Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Заподіяння моральної шкоди може бути правовим наслідком порушення зобов'язання (порушення банківської таємниці, ст. 1076 ЦК України), визнання правочинів недійсними (ст.ст. 215-236 ЦК). Розмір відшкодування встановлюється судом і не може визначатися умовами договору (ст. 23 ЦК).

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна (немайнова) шкода - це такі наслідки правопорушення, що не мають економічного змісту і вартісної форми. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини того, хто її завдав (ч. 2 ст. 1167 ЦК). Однак вищезазначений припис фактично нівелюється подальшим змістом самого ЦК, оскільки всі статті гл. 82, де йдеться про настання відповідальності незалежно від вини того, хто завдав шкоду (ст. 1173-1175, а також ст. 1176,1187), використовують термін "шкода", а не "майнова" чи "моральна" шкода. Це означає, що диспозиції ст. 1173-1175 ЦК також охоплюють і моральну шкоду, впроваджуючи правило про безвинну відповідальність за її завдання.

Моральна шкода відшкодовується одноразово грішми, іншим майном або в інший спосіб, однак згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК вона може бути відшкодована також і шляхом здійснення щомісячних платежів, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Зменшення або втрата майна потерпілого тягне за собою виникнення майнової шкоди, а особистого блага - немайнової шкоди. Обсяг відшкодування за загальним правилом повинен бути повним. Шкода може відшкодовуватися у вигляді: відшкодування збитків; відшкодування в натурі.

Збитки - грошове вираження майнової шкоди, котра поділяється на дві частини: реальна шкода, яка полягає в зменшенні (пошкодженні або знищенні) майна потерпілого (ст. 22 ЦК); упущена вигода.

Відповідно до правил обрахування розміру збитків, якщо інше не передбачене законом або договором, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК). Особа, яка висуває вимоги про відшкодування шкоди в обсягах, що значно перевищують розумні межі, може бути визнана особою, що зловживає своїм правом (у відповідній частині) з наміром завдати шкоди іншій особі (ст. 13 ЦК). Повне відшкодування шкоди також передбачає відшкодування і моральної шкоди (статті 1167-1168 ЦК).

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат (ст. 1195 ЦК), у випадках відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (ст. 1200 ЦК), та у разі відшкодування витрат на поховання (ст. 1201 ЦК). Проблема вини у цивільному праві завжди була і залишається однією з найбільш актуальних, складних, а тому дискусійних. Вирішувати питання про вину та невинуватість необхідно шляхом аналізу ставлення особи до своїх справ та обов'язків. Невинуватою ж особа визнається, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК). Відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Залежно від того, яким саме чином особа керувала своєю поведінкою чи ставилася до її зовнішнього вияву, у зобов'язаннях з відшкодування шкоди існують дві форми вини: умисел і необережність.

Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого визначений у ст. 1202 ЦК. Стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівок, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

При відповіді на дане питання також слід керуватись Постановами Пленуму Верховного супу України: "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" 24 жовтня 2003 р., та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: