Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тема: СТС- Місто та село




Соціальна система - це спільність взаємопов'язаних елементів.

Спеціальні соціологічні теорії. Соціально-територіальні спільноти.

В межах соціально-територіальних спільнот (СТС) відбулася різноманітна діяльність людей.

СТС можуть співпадати або не співпадати з адміністративно-теріторіальним поділом.

Це залежить від густоти населення (кількості жителів на 1 кв. км). В Голландії, Україні - висока густота населення - тому тут співпадає. В Росії - не співпадає.

В межах СТС відбуваються процеси соціального відтворення населення (це не лише кількість населення, а і якість).

Види соціального відтворення:

• просте (кількісні і якісні показники не змінюється).

• розширене (збільшення кількості і якості населення) сьогодні - Китай, Індія.

• звужене (зменшується кількість населення, знижується якісні показники).
СТС утворюють розселення населення, форми:

• країна

• регіон

• область

• район

• місто

• село

Найважливіші форми розселення - місто і село.

План лекції.

1.Предмет і завдання соціології міста

2.Актуальні проблеми соціології села

1.Міста з'являються в стародавні часи (Єгипет, Дворіччя). Масовий процес розвитку міст починається в період розвитку капіталізму. Швидне зростання міст перетворило їх на вирішальний фактор в системі розселень.

Ця роль міст зростає сьогодні і буде зростати надалі. Особливе значення мають великі міста. 1800р. - Лондон (1 млн) - 1 місто. 1940р - 40 міст-мільйонерів. Сьогодні в Україні - 5 міст: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк.

1900р - в містах проживало 13% населення світу.

1965р-30%

початок ХХІст - більше половини

В Україні - 65,9% - міське населення.

Місто - внутрішньо диференціальна підсистема суспільства, складалася історично в процесі розподілу праці.

Ця підсистема забезпечує соціальне відтворення населення.

Вона характеризується:

· полі функціональністю;

· соціальною інтеграцією;

· динамізмом соціального розвитку.

Суперечності, протиріччя, проблеми в містах: житлова криза, погіршення екологічного середовища

• адаптація сільських мігрантів до умов міста.

Це зумовило інтерес науки, так поступово виникла соціологія міста.

Історики соціології виділяють етапи розвитку соціології міста:

1. Кінець XIX - 20р ХХст. (М.Вебер „Місто", А.Вебер,Зіммель, Брюхер та інші) - цих

соціологів назвали городянами

2. 20-30р ХХст. - центром розробки соціології міста стали США

3. 40-50рр ХХст - (Хамлі, Абрамс)

4. ІІ половина ХХст - (Хатт, Андерсен, Барджес т інші) Росія, Україна (Анциферов,Кабо, Струмилін, Староверов,Тітов)Шкаратан - в Україні, Победа - проф. в Одесі

Соціологія міста розвивалась і в інших країнах. З початку ХХст. міста стали

об'єктами соціології колишнього СРСР, в т.ч. Україна.

Проблеми міста розглядалися на світовому рівні.

У вітчизняній соціології міста визначається комплексний і системний підходи - це перспективний підхід. Але сьогодні в соціології міста в Україні лише поставлені головні і центральні проблеми: (що є предметом соціології міста):

1. Предмет - визначення міста, розкриття його ролі в суспільстві, особливо процеси урбанізації.

2. Соціальні причини виникнення міста та чинники, що впливають на їх розвиток (економічні, соціологічні, культурні, політичні).

З. Соціальна структура міста (ускладнена в зв'язку з капіталізацією).

4. Міський спосіб життя.

5. Соціальне управління містом (це розвиток соціальної інфраструктури: житло, комунікації, транспорт, зв'язок).

6. Функції міста (основні напрямки життєдіяльності міста).

7. Закономірності розвитку міста (зростання населення міст з розвитком промисловості, транспорту, екології)

Окреме питання - функції міста:

1. Промислова і транспортна: міста - центри промисловості (Донецьк, Кривий Ріг)

міста - центри транспортних вузлів - зв'язок з іншими населеними пунктами.

2. Торгово-обслуговуюча.

Обслуговування в містах – с.адна проблема, що потребує наукового підходу

3. Культурно-освітня.

Культура переходить з села в місто, бандитизм з міста в село.

4. Політично –адміністративна.

Звідси здійснюється управління, розробка перспектив розвитку суспільства.

Соціологія міста - це спеціальна прикладна соціологічна теорія, що вивчає (досліджує) генезу (походження), сутність, функції, загальні закономірності розвитку і функціонування міста як цілісної системи і розробляє основні методологічні та методичні принципи його дослідження та управління ним через взаємодію і взаємовідносини індивідів.

Соціологія міста вимагає ефективного використання комплексних методів збирання соціологічної інформації.

Сучасні українські соціологи-городяни активно досліджують кризове становище наших міст:

1. Різке падіння виробництва.

2. Загострення проблем використання трудових ресурсів.

3. Загострення соціології проблем в наслідок „економії" на соціокультурній сфері.

4. Кричущі проблеми екології.

5. Девіантна (девіація - відхилення) поведінка і розгул злочинності (кримінальна) 6.проблеми сім'ї, шлюбу, виховання.

Соціологія села виникла на початку ХХст у СІЛА. Мета: пошук шляхів пристосування сільського господарства до потреб індустріальності суспільства - Гелпін, 1915, „Соціальна анатомія сільського суспільства".

Російський вчений Енгельгард опублікував 12 листів села - після ліквідації кріпосництва.

Соціологія села пройшла великий і суперечливий шлях розвитку, подібний шляху соціології міста.

Соціологія сіла - спеціальна прикладна соціологічна теорія, яка досліджує сутність і закономірності виникнення, функціонування і розвитку села як особливого соціуму, розробляє методологічні принципи та методи дослідження села, (соціум - від латинського „спільне"). Це просторова територіальна система людей з їх проблемами, здібностями, діяльністю, відносинами та інститутами. Це елемент суспільства.

Об'єктом дослідження соціології села є сільське населення, власне село.

Предмет соціології села передбачає визначення ролі селян і села в суспільстві і в системах розселень, охоплює:

• основні чинники, що впливають на розвиток села

• спеціальні аспекти міграції сільського населення

• соціальну і професійну структуру сільського населення

• спосіб життя села

• сільську сім'ю

• особливості сільської культури - основи національної культури

• організацію вільного часу і дозвілля на селі

• зв'язки з довкіллям

• типологію сіл та ін.

Згідно з правилами соціологічних досліджень визначаємо інтерпретацію понять:

Село - з точки зору соціології - це стійка внутрішньо диференційована підсистема суспільства, що склалася історично в процесі суспільно-територіального розділу праці і має забезпечувати в основних рисах відтворення цілісну структуру суспільства.

В Україні - 29000 сіл, проживає 15,53 млн. на 01.2004р, 15,9 - на 01.2002р.

Сільський соціум - тип. соціальності, що існує як стійка спільність людей, зумовлена природними умовами організації її життя, спільним способом поселення і діяльності.

Селяни - соціальний клас, для якого характерним є заняття сільсько­господарським виробництвом, економічна самодостатність. Клас, який поділяється на страти відповідно до кількості землі, яку вони обробляють і різниці прав на неї.

На відміну від поняття сельчани - жителі села на загал.

Сучасна західна соціологія села вивчає окремі процеси, які відбуваються в сільських спільнотах соціальні наслідки впровадження нових технологій в сільському господарстві.

Українська соціологія села приділяє увагу вивченню соціальної природи урбанізації села, специфіки розвитку села в умовах фермеризації, приватизації землі, переходу до ринкових відносин, вивчення діагностики соціальних агрореформ, демократизації сільського життя, вивчення змін психології села під впливом міських стандартів, особливостей поселень малих розмірів та ін.

Йдеться про відродження і подальший розвиток модернізації соціології українського села.

В центрі уваги українська соціологія села має бути сучасний соціальний стан села, його проблеми і перспективи. Це передбачає соціальний аналіз глибокої кризи українського села в 90-х роках ХХст., її причини, прояви і процеси історичних перетворень в українському селі.

Маємо розглянути соціологічну трактовку проблем конфліктів і криз.

Будь-яке суспільство складається з різних страт, класів, груп, кожна з яких має свої інтереси і потреби, які породжують соціальну діяльність. Але потреба, інтереси і соціальна діяльність можуть не співпадати зі стратами, класами, групами. Це приводить до фази конфліктів і криз. Підходи до конфліктів і криз:

1. Повної гармонії в суспільстві не має і бути не може.

Думка про безповед. суспільство, повну гармонію - утопія. Представники цього напрямку розглядають зіткнення і суперечності (Мертон) - критикують стабільність.

2. Не погоджуються думати над категоріями, розглядають суспільство в стані стабільності, солідарності.

Парсонс.

3. 3 філософії: „основа розвитку - протиріччя".

Намагаються помирити критиків і порядковців: „Нема абсолютно мирних суспільств, нема і абсолютно антагоністичних суспільств", суспільству характерне те і інше.

Мир і протиріччя треба реально розуміти, попереджувати і обов'язково розв'язувати.

Отже: в соціології конфлікт має виступати, як процес його вирішення і розв'язання, процес прийняття та здійснення рішень відносно виходу з конфлікту.

Виходячи з цього - основні поняття:

Соціальна паталогія - ґрунтується на відмінності між органічною хворобою і соціальним відхиленням, між нормальними і ненормальними соціальними умовами.Соціальна патологія існує об'єктивно.

Аномія - зв'язана з соцільною паталогією (з грецького „невнормоване, неврегульоване") - це відсутність чіткої системи соціальних норм, руйнація поваги до закону (за принципом „Закон -де..."). Це і відсутність необхідного закону. Соціальна напруженність - це формування в суспільстві дестабілізаційного потенціалу, який штовхає людей до різних форм соціального протесту: збір підписів під політичними, соціальними і економічними вимогами, мітинги і демонстрації, страйки, пікетування, бойкот, голодування, є і протизаконні форми протесту - створення недозволенних формувань (УНАУНСО). (11% в університеті підтримують).

Соціальний конфлікт - (лат. „зітхнення") - це наслідок загострення соціальних протиріч у суспільстві, наслідок зіткнення різних сторін, індивідів, соціальних груп, соціальних сил, соціальних інститутів та ін. Це наслідок їх свідомого протистояння в процесі реалізації суперечливих інтересів.

Соціальний конфлікти за формою прояву бувають: відкритими, явними, закритими латентними (від лат „прихований").

Приклад: закритий конфлікт - конфлікт між президентом і Парламентом Литви,


між державним бюджетом і місцевим бюджетом, між президентом України і Верховною Радою.

За роллю конфлікти поділяються:

1. Позитивні, які ведуть до прогресивних змін.

2. Негативні (між децентралізованим управлінням в Україні і інтересами чиновників).

Конфлікти вивчає конфлікторогія і соціологія конфліктів.

Вища виява соціології конфлікту - соціальна криза (поворотний пункт) - це такий соціальний, політичний, економічний і культурний стан суспільства, держави, соціуму, галузей, за умов якого на основі найвищого загострюється соціологічні протиріч, порушується їх стабільність, нормальне функціонування, розвиток.

Соціальний конфлікт - глибока дестабільність соціальна системи, яка загрожує існуванню соц.системи. Але сама по собі ще не означає заміну даної системи іншою.

Соціальні кризи можуть бути широкими (криза сільського господарства), загальними, всезагальними (охоплює все суспільство, сфери життя), частковими (обмеженими), тобто такими, яка і поширюється на ту або іншу сферу життя (глобальна криза освіти поч.. з 90-х рр. ХХст., криза парламентська).

У своєму розвиткові соціальні кризи проходять 3 етапи:

1. Передкризовий (накопления кризових чинників).

2. Власне криза.

3. Вихід з соціальної кризи (часткові зміни системи або заміна системи (розпад СРСР)).

Соціальна криза може вести як до негативних, так і до позитивних наслідків.

Саме таку кризу пережила Україна в 90р ХХст., в т.ч. і українське село. Село, сільське господарство і весь АПК як і вся країна опинились 90р ХХст в стані глибокої соціально-економічної кризи, наслідки і прояви якої ще не подолані. Криза села обумовлена катастрофічним падінням аграрної економіки. Скорочення виробництва різних галузях сягала від 30 до 50%, в зв'язку з цим занепала і харчова промисловість (скорочення в 3-4р), виробництво борошна, хлібобулочних виробів і тд.

Промисловість - це оточуюче середовище для сільського господарства. В промисловості вище зарплата, в с/г - ріст виробництва продуктів.

1990р-100%, 1998р-42%.

В умовах падіння сільського господарства село потерпало від масового безробіття, хронічної невиплати зарплати, повного зубожіння селян, неможливості придбати найнеобхідніше: одяг, взуття, ліки, паливо, постійного виключення електроенергії, збою у роботі транспорту, занепаду культурного життя...

Без роботи залишилося 1,2 млн працездатних селян. Посилилася міграція в місто, де те ж безробіття, що привело до міграції за кордон. Приблизно 1 млн переїхало на мізерні заробітки в Росію, Польщу. Зросла смертність, зменшилась народжуваність. Село катастрофічно старіло, зростала демографічна навантаженість на селі - на 1,3% працездатних - припадає 1,6% непрацездатних. Виникла і поглибилась демографічна криза. З 29000 сіл - 8000 сіл офіційно віднесено до занепадаючих та вимираючих.

Швидких темпів набувала соціальна поляризація (поділення на багатих і бідних), співвідношення 1:10 за світовим станом. На Україні - 1:33.

Це посилило соціальну напругу.

Дехто з політиків зазначив: „В Україні не має бідних та багатих, а є трудоголіки і ледарі".

Економіст Гейне: „Село - це витягнута стрічка, на одному кінці якої дуже бідні, на другому - дуже багаті, посередині - ті, що ледве животіють".

За даними президентської адміністрації у нас 25% бідних. ООН віднесла нас до країн, що мають зростаючу питому вагу бідності. (За світовими нормами - 12%).

Мізерна оплата праці:

1 година - 8-50 центів в с/г, в Польщі - більше 2 $, в США - 26$.

Кількісні і якісні показники споживання різко пішли вниз.

Споживання продуктів знизилося споживання жирів знизилося у 3 рази, виявилась прихована форма голоду - недоїдання.

Соціальна інфраструктура села: клуби, лікарні, школи, зв'язок відкотилися до 30% нормативів.

Колгоспи вже не могли утримувати інфраструктуру, колгоспи почали розвалюватися, держава відмовилась утримувати сільську інфраструктуру, вихід -передати сільську інфраструктуру на баланс місцевих рад (по принципу: спасіння утопаючих - справа самих утопаючих).

У 1999р ще цілком подобалось жити в селі 25,9% опитуваних, 1991р - 68,5%.

40% сімейних жителів села в 1999р заявили, що вони не бажають, щоб їх діти успадкувати соціальний статус і майновий стан батьків.

Отже: стан села був загрозливим. Йшлося про існування села, АПК, країни нашої на загал.

Причини криз 90р ХХст.:

1. Історія нашого села, починаючи від кріпацтва, реформи 1861р, яка звільнила селян без землі, столипінської агрореформи, яка не завершилася успіхом, примусової колективізації, в 60-70р - розширення колгоспів, до продовольчої програми Брежнєва і сучасних реформ - на всьому цьому етапі село було об'єктом безперервних експериментів, але ці експерименти завершилися провалом, все більшим зануренням села у безперспективність.

2. Здійснювалась неадекватна часу та умовам аграрна політика, яка йшла по принципу: крок вперед, 2 назад, низький рівень керівництва (5р - 13 міністрів змінилося).

3. Критичне фінансове становище - держава скоротила інвестування, а те що інвестується не доходить до села.

4. Відчудження селянина від землі і наслідків своєї праці.

5. Негативну роль відіграв інформаційний скорочений доступ преси до села. Це привело до культурної деградації, хоча сільська культура завжди була основою національної культури. Відбулася релігізація свідомості селян.

Сьогодні на селі 2 культурних цінності:

1. Клуб.

2. Церква (за останні роки побудовано церкви у більшості сіл).

Вихід: провести реформу:

1. Треба зорієнтувати державу на формування хазяїна-власника.

2. Розробити загальні правила гри на аграрному ринку (за Саблуком).

Потрібно запобігти насаджуванню однієї форми власності. Потрібна активна соціальна політика.

В 1999р за дослідженням відбувся перелом у свідомості селянина, 54,4% опитуваних підтримали приватизацію на землю, що привело до президентського наказу „Про приватизацію землі", 1999р.

Реформи пішли активніше, було створено 14000 агро формувань на приватній основі, зникли колгоспи і радгоспи, з'явилися фермери (мало), орендарі, члени господарств на приватній основі, індивідуальні власники. Тобто стверджувалася багатоукладність, соціальна диференціація.

У 2000-2002рр - становище змінилось на краще. Збір зернових збільшив до 40 млн. тон. Зросла врожайність в певній мері, поголів’я (особливо корів, частково свиней).

Під час кризи було дуже знижене поголів’я свиней, овець, не створювався державний резерв, що привело до продовольчої кризи 2003р.,яка ще не закінчується.

Адміністративними методами Уряд намагався вийти з кризи - це привело до росту ціна 54% господарств збиткові, інвестиції - 23 грн. на 1, 1991р - 290грн.

60% державного бюджету в СРСР виділялося на інвестицію сільського господарства. Сьогодні - 4%.

Питання для самопідготовки: тема- СТС

І.Коли виникло перше місто?

2.Назвати соціологів-городян 40-50р.20ст.:

3.Спеціальна прикладна соціологічна теорія,яка досліджує сутність і

закономірності виникнення.функції і розвитку як особливого

соціуму,розробляє методологічні принципи та методи долідження села-це.

4.Відмінності між органічною хворобою і соціальним відхиленням,між

нормальними і ненормальними соціальними умовами-це:

5.Вказати причини кризи 90р.20ст. на Україні:

6.Де виникло перше місто?

7.Назвати соціологів-городян в 2 половині 20ст.

8.Вказати об"єкт дослідження соціології села:

9.Відсутність чіткої системи соціальних норм,руйнація поваги до закону-це:

10.Скільки відсотків населення проживало в містах в 1900р?

11.Назвати соціологів-городян в Україні:

12.Визначити предмет соціології села:

13.Формування в суспільстві дестабілізаційного потенціалу, який штовхає людей до різних форм соціального протесту-це:

14.Що включає мезосередовище, як середовище розселення?

15.Скільки відсотків населення проживало в містах в 1965?

16.Вказати предмет соціології міста:

17.Стійка внутрішньо диференційована підсистема суспільтсва.що

склалася історично в процесі суспільно-територіального розподілу праці імає забезпечувати в основних рисах відтворення цілісної структури суспільства-це:

18.Вказати форми соціального напруження:

 

19.Що включає мікросередовище як найближче соціальне оточення?

а)друзів;б)сусідів;в)рідних;г)установка на кількість дітей;д)ваш варіант.

20.Скільки відсотків населення проживає сьогодні в Україні?

21.Вказати соціологічні причини виникнення міста та чиннники,що

впливають на їх розвиток:

22.Типологія соціальності, що існує як стійка спільність людей зумовлена природними умовами організації її життя,спільним способом поселення і діяльності-це:

23.Наслідок загострення соціологічних протиріч у суспільстві,наслідок

зіткнення різних сторін,індивідів,соціальних груп,соціальних

сил,соціальних інститутів-це:

24.Яка кількість населення проживала на початку 21 сталіття?

25.Що передбачає розвиток соціальної інфраструктури міста?

26.Соціальний класдля якого характерним є заняття сільско-

господарським виробництвом,економічна самодостатність-це:

27.Назвати соціологічні конфлікти за формою прояву:

28.Внутрішньо диференціальна підсистема суспільства, складалася

історично в процесі розподілу праці-це:

29.Вказати закономірності розвитку міста:

З0.Клас.який поділяється на страти відповідно до кількості землі,яку вони обробляють і різниця прав на неї-це:

31.Які бувають за роллю конфлікти?

32.Чим характеризується місто?

33.Вказати функції міста:

З4.Жителі села на загальному-це:

35.Що є вищим виявом соціології конфлікту?

36.Вказати суперечності, протиріччя, проблеми в містах:

37.Спеціальна прикладна соціологічна теорія,що вивчає генезу,сутність,функції,загальні закономірності розвитку і функціонування міста як цілісної системи і розробляє основні методологічні та методичні принципи його дослідження та управління ним через взаємодію і взаємовідносини індивідів – це:

З8.Українська соціологія села приділяє увагу вивченню:

39.Вказати які соціологічні кризи можуть бути:

40.Назвати соціологів-городян кінця 19ст.-20р.20ст.:.

41.Що свідчить про кризове становище наших міст?

42.Вказати підходи до конфліктів і криз:

43.Вказати етапи,які проходять соціологічні кризи:

 

 

Рекомендована література:

Андреев А. Етнічна революція та реконструкція пострадянського простору / / Суспільні науки і сучасність. 1996. № 1. С. 105-114.

Арат А. Концепція громадянського суспільства: сходження, занепад і відтворення - і напрямки для подальших досліджень / / Політичні дослідження. 1995. № 3.

Атоян А.М. Соціальна маргіналістіка / / Політичні дослідження. 1993. № 6.

Ахієзер А.С. Соціально-культурні проблеми розвитку Росії. М., 1992.

Бхаскара Р. Товариства / / Соціологос. М., 1991.

Батунскій М.А. Православ'я, іслам і проблеми модернізації в Росії на рубежі XIX-XX століть / / Суспільні науки і сучасність. 1996. № 2. С. 81-90.

Беккер Д. У суспільстві - про суспільство / / Соціологос, М., 1991.

Белл Д. Постіндустріальне суспільство / / Америка. 1977. № 9.

Бородін Є.Т. Сучасна соціологія суспільства в контексті історії / / Соціально-політичний журнал. 1992. № 1.

Бредлі Дж. Громадські організації та розвиток громадянського суспільства в дореволюційній Росії / / Суспільні науки і сучасність. 1994. № 5.

Бюрократія і суспільство. М., 1991.

Вайдкун П. Трудове суспільство рухається до свого кінця: Сучасна світова релігія в глухому куті / / Суспільні науки. РЖ «Соціологія». Сер. 11. 1992. № 2. С. 54-58.

Валлерштайн І. Капіталістична цивілізація / / РЖ «Соціологія». 1993. № 3-4.

Вінер Н. Кібернетика і суспільство. М., 1958.

Витаньи І. Суспільство, культура, соціологія. М., 1984.

Вишневський О. На півдорозі до міського товариства / / Людина. 1992. № 1.

Гелбрейн Д. Економіка та цілі суспільства. М., 1978.

Гелбрейт Д. Нове індустріальне суспільство. М., 1969.

Громов Л. Що ж визначає громадський саморозвиток? / / Світова економіка та міжнародні відносини. 1993. № 10. С. 134-137.

Дмитриев А.В., Степанов Е.И., Чумиков А.Н. Російський соціум у 1995 році: конфліктологічної експертиза / / Соціологічні дослідження. 1996. № 1. С. 6-24.

Старе Н.І. Традиції та модернізація в сучасній Росії / / Соціологічні дослідження. 1992. № 10.

Зарубіна Н.Н. Самобутній варіант модернізації / / Соціологічні дослідження.

1995. № 3.

Зімін А. И. Європоцентризм і російську національну самосвідомість / / Соціологічні дослідження. 1996. № 2. С. 55-62.

Зіммель Г. Екскурс по проблемі: як можливо суспільство? / / Питання соціології. 1993. Т. 2. № 3. З 16-26.

Іванов В.Н. Реформи і майбутнє Росії / / Соціологічні дослідження. 1996. № 3. С. 21-27.

Капусткин Е.В. Соціальні реформи в Росії: історія, сучасний стан, перспективи / / Соціально-політичний журнал. 1995. № 1.

Кістяківський Б.А. Суспільство та індивід / / Соціологічні дослідження. 1996. № 2. С. 103-114.

Козлова Н.Н. Чи будемо ми жити у «всесвітньої селі»? / / Чи будемо ми жити у «всесвітньої селі»? М., 1994.

Коллінгвуд Р. Дж. Новий Левіафан, або людина, суспільство, цивілізація і варварство / / Соціологічні дослідження. 1991. № 11. С. 97-114.

Фарбувальники В. Орієнтири прийдешнього? Постіндустріальне суспільство і парадокси історії / / Суспільні науки і сучасність. 1993. № 2.

Крозье М. Основні тенденції сучасних складних товариств / / Соціально-політичний журнал. 1992. № 6-7.

Лапін Н.І. Модернізація базових цінностей росіян / / Соціологічні дослідження. 1996. № 5. С. 3-23.

Лейн Д. Зміни в Росії: зростання політичної еліти / / Соціологічні дослідження. 1996. № 4. С. 30-39.

Лобізм в Росії / / Соціологічні дослідження. 1996. № 3. С. 54-63.

Лобізм в Росії: етапи великого шляху / / Соціологічні дослідження. 1996. № 4. С. 3-11.

Луман Н. Поняття суспільства / / Проблеми теоретичної соціології. СПб., 1994. С. 25-42.

Луман Н. Тавтологія і парадокс у самоопис сучасного суспільства / / Соціологос. М., 1991.

Лурье С. Культурно-психологічні чинники розпаду селянської громади / / Людина. 1992. № 4.

Манхейм К. Людина і суспільство в століття перетворення. М., 1991.

Модернізація в Росії і конфлікт цінностей. М., 1994.

Моїсеєв Н.Н. Про механізми самоорганізації суспільства і місце Розуму в його розвитку / / Соціально-політичний журнал. 1993. № 8.

Моїсеєв Н.Н. Інформаційне суспільство: можливості та реальність / / Політичні дослідження. 1993. № 3.

Мосс М. Товариства. Обмін. Особистість: Праці з соціальної антропології / Пер. з фр. М.: «Східна лит.» РАН, 1996. 360 с.

Несбітт Дж., Ебурдін П. Що нас чекає в 90-і роки. Мегатенденціі: Рік 2000. М., 1992.

Суспільство в процесі перетворень: Проблеми і тенденції (Зведений реферат) / / Суспільні науки. РЖ «Соціологія». Сер.11. 1992. № 2. С. 128-138.

Суспільство приватних осіб (за «круглим столом» обговорюються проблеми захисту прав громадян) / / Людина. 1994. № 2.

Осипов Г.В. Про концепції і стратегії соціального розвитку Росії / / Соціально-політичний журнал. 1993. № 8.

Павленко Ю.В. Ранньокласові суспільства: генеза і шляхи розвитку. Київ, 1989.

Парсонс Т. Поняття суспільства: Компоненти та їх взаємини / / РЖ «Соціологія». 1993. № 3-4.

Перегудов С.П. Громадянське суспільство: «тричленна» або «одночленним» модель / / Політичні дослідження. 1995. № 3.

Пивоваров Ю.А. Світова урбанізація та Росія на порозі XXI століття / / Суспільні науки і сучасність. 1996. № 3. С. 12-22.

Прохоров Б. Суспільство та громадське здоров'я / / Людина. 1993. № 5.

Рокити А. И. Майбутнє Росії: соціально-технологічна модель / / Суспільні науки і сучасність. 1996. № 2. С. 5-11.

Ратковский Е. Церква, держава, громадянське суспільство / / Світова економіка та міжнародні відносини. 1994. № 4.

Ратковский Е. Еволюція східних товариств: синтез традиційного і сучасного. М., 1984.

Ризик історичного вибору в Росії / / Питання філософії. 1994. № 5. С. 3-26.

Рісмен Д. Деякі типи характеру і суспільство / / Соціологічні дослідження. 1993.

№ 5, № 7. С. 144-151.

Романенко С.M. Про методику дослідження російського суспільства / / Соціологічні дослідження. 1995. № 1. С. 127-131.

Російський соціум у 1994 році: конфліктологічної експертиза / / Соціологічні дослідження. 1995. № 2.

Рукавишников В.О. Соціологічні аспекти модернізації Росії та інших посткомуністичних суспільств / / Соціологічні дослідження. 1995. № 1. С. 34-46.

Рукавишников В.О. Соціологія перехідного періоду (закономірності та динаміка змін соціальної структури і масової психології у посткомуністичній Росії та східноєвропейських країнах) / / Соціологічні дослідження. 1994. № 6. С. 25-31.

Серебреников В., пластівців А. Соціальна безпека Росії. М., 1996.

Соколов В.М. Моральні колізії сучасного російського суспільства / / Соціологічні дослідження. 1993. № 9.

Сорокін П.А. Вчення про будову суспільства / / Сорокін П. Загальнодоступний підручник соціології. Статті різних років. М., 1994. С. 16-69.

Сорокін П. Людина і суспільство в умовах лиха (фрагменти книги) / / Питання соціології. 1993. № 3. С. 53-59.

Сорокін П.А. Людина. Цивілізації. Суспільство. М., 1992.

Сорокін П.А. Сучасний стан Росії / / Політологічні дослідження. 1991. № 3. С. 168-171.

Соціальна маргінальність: Характеристика основних концепцій і підходів в сучасній соціології (Огляд) / / Суспільні науки. РЖ «Соціологія». Сер. 11. 1992. № 2. С. 70-83.

Соціальні реформи в Росії: історія, сучасний стан та перспективи. СПб., 1995.

Спенсер Г. Суспільство як організм / / Зомбарт В. Соціологія. Л., 1926.

Стариков Е.Н. Маргінал і маргінальність в радянському суспільстві / / Робітничий клас і сучасний світ. 1989. № 4. С. 142-155.

Турів І.С. Суспільство як соціальна система / / Соціально-політичний журнал. 1994. № 7-8.

Уоллерстейн І. Суспільний розвиток чи розвиток світової системи? / / Питання соціології. 1992. № 1. С. 77-88.

Фарж А. Маргінали / / Досвід словника нового мислення. М., 1989.

Фахтуллін Н.С. Мала соціальна група як форма суспільного розвитку. Казань, 1989.

Франк С.Л. Духовні основи суспільства / / Українське зарубіжжя. Л., 1991.

Людина і суспільство: Основи сучасної цивілізації: Хрестоматия. М., 1992.

Шелл Дж. «Середу і суспільство», або «Інвайроментальная соціологія»? / / Соціологічні дослідження. 1992. № 12.

Шілз Е. Суспільство та суспільства: макросоціологіческій підхід / / Американська соціологія. М., 1972.

Ерліх А.Р. Сучасні світові системи в аналізі Птохана Галтунга / / Соціально-політичний журнал. 1992. № 2-3.

Ядов В.А. Росія у світовому просторі / / Соціологічні дослідження. 1996. № 3. С. 27-31.

Ядов В.А. Символічні і прімордіальние солідарності (соціальні ідентифікації особи) в умовах швидких соціальних змін / / Проблеми теоретичної соціології. СПб., 1994.

Яковлєв І.П. Системно-циклічний підхід у дослідженнях російського суспільства / / Проблеми теоретичної соціології. СПб., 1994. С. 142-151.

Яковлєв І.П. Системно-динамічні особливості російського суспільства / / Соціально-політичний журнал. 1993. № 5-6.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных