобуття освіти рідною мовою.

4. Поділ населення на лінгвістичні мовні групи:

· україномовні українці;

· російськомовні українці;

· україномовні росіяни;

Змінюється співвідношення, але вони існують. Приблизно 130 національностей і народностей проживають сьогодні на Україні (кримські татари зросли в 5 разів, а євреї зменшились в 5 разів. Українська мова є рідною для 67,5% населення України).

5. Існування різкого становлення до проблеми державного суверенітету. Так на Сході, Півдні та частково Центральній частині країни підтримують входження України СНД та у Євро простір, а Захід і Північ – проти.

6. Складна політична географія – регіоналізм – здобув політичне забарвлення. Останні вибори грудня 2004 року за Януковича проголосували Схід, Південь та частина Центру, а за Ющенко – Західна частина України. Багато виборців проголосували,,ПРОТИ ВСІХ”.

7. Подолати існуючий погляд, що не існує єдиної української нації; що Україна – це два етноси: західний та східний, в яких більше відмінностей, чим спільного.

8. Подолати уявлення про те, що Україна ніколи не була державою, а також подолати твердження, що Україна не самостійна нація, а лише частина російської нації – Малоросія (але це не вірно).

9. Розвиток української культури, становлення української діаспори.

Але без належної соціальної інформації вирішити ці проблеми неможливо.

2. Соціальна структура. Стійкий зв'язок елементів соціальної системи; класи, верстви, стани.

Концепції соціальної структури:

1. Соціально-класова. Марксистське вчення, у якому провідне місце відведене класові структурі. Маркс та Енгельс обґрунтували економічні основи класів. Ленін дав визначення класів – великі групи людей, із яких одна підкорює собі другу (,, Великий почин”).

Данні класотворчі ознаки:

1) ставлення до власності – володіють чи не володіють;

2) місце в системі влади – пануючі чи підлеглі;

3) роль в суспільно-організаційному процесі – керуючі і підлеглі;

4) Присвоєння чужої праці – експлуататори та екс-

5) Рівень добробуту – багаті та бідні;

Після соціальної революції було змінено класову структуру суспільства: різними методами, в т.ч. і терором, було ліквідовано класи: поміщики, буржуа, куркулі. Залишились робітники та селяни (прошарок інтелігенції; їх не відносили до класів, бо вони не мали відношення до власності). Існувала формула 2+1.

Вже тоді вчені розглядали різні верстви серед класів інтелігенції:

· Селяни з кваліфікацією і без кваліфікації;

· Робітники вищої кваліфікації;

· Кваліфіковані чорнороби;

Від правильного соціального аналізу залежить соціально-класова політика, перевага надається сьогодні теорії.

2. Соціальна стратифікація. Від лат.,,stratum” – верства. Виникла в стародавньому Римі (раби), в Індії – каста неприкасаємих: робітники, селяни, міщани, дворяни, священики, промисловці.

Це не просто верства – це стан.

Французька революція проголосила ліквідацію станів – всі стали громадянами.

Засновниками теорії стратифікації є Вебер, Заславський, Сорокін, Шкаратан.

За основу стратифікації беруть:

1. Добробут:

· багаті верстви;

· середні верстви;

· бідні верстви(просто бідні, дуже бідні);

2. Престиж:

· дрібні торгівці;

· науковці – останнє місце;

3. Освіта:

· середня;

· незакінчена вища;

· вища;

4. Національність.

5. Статус:

· рядові;

· керівники;

6. Роль.

7.Професія.

Найчастіше використовується стратифікація, яка дає можливість переходити з однієї страти в другу. Так виникла теорія,,Соціальної мобільності” – теорія соціального пресування, тобто зміни індивідом або групи соціального статусу, місця у соціальній структурі. Доповнює дві попередні теорії.

Соціальна мобільність здійснюється у двох напрямках:

1. Вертикальному – переміщення індивіду або соціального об’єкту з одного соціального пласта в інший. Вища точка піднесення – пересування вгору, а точка падіння – пересування вниз.

2. Горизонтальному – перехід індивіда або соціального об’єкту із однієї соціальної групи в іншу, що знаходиться на одному і тому ж рівні.

В Україні активно іде процес соціальної диференціації (буржуа, фермери, підприємці), що веде до соціальної поляризації – це небезпечно.

Нормою співвідношення між багатими та бідними складає 1:10 (в СРСР 1:6). В Україні: 1-36 або 1:55. У 2000 році бідні складали 26,7% населення, а дуже бідні – 14,7% (спеціальна програма подолання бідності).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: