Аналіз складу злочину легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

Ця стаття включена у КК на виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених конвенціями Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, про фінансування тероризму. Суспільна небезпечність цього злочину значною мірою обумовлена зв’язком злочинних дій із організованою злочинністю, особливо транснаціональною, для якої шляхом легалізації створюється узаконена фінансова і матеріальна база.

Об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Предмет злочину – кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (воно ще іменується предикатним діянням).

Види предикатних діянь: по-перше, це діяння, за яке КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі н. м. д. г. (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 КК); по-друге, це діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення предикатного діяння може здійснюватися разом із притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК або передувати цьому. Предикатний злочин за часом повинен передувати вчиненню легалізації майна.

Об’єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відмиванні) коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом. Вона може виражатися в таких діях: 1) набутті, володінні або використанні коштів чи іншого майна, що були одержані внаслідок вчинення зазначеного у примітці до ст. 209 КК предикатного діяння, або у здійсненні фінансової операції чи правочину з такими предметами; 2) вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування злочинного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який характеризується усвідомленням винною особою того, що певні кошти чи інше майно одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета легалізації – надання правомірного вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню предметами злочину або приховання чи маскування їх злочинного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або прав на них. Використання коштів, здобутих злочинним шляхом, для задоволення особистих потреб саме по собі не утворює складу злочину, передбаченого ст. 209 КК.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Залежно від того, чи вчиняла особа предикатне діяння, вирішується питання щодо форм вчинення цього злочину, у яких вона може бути суб’єктом. По-перше, особа, котра не вчиняла предикатного діяння, може бути суб’єктом злочину при його вчиненні у формі будь-якої з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК, за умови, що вона усвідомлювала факт одержання коштів або майна іншими особами шляхом вчинення суспільно небезпечного проти- правного діяння. По-друге, особа, яка вчинила предикатне діяння, відповідає лише за вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, а також за вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а за використання таких коштів або майна – лише в разі, коли воно полягало у вчиненні фінансової операції чи правочину. Особа, яка брала участь як виконавець чи співучасник у здійсненні первинного злочину, внаслідок вчинення якого були одержані кошти чи інше майно, а потім легалізувала їх, несе відповідальність за сукупністю цих злочинів.

У частині 2 ст. 209 КК встановлена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі, тобто коли предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч н. м. д. г.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1, 2 або 3 ст. 209 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 209 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно.

У частині 3 ст. 209 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені: 1) організованою групою (див. ст. 28 КК і коментар до неї); 2) в особливо великому розмірі, тобто коли предметом злочину були грошові кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч н. м. д. г. (згідно з приміткою до цієї статті).

Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речо- вин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб тягне відповідальність за спеціальною нормою, передбаченою у ст. 306 КК. В інших випадках легалізації таких коштів можливе застосування ст. 209 КК.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: