Тема: Українська соціологія

1.Протосоціологія.

2.Українська філософія класичної доби:

- Філософія українського Бароко (Києво-Могилянська Академія)

- Філософія Сковороди, Кирило-Мефодіївське братство, Гоголь

3. Новітня українська філософія (Драгоманов, Франко, Липинський, Сорокін, Грушевський).

1. Протосоціологія виникає в період язицтва, яке передбачало віру в богів природи. Джерелом є,,Вересова книга” – реалії мислення, Ява, Нава, Права – природа, в якій викладено звичайне право і будова суспільства того часу. Існує до 988 року – прийняття християнства на Русі, яке поповнило ідеї суспільства державництвом та укріпленням міжнародних зв’язків. Побудова суспільства християнського періоду висвітлена у творах:

1.,,Слово про закон і благодать” – Іларіон.

2.,,Повість минулих літ” - Нестор, в якій філософські розміркування стосувалися історії становлення Київської Русі.

3.,,Слово про похід Ігоря” - філософська думка стосувалася необхідності об’єднання слов’янських народів у боротьбі проти ворогів.

4.,,Повчання Володимира Мономаха” – морально-етичні норми поведінки.

5.,,Руська правда Я рослава Мудрого” – філософське розміркування і перший законодавчий збірник, в якому йде мова про поділ суспільства на класи:

a. князі;

b. бояри;

c. селяни (залежні):

- смерди,

- закупи,

- рядовичі.

Після розпаду Київської Русі і монголо-татарського нашестя українське суспільство переживає зміни – входячи до складу Литви, на його території з’являється католицтво. Яке з часом почало гнітити наше суспільство. Одна з форм боротьби – Братства. Однією з форм боротьби громади, які утворювалися при церквах, створювали школи з українською мовою навчання і вивчення основ праслав’я. Перші Братства виникають у Києво- Печерській Лаврі – засновник Петро Могила. На його основі було створено Києво-Могилянську Академію, яка була центром розвитку наукової думки українського суспільства, яка була направлена на боротьбу проти ополячення, окатоличення та здобуття незалежності. Один з вчених КМА Феофан Прокопович досліджував суспільство та простір, як місце, яке займає тіло. Стверджував, що людина стає щасливою за умов природних законів, моральних законів, громадських законів, Божих законів, що досягаються шляхом самопізнання. Саме вони мали лежати в основі розвитку українського суспільства.

2. Сковорода розробив метод антитетики – зведення суперечливих тверджень, одному з яких не можна надати переваги. Він намагається поєднати цей метод з законами розвитку українського суспільства. Його вважають українським Сократом, бо вивчав основи життя, прагнув гармонійно поєднати принципи своєї творчості і власний спосіб життя.

Внесок в протосоціологію, зробив Гоголь, який розглядав суспільство як єдність індивідів і особистості. І довів, що осередком людської сутності є душа, а не розум.

Шевченку був характерний – антропоцентризм:,,Людина центральна, найвища мета Всесвіту”. Природу, історію, культуру Шевченко сприймав через призму переживань, прагнень, потреб і бажань особистості. Шевченківський чуттєво-емоційний образ України став основою теоретичних зусиль у розробці філософії української ідеї.

В середині ХІХ століття з заснування соціології Контом, на Україні теж починає розвиватися соціологія. Одним з перших нею почав Ковалевський (українець за походженням). Розробив вчення про соціальний прогрес. Суть якого у розвитку солідарності між соціальними групами і народами. Він розробив плюралістичний підхід. При вирішенні соціальних проблем брав до уваги сукупність соціальних чинників та елементів. Звертав увагу не на конкретні факти, а на їх основі тенденції, вирішуючи основне завдання розкриттям причин руху суспільства в різні епохи. Метою соціології є розкриття елементів, необхідних для благ суспільства, його прогресу та порядку, в висвітленні причин від яких вони залежать. Він вважав, що ідеї правлять світом, а також не існує єдиного визначення соціології. Соціологія має не запозичувати у конкретних дисциплін основні засади, а розробляти їх беручи до уваги людське почуття та потреби.

Доповнив ідеї Ковалевського Петером Сорокін – російський соціолог, працював в Америці. Розробив інтегральну соціологію - об’єднав всі поняття і розробки соціології того часу в одне вчення.

Драгоманов – стороник позитивізму в філософії, дотримувався ліберально-демократичного напрямку, відстоював пріоритет громадських прав і вільних політичних установок над соціально-класовими цінностями, над винятково національними потребами. Драгоманов намагався першим поєднати космополітизм і націоналізм. Національність – це необхідний будівельний матеріал всього людства. Соціологічні погляди Драгоманова стосувалися переустрою України, який передбачав автономізацію України через федералізацію Росії та Австро-Угорщини.

3. Іван Франко: розквіт нації, її прогрес у межах самостійного державного утворення є основою основ суспільного життя. Щоб ідеал національної самостійності став показником, він має бути усвідомлений розумом і відчутий серцем. Для цього потрібні власні школи, освітні традиції, література, преса та інше. Погляди Франка були близькі до позитивізму Спенсер, з етико-антропологічним розумінням філософських проблем. Франко – раціоналіст і соціаліст. Соціалізм ґрунтується не на класових цінностях, а на загальнолюдських цінностях, він позбавлений держави, так як її функції перейдуть до управлінців. Управлінці узурпують владу, поставлять себе над рештою суспільства, це приведе до загального насилля. Франко виступав проти штучного насаджування соціалізму, бо це може обернутися втратами суспільства. Франко бачив соціалізм, як союз вільних спілок, який може бути можливим після вирішення національних конфліктів.

В роки української революції соціологічними дослідженнями займається Липинський. Він виділив 3 форми правління:

1.класократія(керує один якийсь клас);

2.аристократія(правління багатих і доброчинних, «порядочних»);

3.охлократія(правління натовпу).

Розробив основи українського консерватизму: повернення до традицій української гетьманської монархії.

Після революції Грушевський і Кістяківський в еміграції створюють інститут української соціології, який займався дослідженням становлення української нації. Повернувшись з еміграції вони не змогли продовжувати роботу інституту української соціології.

В 30-ті роки у часи репресій не проводили соціологічні дослідження, але за кордоном працював український соціолог Шаповал, який в 1929 р. опублікував,,Загальну соціологію”, в якій розкрив будову суспільства, його структуру, виділив рушійні сили суспільного прогресу.

В роки ІІ Світової війни соціологічні дослідження не проводилися. Після ІІ Світової війни в зв’язку з ростом престижу робітничої професії почалися дослідження робітничого середовища. В 1991 р. соціологія вводиться в навчальні заклади як навчальний предмет. 1993 р. – створену українську соціологічну асоціацію, яка стала членом міжнародної соціологічної асоціації.

В Києві працює Інститут Соціологічних досліджень. В різних містах України працюють соціологічні лабораторії.

Основні теми соціологічних досліджень сьогодні:

1.формування українського суспільства в умовах ринкової економіки,

2.дослідження різних верств населення в зв’язку з політичними подіями і т.д.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: